Золотий плід з яскравим минулим

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З ФІДЖІ

ЙШОВ 1789 рік. З безкраїм океаном воює 7-метрова шлюпка. Уже багато днів її напівголодна та виснажена команда з останніх сил змагається з величезними хвилями і лютими вітрами. Крім того, аби їхнє маленьке судно не пішло на дно, вони мусять безперестанку вичерпувати воду. Перед ними ще понад 5000 кілометрів незнаного океану, де розкидані підступні коралові рифи. Кількість харчів обмежена — у день на особу припадає лише 30 грамів хліба (сухарів) і трохи води. У цих чоловіків справді дуже мало шансів вижити.

Понад тиждень тому на одному кораблі вибухнув бунт. Заколотники висадили тих чоловіків у шлюпку та залишили напризволяще. Згодом один з моряків у шлюпці загинув у сутичці з тубільцями. Більш того, ці чоловіки пережили сильні бурі, а також коло відомих на той час Канібальських островів  ледве втекли від тубільців, які кинулися за ними на своїх каное.

Що спонукало цих мореплавців покинути рідні береги Англії, країни чепурних садів і охайних парків, і податися так далеко на південь Тихого океану? Вони прагнули знайти дивовижне хлібне дерево. Розгляньмо, яку роль відіграло це незвичайне дерево та його поживні плоди у цій подорожі, а також у попередніх експедиціях відважних моряків.

Можливо, ви здогадалися, що чоловіки, про яких ми щойно говорили, — це жертви горезвісного бунту на «Баунті». Величезний британський корабель «Баунті» (215 тонн) під командуванням капітана Вільяма Блая відплив з Англії і взяв курс на Таїті. Прибувши на місце, Блай повинен був узяти на борт групу дуже незвичайних «пасажирів» — майже 1000 саджанців хлібного дерева. Очікувалось, що в майбутньому вони перетворяться у могутні дерева з поживними золотими плодами, які покриють усі витрати, пов’язані з доставкою цих саджанців до їхнього нового дому — на Карибські острови, британську колонію.

Організувати таку подорож порадив сер Джозеф Бенкс, оскільки  в той час британський уряд настійно шукав нові джерела їжі для рабів, що працювали на цукрових плантаціях. Ботанік Бенкс, який тоді був радником при ботанічних садах у К’ю поблизу Лондона, разом з капітаном Джеймсом Куком раніше вже здійснили дослідницьку подорож по Тихому океану *. Тоді він і Кук передбачали, наскільки цінним може стати хлібне дерево.

Хоча Бенкс особисто не супроводжував Блая, він докладно пояснив, як треба доглядати за рослинами протягом довгої подорожі, особливо наголосивши на тому, що вони потребують чимало прісної води. Деякі письменники вважають, що власне ці рослини стали однією з причин бунту. Їм приділяли надто багато уваги, а також щедро поливали прісною водою, яка була життєво необхідною для команди. Отож, вже до того незадоволені моряки вчинили бунт. Зранку 28 квітня 1789 року, погрожуючи шаблями, бунтівники висадили Блая і 18 вірних йому чоловіків біля узбережжя Тонги і залишили на поталу вітру й хвилям. Інших «пасажирів» — саджанці хлібного дерева — окрилені перемогою бунтівники, мабуть, викинули за борт.

Однак Блая було не так легко зупинити. Він розпочав подорож, яку називають «найславетнішим плаванням на безпалубному судні». Упродовж семи важких тижнів Блай разом з товаришами подолав на своєму маленькому човні понад 5800 кілометрів. Вони вирушили на північний захід, пропливли між островами, які тепер називаються Фіджі, досягли східного узбережжя Нової Голландії (Австралії) і знайшли сховок на острові Тимор.

Коли Блай повернувся в Англію, йому дали ще два кораблі, після чого він поплив  на Таїті, щоб знову зібрати саджанці хлібного дерева. Цього разу, 1792 року, він успішно перевіз 700 «пасажирів» на острови Сент-Вінсент і Ямайка, що у Вест-Індії. Там і сьогодні буяють гаї хлібних дерев, які ховають під своєю кроною «золотий» урожай.

Хоча морська подорож Блая — це, безумовно, повість про героїчні подвиги і великі відкриття, проте вона далеко не перша сторінка в історії хлібного дерева. Ще тисячі років тому це дерево супроводжувало давніх мореплавців у різних експедиціях. Отже, якби воно могло говорити, які надзвичайні історії розповіло б!

