Молоді люди запитують...

Чому батьки відмовились від мене?

«Почуваєшся якимось неповноцінним, людиною з невиліковною вадою серця» (Роберт).

ТАК висловився чоловік, якого віддали на усиновлення відразу після народження. Він сказав: «Мало не щодня мене мучать запитання: хто ж мої рідні батьки? Де вони живуть? Чому вони відмовились від мене?»

Батько дівчини на ім’я Шанталь теж був усиновлений, і їй гірко від того, що вона не знає своєї бабусі й дідуся. Шанталь жаліється: «Це несправедливо, що я не маю рідних тіток, дядьків чи двоюрідних братів і сестер». Не у всіх усиновлених дітей виникають такі почуття, але декому вони завдають великого болю. Чому?

Причина озлоблення

Коли дитина довідується, що у неї не рідні батьки, її зазвичай охоплює розпач, змішаний з гнівом. Кетрін, яку удочерили ще зовсім маленькою, розповідає: «Я сильно злилась, бо не могла зрозуміти, чому моя рідна мати відмовилась від мене. Вважала, це сталось тому, що я була негарною і вона просто не могла мене полюбити. Коли б тільки мама дала мені шанс, я б зробила усе, аби вона пишалася мною. Кожна думка про неї лише злила мене».

Це негативно вплинуло на стосунки Кетрін з названими батьками. «Мені здавалося, що то вони забрали мене від мами, і я виливала всю свою злобу на них»,— каже дівчина. І справді, багато дітей озлоблюються через те, що їх віддали на усиновлення.

 Але озлобленість у цій ситуації — твій ворог. Як видно з прикладу Кетрін, у приступі гніву можна наробити помилок чи зірвати злість на невинних людях. У Біблії говориться: «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя» (Псалом 37:8). Як же вгамувати свій гнів? Боже Слово каже: «Розум людини припинює гнів її» (Приповістей 19:11). Ти зможеш побороти озлобленість, тверезо роздумуючи про своє становище. З чого ж тобі почати?

Відкинь хибні домисли

Роздуми допоможуть виявити, що́ саме живить твій гнів. Наприклад, чи ти, як Кетрін, вважаєш, ніби рідні батьки покинули тебе, бо з тобою було щось негаразд? Чи це справжня причина? Хоч іноді й неможливо дізнатися, що змусило батьків віддати тебе, все ж варто відкинути свої хибні домисли. Подумай, чому взагалі батьки віддають дітей на усиновлення? Іноді вони просто не знаходять іншого виходу.

Згадай Мойсея. У 2-му розділі книги Вихід Біблія розповідає, що, коли єгипетський фараон наказав убивати всіх хлопчиків-немовлят у єврейських сім’ях, Йохевед три місяці переховувала свого сина Мойсея. Однак далі це стало неможливим. Тож, аби не вбили її хлопчика, вона «взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і вмістила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки» (Вихід 2:3).

Звичайно, матері було важко ось так покинути рідну дитину. Але що ж вона могла зробити? Спонукана любов’ю до сина, жінка вважала, що знайшла найліпший вихід. Варто зауважити, що її дочка пильнувала за братиком неподалік і не відходила, доки його не підібрали. Певно, дівчинка робила це на прохання матері.

Безперечно, не завжди від дітей відмовляються за таких критичних обставин, все ж спонуки батьків нерідко подібні. Роберт розповідає: «Я був позашлюбною дитиною. Моя мати вже мала дітей, і з матеріального погляду їй було б надто важко виховувати ще й мене. Мабуть, вона вважала, що мені буде ліпше в іншій родині».

 Існує багато причин, з яких дітей віддають у чужі сім’ї. Але наведені приклади показують, що матері роблять це зовсім не тому, що ненавидять своє дитя чи вважають його неповноцінним. Найчастіше вони щиро вірять, що дитині буде ліпше в інших людей.

Пам’ятай, що тебе люблять

Добре було б також задуматися над тим, чому тебе усиновили. Згадаймо ще раз Мойсея. За якийсь час «дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала» (Дії 7:21). Що спонукало дочку фараона взяти під захист дитину, котра, як вона знала, народилась у зганьблених євреїв? «Ось хлопчик плаче,— розповідає Біблія.— І вона змилосердилася над ним» (Вихід 2:6). Отже, Мойсей виховувався у фараонової дочки не через те, що рідна мати зненавиділа його, а тому що його любила і рідна, і названа матір.

Чимало всиновлених дітей у певний момент свого життя починають розуміти, що їхні рідні батьки не просто кинули їх напризволяще,— хоч і таке тепер трапляється дуже часто,— але принесли у дитбудинок, щоб там про них піклувались. І усиновили цих дітей тому, що хтось полюбив їх і вирішив взяти у свою сім’ю. Чи не було так і з тобою? Роздумуй про любов, яку виявляли і виявляють до тебе, та цінуй її. Це полегшить твій біль.

Тебе можуть оточити любов’ю не тільки названі батьки, але й інші люди. Якщо ти належиш до християнського збору, то маєш багато духовних матерів, батьків, сестер і братів, які люблять тебе (Марка 10:29, 30). Християнські старійшини можуть бути для тебе, «як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:2). Не вагайся просити допомоги у зрілих християн. Поділися з ними своїм болем.

На думку Роберта, дуже важливо зблизитися з членами збору. «Час від часу я все ще почуваюся самотнім,— зізнається він,— але любов духовної сім’ї зігріває моє серце і втамовує біль».

Ти можеш досягти успіху в житті

Не піддавайся хибним домислам та песимізму. І відкинь думку про те, що щасливе й повноцінне життя не для всиновлених дітей. Це тільки знеохотить тебе (Приповістей 24:10). До того ж немає підстав так думати.

Пригадай, що Мойсей якнайліпше використав усі можливості. У Біблії сказано: «Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх» (Дії 7:22). А головне, Мойсей засвоїв духовні настанови, і то настільки добре, що його небесний батько, Єгова, став для нього дуже близьким (Євреїв 11:27). Чи Мойсей досяг успіху в житті?

Згодом Бог обрав його вождем численного народу, в якому налічувалося понад три мільйони людей. Він був пророком, суддею, воєначальником, істориком, посередником Закон-угоди. Крім того, він написав перші п’ять книг Біблії, а також книгу Йова і 90-й Псалом. Отже, Мойсей прожив повноцінне життя. Багато усиновлених дітей теж досягли успіху в житті, тому і тобі це під силу.

Роберт виростив двох хороших дітей і служить старійшиною в християнському зборі. Згадуючи своє дитинство, він говорить: «Я навчився зосереджуватися не на тому, чого неможливо змінити, а на тому, за що можу бути вдячним,— на благословеннях».

Якщо тебе віддали на виховання чи усиновили, то негативні думки, можливо, подеколи турбують тебе. Намагайся витіснити їх думками про добре. У Филип’ян 4:8, 9 написано, що ‘Бог миру буде з тобою’, якщо ти думатимеш про речі, гідні Божої похвали. Що можна ще робити, аби бути щасливим, живучи з названими батьками? Про це розповість наступна стаття з цієї рубрики.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Усиновлення — це вияв любові та бажання дати дитині сім’ю.