Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Сирія. Відгомін історії

Сирія. Відгомін історії

Сирія. Відгомін історії

ТУТ зустрічались стародавні торгові шляхи. Тут проходили каравани, які прямували з Середземномор’я до Китаю і з Єгипту до Анатолії. Через ці землі проходили армії Аккаду, Вавилону, Єгипту, Персії, Греції та Риму. Згодом тут побували турки і хрестоносці. У нові часи за контроль над нею билися армії Франції та Британії.

Сьогодні цю територію, як і тисячі років тому, називають Сирією. Хоча час приніс багато змін, тут усе ще можна знайти сліди історичного минулого. Ця земля особливо приваблює зацікавлених вивченням Біблії, адже Сирія відіграла значну роль у біблійній історії.

Стародавнє місто Дамаск

Ось, наприклад, Дамаск, столиця Сирії. Вважається, що це одне з найдавніших міст світу, яке постійно було заселене від часу заснування. Воно лежить біля підніжжя гір Антилівану, а завдяки тому, що через місто протікає річка Барада, не одне сторіччя Дамаск був гостинним оазисом на краю Сирійської пустелі. Мабуть, патріарх Авраам, прямуючи до Ханаану, проходив через це місто і взяв слугу Елі-Езера «із Дамаску» (Буття 15:2).

Приблизно через тисячу років після цього сирійські царі Цови воювали проти першого ізраїльського царя Саула (1 Самуїла 14:47). Другий ізраїльський цар, Давид, також воював з царями Араму (єврейська назва Сирії), переміг їх і «настановив залоги в дамаському Арамі» (2 Самуїла 8:3—8). Отже, Ізраїль і Сирія були ворогами довгі роки (1 Царів 11:23—25).

До початку першого сторіччя нашої ери ворожнеча між сирійцями та ізраїльтянами очевидно втихла. На той час у Дамаску було навіть досить багато єврейських синагог. Пригадуєте, Савл (згодом Павло) із Тарса став християнином, коли прямував дорогою з Єрусалима до Дамаска (Дії 9:1—8).

У сучасному Дамаску не залишилось слідів перебування Авраама або завоювання міста Давидом. Однак тут збереглися руїни римського міста. Крім того, головна дорога через старий Дамаск пролягає там, де колись була прокладена римська Via Recta (вулиця Проста). Саме на цій вулиці в одному з будинків Ананій знайшов Савла, який завдяки чуду, що відбулося поблизу Дамаска, навернувся у християнство (Дії 9:10—19). Тепер вулиця виглядає зовсім не так, як у римські часи, проте якраз з цього місця апостол Павло почав свою видатну діяльність. Вулиця Проста закінчується римськими воротами Баб-Шаркі. Коли дивитися на міські мури, на яких вгорі ліпляться будинки, то ліпше розумієш, як Павло, утікаючи з міста, спускався в коші через отвір у стіні (Дії 9:23—25; 2 Коринтян 11:32, 33).

Пальміра — стародавній оазис

Приблизно у трьох годинах їзди на північний схід від Дамаска лежить цікаве з археологічного погляду місто Пальміра, або Тадмор, як його названо в Біблії (2 Хронік 8:4). Цей оазис лежить на півдорозі між Середземним морем і рікою Євфрат. Вода надходить у нього завдяки підземним джерелам, що б’ють у горах на півночі від міста. Стародавні торговельні шляхи між Месопотамією і землями, що лежали на захід від неї, тяглись через «півмісяць родючих земель» і тому огинали Пальміру далеко з півночі. Однак у I сторіччі до н. е. через політичну нестабільність на півночі торговельний шлях перемістився південніше. От тоді почався справжній розквіт Пальміри.

Пальміра була потрібна Риму для захисту східних кордонів імперії. Отож вона увійшла до складу римської провінції Сирія, але згодом її проголосили вільним містом. Велетенські храми, монументальні арки, розкішні купальні і театр стояли на величній, прикрашеній колонадами вулиці. Пішохідні галереї були вимощені з обох сторін, але центральну вулицю не брукували з огляду на верблюдів у караванах, які проходили містом. У Пальмірі зупинялися купці зі сходу, що йшли торговельними шляхами Китаю та Індії, і ті, що йшли з заходу, торговці з країн греко-римського світу. Тут вони сплачували податки на шовк, спеції та інші товари, які перевозили.

У період розквіту, тобто у III сторіччі н. е., Пальміру населяло приблизно 200 000 людей. Саме тоді честолюбна цариця Зіновія виступила проти Риму, але зазнала поразки 272 року н. е. Ось так мимоволі Зіновія виконала частину пророцтва, записаного пророком Даниїлом приблизно 800 років перед тим * (Даниїла, 11-й розділ). Після поразки Зіновії Пальміра якийсь час відігравала роль міста-застави Римської імперії, але вже ніколи не була такою сильною і розкішною, як колись.