Ранні подорожі хлібного дерева

Археологи вважають, що на заході Тихого океану відбулося декілька великих переселень, найнедавніші з яких почались близько 1500 року до н. е. * Зокрема лапітці на своїх подвійних каное вирушили з Південно-Східної Азії і досягли берегів країн, відомих сьогодні як Індонезія, Нова Гвінея, Нова Каледонія, Вануату та Фіджі, і поплили навіть далі у напрямку до островів центральної частини Тихого океану. Ці подорожі були надзвичайним досягненням у мореплавстві, оскільки, щоб добратися до деяких островів, потрібно було подолати сотні кілометрів у відкритому океані.

У лапітських океанських каное могло поміститися чимало людей разом з домашніми тваринами, продуктами, а також різноманітним насінням, живцями та саджанцями рослин. З плином часу лапітці досягли островів Меланезії, Полінезії і Мікронезії — на півночі, а на півдні — Нової Зеландії. Їхні поселення поширювались, наче хвилі морського припливу, і зрештою лапітці навіть замешкали на острові Пасхи і Гаваях *. Хоч би де вони плавали, серед їхніх найбільш поважних «пасажирів» було витривале хлібне дерево.

Різноманітна й поживна їжа

Сьогодні на Фіджі, як і в багатьох інших частинах світу, плід хлібного дерева дуже ціниться, бо він поживний і недорогий. Деякі види хлібного дерева досить витривалі та славляться високими врожаями. Навіть за ненайліпших погодних умов вони можуть приносити плоди тричі на рік і плодоносити впродовж 50 років. М’якуш плоду подібний на хліб, а кожен вид плоду ще й має інший аромат. Зазвичай на смак він щось середнє між хлібом і картоплею. Його можна варити, готувати на пару, запікати або смажити. Часто з нього роблять десерти. Плід також сушать і перемелюють, а коли його законсервувати без м’якуша, він зберігатиметься роками.

У листя хлібного дерева загортають їжу, наприклад рибу чи курятину, щоб під час готування м’ясо зберегло соковитість і аромат. Очищене насіння теж їстівне і має горіховий смак. Деколи з дерева збирають смолянистий сік, який, немов жувальну гумку, дуже люблять жувати діти. Яке ж різноманітне використання! Неважко зрозуміти, чому деякі мешканці островів у Тихому океані особливо люблять хлібне дерево.

Ледуа, яка живе на Фіджі, каже, що згадка про хлібне дерево навіює їй як приємні, так і неприємні спогади з дитинства. Її родина мала п’ять великих хлібних дерев. У Ледуа був обов’язок прибирати у дворі їхнє листя, чого вона дуже не любила робити. Проте часто після уроків вона та її брати і сестри збирали плоди і, ходячи із дому в дім, намагалися продати їх якомога більше. За виручені гроші батьки купували їм все необхідне для відвідування християнських конгресів, як-от їжу, квитки на автобус чи нове взуття.

Можливо, ви живете в одній з багатьох частин землі, де росте цей «пасажир» з тисячолітнім досвідом, який має величну назву Artocarpus altilis. Раніше, мабуть, ви не думали про це чудове творіння як про скарб або як про щось привабливе чи цінне. Однак у багатьох мешканців островів Тихого океану назва хлібного дерева асоціюється з великими морськими досягненнями і дослідницькими подорожами лапітців та капітана Блая.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 25]

Щедре дерево

Доросле хлібне дерево — це величава висока вічнозелена рослина. Його батьківщина — густі ліси Малайзії. Оскільки воно належить до родини шовковицевих, то близько споріднене з фігою, шовковицею та джекфрутом. Доросле дерево інколи сягає 12 метрів і випускає бічні пагінці, які можна зрізати й посадити. Хлібне дерево має чоловічі і жіночі суцвіття в окремих гронах. У природі маленькі кажани, які харчуються його плодами, запилюють ці квіти, а також розносять насіння. З часом квіти перетворюються у великі круглі чи овальні плоди, розміром приблизно з маленьку диню. Зверху вони зелені, а всередині кремові або жовто-золоті.

Хлібне дерево має також велике, блискуче, темно-зелене листя, яке добре захищає від палючого тропічного сонця. Його м’яку, легку деревину використовують для виготовлення меблів і каное, а з внутрішнього шару кори дерева часом виготовляють тканину, яку на островах Тихого океану називають тапа. Молочний сік дерева використовують як водостійку речовину, а іноді його накладають замість гіпсу при переломі кісток і навіть застосовують як клей, щоб ловити пташок.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Картина Роберта Додда, на якій зображено бунт на «Баунті».

[Відомості про джерело]

National Library of Australia, Canberra, Australia/Bridgeman Art Library

[Ілюстрації на сторінці 26]

Плід хлібного дерева можна приготувати багатьма способами.