З життя їжаків

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

ДОЛИНУ річки Тайн, що тече на півночі Англії, оповила біла імла. У вечірньому безвітрі далеко лунали крики гайвороння. Я простував лісовою стежиною, аж раптом серед опалого листя щось зашаруділо: у буянні червоних, брунатних і золотих барв майнула пара коротеньких тоненьких лапок, які зникли у схованці, влаштованій в сухому березі потічка.

Придивившись, я помітив, що це їжак мостить собі хатинку, маленьку нірку для зимової сплячки. Тваринка вже назносила сюди листя, сухої трави та папороті — підготувала собі постіль, в якій проспить усю холодну зиму.

Звичайно, хто ж не знає їжака, мешканця лук і лісів. Його мордочка й шия вкриті коричневою шерстю, але всі впізнають його за шубкою з голочок. Кінці голочок жовтуваті й гострі, завдовжки приблизно два сантиметри. Вони стирчать з грубої шерсті й розходяться від центру по всій спині. Кожна голка має по 22—24 поздовжні жолобки і тримається майже під прямим кутом до округлої спини. Біля самої основи голки мають вузеньку сильно вигнуту шийку. Тож якщо їжак впаде з висоти, йому нічого не станеться, бо голки нахилені так, що не можуть проколоти шкіру. Ось як все чудово продумано!

У разі небезпеки їжак скручується в клубок. При цьому сильні м’язи стягують голчасту шкірку по краях, ніби шнурок торбину, і повністю ховають тіло тваринки. Шуба з гострих голок захищає голову і хвостик, ноги та животик їжака. Він може не розкручуватися досить довго.

 Апетит у їжака прокидається щойно спадають сутінки. Вечерю з комах і хробаків може доповнити миша, жаба, щур чи ящірка або ж іноді горіхи та ягоди. Їжак має гострий слух, але й нюх у нього хороший, про що свідчить його видовжена мордочка і вологий носик.

Вороги їжака

Крім лисиць і борсуків у їжака майже немає природних ворогів. Борсук може легко розгорнути колючий клубок своїми сильними пазурами, і голки йому анітрохи не дошкулять. Я часто натрапляв на голчасту шкірку — все, що залишилося від їжака після борсукової вечері. Лисиця ж боїться голок, тому вона відкочує їжака у воду, де йому доводиться розгорнутись, щоб не потонути. Але їжак добре плаває, тож він може вийти на берег і сховатись від лисиці у камінні або в ямці.

Цигани та деякі інші місцеві жителі їдять їжаків, запікаючи їх у глині. Коли глина вистигає, її розбивають і разом з голками викидають. Залишається готове м’ясо — «неймовірно смачна страва», за словами Жан-Поля Клебера, автора книжки «Цигани» (англ.). Тепер, на жаль, багато їжаків гине під колесами автомобілів. Здається, найбільше їх гине, коли вони щойно прокидаються від зимового сну і починають шукати їжу. Якщо ж їжака  обминуть усі небезпеки, він житиме приблизно шість років і виросте до 25 сантиметрів.

Діти, сплячка і пошуки їжі

Їжаки паруються двічі на рік, перший раз у травні — липні. Вагітність триває чотири — шість тижнів, і самка народжує трьох-чотирьох їжаченят, кожне з яких важить не більше 30 грамів. Протягом двох тижнів вони беззахисні, сліпі й глухі. Потім на зміну м’якій шерсті в них поступово виростають голки. Відтак їжаченята можуть повністю згортатися, а якщо раптом не встигнуть, то різко підстрибують і шиплять. Такий несподіваний маневр відстрашує багатьох хижаків.

Під час зимової сплячки їжаки живуть завдяки жиру, який вони накопичили теплої пори. Уві сні температура тіла їжака сильно падає, дихання дуже сповільнюється. Тваринка має особливу залозу, яка відповідає за тепло. Якщо тіло надто охолоджується, то залоза підвищує температуру організму настільки, що їжак прокидається і шукає теплішої схованки. У період зимового сну їжак ніколи повністю не втрачає зв’язку з навколишнім світом і коли чує якісь звуки, то злегка ворушиться.

Якщо їжака закрити в саду, він рано чи пізно втече, видряпавшись на стіну, паркан чи навіть на водостічну трубу, адже він звик шукати харч скрізь, без обмежень. Тим-то їжак і залишається дикою твариною й ніколи не стане домашньою. Це, мабуть, добре, бо на їжаках живуть паразити. Однак особливості цієї милої тваринки, що водиться у Великобританії, роблять мої спостереження у природі захопливо цікавими, за що я завжди вдячний нашому Творцю, Богу Єгові.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Їжак скрутився в клубок.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Їжак на малюнку з книжки для дітей Беатрикс Поттер «The Tale of Mrs. Tiggy-Winkle», 1905 рік.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Їжаченя, якому виповнився тиждень.

[Ілюстрації на сторінці 17]

Південноафриканський їжак (Atelerix frontalis).