Що ж таке приватна сфера

«НАВІТЬ НАЙБІДНІША ЛЮДИНА У СВОЇЙ ХАТИНІ МОЖЕ ЗНЕХТУВАТИ ВЛАДУ КОРОНИ» (ВІЛЬЯМ ПІТТ, АНГЛІЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТЕР, 1759—1806 РОКИ).

СЛОВА Пітта натякають на те, що кожна людина повинна мати право на приватне життя, тобто може збудувати навколо якоїсь сфери своєї діяльності так званий мур, який би захищав її від чужих очей.

У різних культурах поняття приватна сфера розуміють по-різному. Наприклад, на Самоа, островах Тихого океану, доми часто взагалі не мають стін, тому знадвору можна бачити все, що діється в середині. Однак навіть тут вважається ознакою невихованості, коли хтось заходить у дім без запрошення.

 Люди вже з давніх-давен усвідомлювали, наскільки важливою є приватна сфера. За тисячі років до відомого твердження Вільяма Пітта, Біблія вказала на необхідність поважати приватне життя інших. Цар Соломон написав: «Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе» (Приповістей 25:17). Апостол Павло заохочував «займатися своїми справами» (1 Солунян 4:11).

Право на приватне життя настільки важливе, що у «Кур’єрі ЮНЕСКО» його названо «підвалиною громадянських прав». З цим погоджується впливовий латиноамериканський політик: «Зрештою, всі права людини ґрунтуються на праві мати приватну сферу».

Проте сьогодні, коли у світі шириться злочинність і тероризм, уряди та правоохоронні органи дедалі більше переконуються у необхідності розвалити мури приватної сфери, щоб мати можливість захищати своїх громадян. Чому? Тому що злочинні елементи в суспільстві використовують право на приватну сферу для прикриття лихого. Отже уряди докладають чимало зусиль, щоб захищати своїх громадян, не порушуючи при цьому їхніх прав.

Приватна сфера чи безпека

Приголомшливі теракти 11 вересня 2001 року змінили погляд багатьох людей на право уряду втручатися в певні ділянки приватного життя. Колишній член Федеральної торговельної комісії США в інтерв’ю журналу «Бізнес уїк» сказав: «Події 11 вересня все перемінили. Усі розуміють, що терористи діють у суспільстві, в якому їхня приватна сфера захищена законом. Тому якщо тепер треба буде втрутитись у приватне життя, аби викрити терористів, то більшість людей погодиться на це». У журналі повідомлялось: «Згідно з результатами опитування, проведеного після 11 вересня, 86 відсотків американців висловлюються за ширше використання систем ідентифікації по обличчю, 81 відсоток погоджується на ретельніший контроль за банківськими операціями та операціями з кредитними картками, і 68 відсотків підтримують ширше використання особистих посвідчень у межах держави».

На Заході деякі держави розглядають можливість запровадити ідентифікаційні картки, які міститимуть біоінформацію (електронне сканування сітківки ока і відбитків пальців особи), а також даватимуть доступ до інформації про будь-яку її злочинну діяльність та фінансові операції. Завдяки технічним досягненням дані з ідентифікаційної картки можна поєднати з даними на кредитній картці і все це порівняти із зображенням на телекамерах стеження. Таким чином можна заарештувати злочинців, коли вони будуть купувати речі для своєї злочинної діяльності.

Тепер злочинцям не вдасться заховати бомби, вогнепальну чи холодну зброю під одягом або навіть за міцними мурами дому. Декотрі служби безпеки мають прилади, що показують будь-які предмети, сховані під одягом. До того ж деякі сучасні радіолокаційні прилади вловлюють рухи або навіть дихання особи, що перебуває у сусідній кімнаті. Проте чи завдяки всім цим поліпшеним системам стеження рівень злочинності падає?

Чи телекамери зупиняють злочинців?

Коли в маленькому австралійському містечку Берк почала надзвичайно зростати злочинність, там встановили чотири камери стеження по схемі замкненої телемережі (CCTV). У результаті кількість злочинів значно зменшилася. Однак таке трапляється не всюди. Щоб знизити рівень злочинності у Глазго (Шотландія), у 1994 році там було встановлено 32 телекамери CCTV. Результати вивчення Шотландського кримінологічного центру показали, що протягом року після встановлення камер кількість певних злочинів дійсно зменшилась. Але у звіті також  повідомлялось: «Зросла злочинність, пов’язана з непристойною поведінкою і проституцією. Таких злочинів стало на 120 більше. Крім того, почастішали випадки нечесності; їх зареєстровано на 2185 більше. А різноманітних правопорушень (у тому числі правопорушень, пов’язаних з наркотиками) сталось на 464 більше».

