Ожиріння переростає у всесвітню епідемію?

ЗА ПОВІДОМЛЕННЯМ британського медичного журналу «Ланцет», «проблема ожиріння, яку часто вважають хворобою багатих індустріальних країн, з’явилась також у країнах, що розвиваються». У журналі було зазначено, що нині дієтологи застерігають перед «всесвітньою епідемією» пов’язаних з ожирінням хвороб, таких, як діабет, гіпертонія, рак і серцево-судинні захворювання.

У Китаї за останні вісім років кількість тих, хто страждає від ожиріння, серед чоловіків потроїлась, а серед жінок подвоїлась. Тож тепер відсоток гіпертоніків у цій країні такий самий, як у США. Понад половину всіх випадків діабету реєструють в Індії та Китаї. В Єгипті надлишкову вагу має кожна друга жінка, і там рівень захворюваності на діабет не поступається рівню в США. Значно зросла кількість осіб, що страждають від ожиріння, і в Мексиці. Тут ця проблема охопила цілу країну й торкнулася всіх прошарків суспільства, внаслідок чого на діабет хворіє дедалі більше людей. Навіть дуже бідні країни субсахарської Африки все частіше потерпають від ожиріння й діабету.

У деяких країнах ожиріння часто є наслідком популярності гамбургерів, чіпсів і подібних продуктів, які містять багато жирів. Все ж одна з головних причин цієї проблеми криється в тому, що чимало виробників, аби поліпшити смак харчових продуктів, додають до них більше цукру. Крім того, в азіатській та африканській кухні використовується багато олії, а це — додаткові калорії. Завдяки механізації праці на промислових підприємствах та в сільському господарстві на виготовлення товарів і продуктів харчування затрачається менше фізичних зусиль. Сьогодні люди хочуть менше працювати й більше відпочивати. Багато з них недостатньо рухається, тому що годинами просиджує перед телевізором або монітором комп’ютера. А на роботі «працівникам теж не потрібно вставати з місця, бо можна обмінюватись думками з колегами за допомогою електронної пошти».

Оскільки від ожиріння страждає також щораз більше школярів, зокрема там, де майже немає можливості побавитись чи зайнятись спортом, вчителям потрібно пам’ятати, наскільки харчування дітей впливає на їхню успішність. Ґейл Гаррісон з факультету охорони здоров’я Каліфорнійського університету каже, що недостатньо запобігати ожирінню серед дітей лише на рівні школи чи району. На думку дослідниці, для боротьби з цією епідемією та пов’язаними з нею хворобами «слід опрацювати загальний план, який допоможе запобігати проблемі на світовому рівні, накреслити конкретні цілі, здобути необхідний досвід у цій справі і створити відповідні інфраструктури».