Втрачене дитинство

«Право на дитинство — це найважливіше право дітей» («Маленький дорослий», англ.).

ВИ, НАПЕВНО, погодитесь, що дитинство має бути безтурботною і невинною порою. Проте, на превеликий жаль, для багатьох хлопчиків і дівчаток таке дитинство залишається тільки солодкою мрією. Лише задумайтесь: тисячі, а можливо й мільйони дитячих надій гинуть у війнах та воєнних конфліктах. Також поміркуйте про всіх тих, хто вже у ранньому віці став рабом або зазнав фізичної наруги.

Нам важко уявити, що відбувається в серцях дітей, які втікають з дому, бо на вулиці почуваються набагато безпечніше. Власне у той період, коли такі діти найбільше потребують любові й турботи, вони повинні самі вчитися давати собі раду в житті, адже на вулицях повно злочинців, які намагаються їх використати. Та й взагалі, у нашому неспокійному світі в багатьох дітей просто крадуть дитинство.

«Я мрію побувати у справжньому дитинстві»

Дитинство 22-річної Кармен було дуже важким *. Щоб врятуватися від знущань батька та зневаги матері, вона разом зі своєю сестрою втекла з дому. Як відомо, життя на вулиці криє у собі багато небезпек. Але, на щастя, обом дівчатам вдалось уникнути деяких пасток, в які потрапляє чимало молодих утікачів.

Все ж Кармен сумує за дитячими роками, оскільки просто не мала справжнього дитинства. Вона з гіркотою розповідає: «Зараз мені 22 і за все своє життя я не бачила нічого доброго. Тепер я одружена і сама маю дитину, проте часом у мене, наче в маленької дівчинки, виникає бажання погратися ляльками. Так хочеться, аби батьки любили й голубили мене. Я мрію побувати у справжньому дитинстві».

Подібно до Кармен і її сестри, по всьому світі страждає величезна кількість дітей. Вони живуть на вулицях, по суті, не знаючи, що таке дитинство. Щоб якось вижити, багато з них стає злочинцями. Як повідомляють засоби масової інформації та свідчить статистика, діти втягуються у злочини в надзвичайно ранньому віці. Проблема загострюється і тим, що чимало дівчат стають мамами, ще самі будучи дітьми.

Прихована суспільна криза

Отож не дивно, що дедалі більше дітей потрапляють на виховання в чужі родини. В статті, опублікованій у газеті «Вікенд остреліан», було зазначено: «Більшість дітей з розбитих сімей страшенно занедбані. У чужих родинах вони не отримують належного догляду, а це створює чимало серйозних проблем для цілого суспільства». У газеті також додавалось: «Деякі вихованці живуть місяцями, а то й роками без жодного нагляду спеціальних служб допомоги, інші ж переходять від вихователів до вихователів, так ніколи і не знаходячи постійної домівки».

В одному повідомленні розповідалось про 13-річну дівчинку, яка впродовж трьох років побувала на  вихованні у 97 домах, причому в деяких залишалась лише на одну ніч. Тепер вона пригадує, що дуже страждала, оскільки відчувала себе відкинутою і беззахисною. Для багатьох подібних до неї утриманців дитинство назавжди втрачене.

Тому немає нічого дивного, що фахівці говорять про чимраз більшу трагедію нашого часу — втрачене дитинство. Якщо ви батько чи матір, то, ознайомившись з цими сумними фактами, напевно, вважаєте себе щасливими, що в стані забезпечити своїм дітям житло і все необхідне для їхнього життя. Але існує інша небезпека. У нинішньому світі не лише бездомні діти не мають справжнього дитинства. Іноді самі батьки змушують дітей дорослішати надто швидко. Чому так стається і які наслідки цього?

[Примітка]