Уздовж Євфрату

Якщо їхати на північний схід через пустелю, за три години можна дістатися до містечка Дейр-ез-Зор, звідки видно величний Євфрат. Ця ріка з історичним минулим бере свій початок у горах на сході Анатолії (азіатська частина Туреччини), заходить на територію Сирії північніше від Кархеміша і тече на південний схід в Ірак. Неподалік від іракського кордону лежать руїни двох стародавніх сирійських міст.

За сто кілометрів на південний схід від Дейр-ез-Зора, на вигині Євфрату, лежать руїни стародавнього міста-фортеці Дура-Європос. А коли проїхати ще 25 кілометрів у тому ж напрямку, можна потрапити в місто Марі. Колись воно було квітучим торговим центром, але у XVIII сторіччі до н. е. його зруйнував вавилонський цар Хаммурапі. В архівах царського палацу Марі було знайдено принаймні 15 000 глиняних табличок з написами — ці документи пролили світло на події тих далеких днів.

Коли воїни Хаммурапі нищили місто, то завалили стіни палацу згори, тому цегла і земля засипали кімнати, що були внизу. Завдяки цьому зберігся настінний розпис, статуї, керамічні вироби і безліч інших пам’яток. У 1933 році усе це знайшли французькі археологи. Тепер ці предмети можна побачити в експозиціях музеїв Дамаска, Алеппо та в Луврі (Париж).

Стародавні міста на північному заході Сирії

Піднімаючись разом з Євфратом на північний захід, можна потрапити в Алеппо (Халеб). Алеппо, як і Дамаск, вважають одним із найдавніших постійно заселених міст світу. Криті базари Алеппо — одне з найколоритніших місць Близького Сходу.

На південь від Алеппо, там, де колись було давнє місто-держава Ебла, лежить Тель-Мардіх. Могутнє торгове місто Ебла панувало на півночі Сирії у другій половині III тисячоліття до нашої ери. Під час розкопок тут виявили залишки храму вавилонської богині Іштар. Крім того, археологи знайшли царський палац, і в його архіві було понад 17 000 глиняних табличок. Пам’ятки з Ебли виставлені в музеї маленького містечка Ідліб, яке лежить за 25 кілометрів від місця археологічних розкопок.

На південь по дорозі в Дамаск лежить Хама, біблійний Хамот (Числа 13:21). Через Хаму протікає річка Оронт, власне вона і робить це місто одним з найгарніших у Сирії. Ще один історичний пункт — Рас-Шамра, місце, де знайдено стародавнє місто-державу Угаріт. У III і II тисячоліттях до нашої ери Угаріт був багатим торговельним портовим містом, мешканці якого затято поклонялися Ваалу і Даґону. З 1929 року французькі археологи розкопали чимало глиняних табличок і бронзових виробів з написами, які багато розповідають про ганебний культ Ваала. Ці матеріали допомагають зрозуміти, чому Бог засудив ханаанеян до смерті за поклоніння Ваалу (Повторення Закону 7:1—4).

Справді, в сучасній Сирії усе ще чути відгомін історії.

[Примітка]

^ абз. 12 Дивіться статтю «Темноволоса повелителька Сирійської пустелі» у «Вартовій башті» за 15 січня 1999 року, опублікованій Свідками Єгови.

[Карта на сторінках 24, 25]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ

‐‐ Спірні кордони

ЄГИПЕТ

ІЗРАЇЛЬ

ЙОРДАНІЯ

ЛІВАН

СИРІЯ

ДАМАСК

Барада

Оронт

Хама (Хамот)

Угаріт (Рас-Шамра)

Ебла (Тель-Мардіх)

Алеппо (Халеб)

Кархеміш (Джераблус)

Євфрат

Зенобія (Залебія)

Дейр-ез-Зор

Дура-Європос

Марі

Пальміра (Тадмор)

ІРАК

ТУРЕЧЧИНА

[Ілюстрації на сторінці 24]

Дамаск (внизу) і вулиця Проста (вгорі).

[Ілюстрація на сторінці 25]

Будинки-вулики.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Угаріт.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Хама.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Марі.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Алеппо.

[Відомості про джерело]

© Jean-Leo Dugast/Panos Pictures

[Ілюстрація на сторінці 26]

Царський палац в Еблі.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Пастухи в Зенобії.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Пальміра.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Євфрат у Дура-Європос.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 25]

Діти: © Jean-Leo Dugast/Panos Pictures; будинки-вулики: © Nik Wheeler