Огорожа, що впливає на погоду

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

КОЛИСЬ ця стіна з деревини і дроту завдовжки 1833 кілометри поділила Західну Австралію з верху до низу. Її було завершено 1907 року, і вона стала найдовшою спорудою у світі. Офіційно її назвали Огорожею від кроликів № 1.

Як вказує сама назва, огорожа спершу служила захистом від нашестя кроликів, які наприкінці XIX століття цілими зграями перебиралися на захід Австралії. Минуло майже століття, а більша частина цієї огорожі існує й досі. Але останнім часом нею почали цікавитися науковці. І причина цього інтересу зовсім несподівана. Цей збудований людьми бар’єр, здається, має непрямий вплив на місцевий клімат.

Перш ніж ми з’ясуємо, як огорожа, заввишки трохи більше метра, може справляти такий вплив, розгляньмо деякі факти з історії будівництва цієї дивовижної споруди.

Безуспішна боротьба

Щоб зупинити нашестя кроликів, упродовж 1901—1907 років на будівництві Огорожі від кроликів № 1 працювало аж 400 робітників. Згідно з даними Сільськогосподарського відомства Західної Австралії, «спочатку близько 8000 тонн різних матеріалів доставили кораблем у порт, потім залізницею їх привезли на склади, і зрештою коні, верблюди й осли розвезли їх по найвіддаленіших будівельних ділянках.

З обидвох боків майбутньої огорожі робітники очистили від рослинності смуги, завширшки по три метри. Деякі зрубані дерева використовували як стовпи для огорожі, а туди, де дерев не було, привозили металеві стовпи. Коли будівництво завершилось, через весь континент пролягла огорожа, яка стала перепоною для кроликів. Крім того, уздовж неї з обидвох боків з’явилась ґрунтова дорога.

Огорожа була подібна на гігантські тенета. Кролики потрапляли у штучно створені глухі кути і там помирали. Однак через деякі частини огорожі кролики перебиралися цілими зграями. Як? Невідступно просуваючись на захід, вони видиралися на високу купу мертвих кроликів, яка утворилась біля дроту, і так долали цю перешкоду. Пізніше огорожу розширили, побудувавши ще дві. Загальна довжина огорожі сягнула 3256 кілометрів.

Приклад витривалості

Об’їждчиків, що охороняли цей довжелезний бар’єр, було небагато. Одним з них був Френк Брумгол. У своїй книжці «Найдовша у світі огорожа» (англ.) він написав: «До обов’язків патрульного... входило утримувати огорожу і дороги вздовж неї в доброму стані... підрізувати з двох боків огорожі чагарники й дерева [та] стежити за справністю воріт, які були розміщені приблизно через кожних 32 кілометри. Також він мав забирати [мертвих кроликів] з глухих кутів огорожі».

Виконуючи свою роботу, об’їждчик майже завжди був сам. Перебуваючи лише у товаристві верблюдів, кожен патрульний мав обов’язок дбати про багатокілометрову ділянку огорожі, яка, здавалось, не мала кінця і тягнулась аж до горизонту. Деякі патрульні були позбавлені навіть товариства верблюдів, оскільки, наглядаючи за своєю частиною огорожі, мусили їздити по вибоїстій дорозі велосипедом. Сьогодні те, що залишилось від цієї огорожі, патрулюють на достатньо зручних автомобілях з приводом на чотири колеса.

Не зовсім провал

Огорожа, можливо, й не змогла цілковито зупинити нашестя кроликів, проте вона виявилась ефективною перепоною для ще одного лиха — нашестя іншого мешканця австралійських просторів, страуса ему. У 1976 році понад 100 000 цих гігантських безкрилих птахів вирішили перебратися на родючі ниви, що розкинулися на захід від огорожі. Огорожа пригасила їхній запал, і хоча 90 000 птахів довелося знищити, однак більшість урожаю того року було збережено.

Згодом було укріплено 1170 кілометрів огорожі,  а деякі її частини перенесли, щоб захистити більшу площу сільськогосподарських угідь Західної Австралії від мігруючих ему і зграй диких собак *. Отже, ця огорожа поділила Західну Австралію на дві частини: на сході простягається дика пустеля (більша частина Австралії), а на заході — охайні, оброблені поля.

Невже стіна впливає на погоду?

Очевидний вплив цієї перепони на погоду видно у тому, що рослинність обабіч огорожі дуже різна. У науковому журналі «Гелікс» говориться: «Хоча в це важко повірити, але на сході від огорожі кількість опадів збільшилась, а на заході зменшилась». Таким чином рослинність на сході регулярно насичується дощами, а фермерам на заході треба постійно зрошувати свої землі. У журналі наводилась одна з можливих причин таких змін: «У західній частині сільськогосподарські культури, які мають невелике коріння, не випаровують стільки води, скільки природна рослинність на сході, що має довге коріння».

Том Ліонс, фахівець з метеорології, згадав ще одну причину: «Ми вважаємо, що, оскільки природна рослинність набагато темніша, ніж та, яку вирощують на сільськогосподарських угіддях, вона виділяє більше тепла в атмосферу, а це призводить до турбуленцій, які сприяють утворенню хмар».

Огорожа, можливо, і не врятувала фермерів Західної Австралії від нашестя кроликів. Але її очевидний вплив на погоду, а також недалекоглядність будівничих можуть нас багато чого навчити.

[Примітка]

[Карта на сторінках 14, 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Огорожа від кроликів № 1

[Ілюстрація на сторінці 15]

Кролики.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Обхід огорожі на початку XX століття.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Ему.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Огорожа від кроликів № 1, яка простягається на 1833 кілометри, була колись найдовшою цілісною огорожею у світі. Вона розділяє пустелю і сільськогосподарські угіддя, створюючи таким чином стіну, яка впливає на погоду.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

All color pictures: Department of Agriculture, Western Australia; top center: Courtesy of Battye Library Image number 003582D