Любов у час біди

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З НІГЕРІЇ

ДВАДЦЯТЬ сьоме січня 2002 року називають у нігерійському місті Лагос Чорною неділею. Від вибухів у підземному складі зброї задвигтіло ціле місто і зайнялося нічне небо. Протягом кількох годин у радіусі 3 кілометрів сипав град із снарядів і різних уламків. Місто охопила паніка.

Жахливі чутки посилювали страх. Натовпи заполонили вулиці Лагоса. У нестямі люди бігли, самі не знаючи куди. Через непроглядну пітьму сотні з них, у тому числі багато наляканих до смерті дітей, опинились у темних водах каналу й потонули. Доми, школи та підприємства були зруйновані або сильно пошкоджені, і тисячі людей залишилися без праці й даху над головою. За попередніми підрахунками, ця трагедія забрала життя 1000 осіб. Згодом подавали ще більшу кількість жертв.

Пізніше у житлових районах, прилеглих до військового складу, виявили коло 1350 невибухлих бомб, ракет і ручних гранат. Один чоловік знайшов у своїй вітальні металевий предмет. Не усвідомлюючи, що це бомба, він поклав його у багажник автомобіля і відвіз представникам влади.

Нігерійський філіал Свідків Єгови, почувши про нещастя, відразу зв’язався з одним із старійшин Лагоса і направив туди 16 районних наглядачів. Треба було з’ясувати ситуацію Свідків у Лагосі, яких там налічувалося близько 36 000. Крім того, брати з філіалу надіслали потерпілим близько мільйона найр (приблизно 10 000 доларів) та пояснили, як організувати комітет з надання допомоги.

 З сумом повідомляємо, що серед Свідків загинули дві молодих сестри і один брат зазнав серйозного поранення шрапнеллю. Також пошкоджено два Зали Царства і доми 45 сімей Свідків.

Другого лютого 2002 року, через шість днів після вибухів на військовому складі, в іншій частині Лагоса розгорілась племінна ворожнеча. За даними Червоного Хреста, вона обірвала життя 100 чоловік і ще 430 зазнало поранень, 3000 були змушені втікати і 50 домів було спалено. Комітет з надання допомоги, який опікувався жертвами Чорної неділі, негайно став розшукувати християнських братів у тому районі Лагоса.

Цього разу жоден Свідок не втратив життя, оскільки більшість з них, коли почався конфлікт, були на районному конгресі. Однак чимало Свідків — а в тому районі нараховується п’ять зборів — не мали куди повернутися. Християнські брати охоче взяли їх у свої домівки. Один Свідок, який працює лікарем, та його дружина прихистили 27 братів.

Свідки в Лагосі, які не потерпіли ані від вибухів, ані від етнічної сутички, щедро жертвували їжу, одяг і побутові речі. Наглядач міста повідомив: «Брати в Лагосі пожертвували набагато більше, ніж було потрібно». Тож філіалу довелось написати зборам, що пожертвуваного достатньо. На склад до філіалу відправили три машини нерозданих речей.

Старійшини відвідали багато жертв та сім’ї загиблих. Вони намагалися потішити їх біблійними віршами. Комітет з надання допомоги організував ремонт пошкоджених домів. Крім того, брати забезпечили усіх постраждалих побутовими речами, одягом, продуктами, а тим, хто залишився без домівки, допомогли знайти безпечний притулок. Загалом комітет надав допомогу 90 сім’ям і окремим особам.

Чимало потерпілих братів були до глибини душі зворушені такою турботою. Один Свідок вигукнув: «Доки я житиму, Єгова завжди буде моєю «охороною та силою»!» (Псалом 46:2, 3).

Те, як Свідки піклуються своїми братами у час біди, не пройшло повз увагу інших людей. Дядько однієї сестри, яка загинула, сказав старійшинам її збору: «Я ще повернуся, аби по-справжньому подякувати вам і дізнатися більше про вашу релігію». А своїй сім’ї він розповів: «Те, що я побачив у Лагосі, не передати словами. Навіть родичі не допомагали так, як ці люди».

[Ілюстрація на сторінці 13]

Машина з матеріальною допомогою.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Дехто з братів і сестер, яким допомогли.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Це подружжя прихистило 27 братів.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Свідки ремонтують пошкоджений дім.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

Вгорі: Sam Olusegun - The Guardian