Навіть якщо завдяки камерам стеження кількість злочинів зменшується в одному місці, це не означає, що падає загальний рівень злочинності. У газеті «Сідні морнінґ гералд» зверталась увага на одне явище, яке поліція і кримінологи називають «переміщенням». Там говорилося: «Коли злочинці бачать, що їх може зафіксувати камера, або коли певну територію патрулює поліція, вони шукають іншого місця для злочину». Можливо, це нагадує вам те, що сказала Біблія давно тому: «Кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його» (Івана 3:20).

Проблема, з якою стикаються правоохоронні органи, полягає в тому,  що навіть найсучасніша радіолокаційна чи рентгенівська система стеження не може виявити того, що є в людському розумі й серці. Але саме завдяки зміні у способі мислення можна зменшити кількість злочинів, усунути ненависть і насильство.

А втім, уже функціонує одна форма нагляду, яка діє в набагато ширших масштабах, ніж будь-які створені людиною технічні прилади. Наступна стаття розповість про цю форму нагляду, а також про те, як вона впливає на людську поведінку.

[Вставка на сторінці 6]

«Терористи діють у суспільстві, в якому їхня приватна сфера захищена законом».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Чи захищені ваші медичні дані?

Багато людей думає, що їхні медичні дані або інформація про стан здоров’я зберігатимуться в секреті. Однак, як застерігає Інформаційний центр захисту приватної сфери, «ваше почуття безпеки може бути оманливим». Сімсен Ґарфінкел у своїй книжці зазначає: «Сьогодні медичні дані мають більше значення, ніж колись... Їх використовують роботодавці та страхові компанії, щоб вирішити, кого варто взяти на роботу чи застрахувати. Ними послуговуються лікарні та релігійні організації, аби отримати пожертви. Навіть маркетингові фірми скуповують медичні дані, щоб визначити потенційних клієнтів» («Database Nation​—The Death of Privacy in the 21st Century»).

Ґарфінкел також зауважує: «Зберігати конфіденційність перешкоджає те, що карточку особи, яка приходить на прийом до лікаря, повинні переглянути 50—75 чоловік». У деяких місцевостях пацієнти під час відвідування лікарні самі мимоволі погоджуються на порушення їхньої приватної сфери, підписавши документ про відмову від прав чи претензій або подібні документи. Підписуючи такі документи, «ви дозволяєте медичному персоналу надавати ваші медичні дані страховим компаніям, урядовим організаціям тощо», зазначає Інформаційний центр захисту приватної сфери.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

Приватна сфера і комерційні інтереси

Особливо легко втрутитись у приватне життя тих, хто користується Інтернетом. Інформаційний центр захисту приватної сфери стверджує: «По суті, хоч би чим ми займалися в режимі он-лайн, немає жодної гарантії, що хтось не порушить нашу приватну сферу... Користувачі Інтернетом можуть добувати інформацію або дані зі сторінок... чи навіть просто переглядати послуги, які пропонують різні служби. При цьому більшість з них вважає, що за ними ніхто не спостерігає. Але це не так. Чимало того, що робиться в режимі он-лайн, можна реєструвати. Сюди входить, наприклад, які добірки новин чи файли користувач відкривав та які веб-сайти відвідав... Інформація про уподобання користувача... є потенційним джерелом прибутку... Вона дає змогу підприємцям маркетингу складати досить точні списки користувачів он-лайну, які мають подібні уподобання і звички».

Як ще ваше ім’я може опинитися в списку адресатів, яким можна збувати товар без посередників? Якщо ви робите щось з нижчеподаного:

▪ Заповнюєте при купівлі товарів гарантійний талон.

▪ Вступаєте в клуби, організації чи благодійні товариства або робите їм грошові пожертви.

▪ Передплачуєте журнали, стаєте членами книжкових чи музичних клубів.

▪ Подаєте своє ім’я та номер телефону в телефонну книгу.

▪ Робите заклади на перегонах чи інших змаганнях.

Крім того, якщо ви послуговуєтесь дебетовою чи кредитною карткою або електронним чеком, щоб розплачуватися в крамницях, фірма може занести ваше ім’я та адресу до списку, в якому перелічуватимуться придбані вами товари, які пройшли через сканер. Це дозволяє створити детальний банк даних про вашу споживацьку поведінку і використовувати таку інформацію, щоб збувати товари *.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінках 6, 7]

Чи системи стеження зменшують кількість злочинів?