Спостерігаємо світ

Страх перед незнайомцями

За повідомленням лондонської газети «Індепендент», «понад 80 відсотків жінок-водіїв сказали, що воліють провести ніч у поламаному автомобілі, аніж прийняти допомогу від незнайомця». Одна служба дорожньої допомоги, провівши опитування 2000 водіїв, виявила, що 83 відсотки жінок і 47 відсотків чоловіків не бажають сторонньої допомоги у разі поломки їхньої машини. Також більшість із них сказали, що не зупиняться, аби допомогти незнайомому водію. Основною причиною цього є турбота про власну безпеку. Особливо жінки побоюються, що поломка може виявитись удаваною. Нік Коул, представник цієї служби, зазначив: «Те, що багато водіїв радше сидітимуть цілу ніч у поламаному автомобілі, аніж матимуть справу з незнайомцем, є сумною реальністю наших днів».

 Маловірні ведуть вірних

Як пише лондонська газета «Таймс», жінки-священики англіканської церкви «ставляться набагато скептичніше до... основних християнських доктрин, ніж їхні колеги-чоловіки». Згідно з опитом, проведеним серед 2000 священнослужителів цієї церкви, «в те, що Ісус помер, аби взяти на себе гріхи світу, вірить вісім із десяти священиків-чоловіків» і лише шестеро з десяти священиків-жінок. У воскресіння Ісуса Христа вірить 7 із 10 чоловіків і тільки 5 із 10 жінок. Роббі Лоу, речник релігійної організації (Cost of Conscience), яка проводила опитування, сказав: «З усього видно, що в англіканській церкві діє дві церкви: церква віруючих і церква невіруючих. Це просто ганьба. Дедалі частіше на відповідальні становища потрапляють особи, яким бракує віри. З цим неможливо миритись, бо все частіше вірних ведуть невірні».

Багатство і здоров’я не запорука щастя

Як зазначається в газеті «Торонто стар», незважаючи на те що в Канаді «три роки підряд [1999—2001] економічні й соціальні умови поліпшувалися», самі канадці з песимізмом дивляться у майбутнє. Дослідники Канадської ради з питань соціального розвитку виявили, що сьогодні «канадці почуваються менш захищеними у фінансовому плані, відчувають більше стресу на роботі, менше покладаються на службу соціального захисту і більше хвилюються за особисту безпеку». Причиною їхньої тривоги є зокрема «інфляція, що випереджує підвищення заробітної плати, великі особисті борги... довгі черги на певні медичні послуги, подорожчання ліків, збільшення травм внаслідок дорожніх пригод і безпідставний страх перед зростом злочинності». Автори звіту зазначають: «Якщо оцінювати захищеність і добробут у країні з погляду самих людей, то ситуація погіршилась».

Знизився рівень смертності

За даними агентства Ассошіейтед Пресс, «в останні 40 років завдяки поліпшенню [у США] роботи служб швидкої допомоги вдалося знизити рівень смертності серед жертв насилля». Дослідники виявили, що з 1960 до 1999 року у США кількість смертей від злочинницьких нападів зменшилася майже на 70 відсотків, хоча кількість самих нападів за цей період збільшилась приблизно в шість разів. Також з’ясувалось, що у 1960 році 5,6 відсотка тяжких злочинів закінчилися смертю, а в 1999-му — лише 1,7 відсотка. На думку дослідників, рівень смертності знизився завдяки ряду медичних вдосконалень, як-от: «впровадження рятувальної служби 911, швидке надання першої допомоги й транспортування жертв нападу, ліпша підготовка медперсоналу та поява більшої кількості лікарень і травмпунктів», говориться у звіті. Професор Ентоні Гарріс з Массачусетського університету в Амгерсті сказав: «Ті, хто ще 20 років тому неминуче потрапив би до моргу, нині, отримавши медичну допомогу, можуть виписатися з лікарні вже за кілька днів».

Дистанційне управління і парниковий ефект

Згідно з повідомленням газети «Сідні морнінґ гералд», в Австралії на душу населення припадає найбільше у світі викидів парникових газів. Одна з головних причин цього — «захоплення австралійців приладами на дистанційному управлінні». Але який зв’язок між дистанційним управлінням і парниковими газами? Виявляється, для роботи дистанційного управління потрібно, щоб телевізори, відео й інші електроприлади постійно перебували в режимі готовності. Тому їх рідко цілком виключають. А це призводить до того, що кожного року електростанції додатково викидають в атмосферу п’ять мільйонів тонн вуглекислого газу. Іншими словами, в Австралії під час вироблення енергії, необхідної для утримування електроприладів у режимі готовності, виділяється стільки ж парникових газів, скільки їх міститься у вихлопах одного мільйона автомобілів. Говорячи про те, в яку суму це обходиться австралійським споживачам, газета зазначила: «У 2000 році електроенергія, яка пішла на прилади в режимі готовності, становила 11,6 відсотка усієї енергії, використаної мешканцями в їхніх домах та господарствах, і вартість її складала 500 мільйонів доларів».

«Століття титану»?

Титан — це легкий, міцний і надзвичайно корозієстійкий метал. Вперше науковці добули його у вільному стані в 1910 році. Завдяки міцності й стійкості титан використовують у літакобудуванні та в медицині. Цей метал рідко викликає в людей запальні процеси, тож з нього можна виготовляти штучні кістки. За словами представника Японського титанового товариства, «оскільки титан майже не піддається корозії, то вироби з нього практично не потребують догляду чи ремонту і дуже довго служать. З екологічних міркувань, титан буде найбажанішим металом XXI століття». Основним недоліком є те, що він у десять разів дорожчий за нержавіючу сталь. Але з поширенням його застосування ціна, можливо, знизиться. Як розповідається в японській газеті «Дейлі іоміурі», «впродовж років популярність металів змінювалась: на місце міді прийшла сталь, сталь замінив алюміній. А XXI століття, мабуть, стане століттям титану».

Поганий початок

Понад 40 відсотків пар, які жили разом до одруження, розлучаються ще перед десятою річницею свого шлюбу, повідомляє нью-йоркська газета «Дейлі ньюс». Крім того, згідно з даними, представленими Національним центром медичної статистики, навіть якщо такі пари й прожили понад десять років після реєстрації шлюбу, вони розлучаються вдвічі частіше. За словами Метью Брамлетта, автора звіту, «пари, котрі планують одружитися, але вважають неприйнятним співжиття перед одруженням, не схильні й до розлучення». А ті, хто живе на віру, як каже консультант з питань шлюбу Еліс Стефенс, «менш охочі долати труднощі й проблеми, аби зберегти подружжя».

Вибір церкви

«Колись казали: хто родився методистом, методистом і помре. Але сьогодні це вже не так»,— говориться в газеті «Сакраменто бі». За словами Декстера Мак-Намари, завідувача Бюро міжконфесійної служби в Сакраменто, «нині люди менше прив’язані до своєї релігії... Вони більш охочі змінювати церкви». Часто, вибираючи церкву, люди насамперед звертають увагу на церковну музику, обрядовість, тривалість служби, програми для молоді, кількість членів, відстань від дому тощо. «Церков, як кажуть, на кожен смак,— зазначає Елан Карлсон, директор Говардського центру з питань сім’ї, релігії і суспільства.— У 1950 році 85 відсотків осіб сповідували ту ж саму релігію, що і їхні батьки... але сьогодні багато керуються власними уподобаннями».