Як скромний арахіс завоював світ

Чи ви любите арахіс? Якщо так, то ви не одні. Арахіс, який ще називають земляним горіхом, має багато шанувальників по цілому світі. Понад 50 відсотків валового збору арахісу у світі припадає на Китай та Індію — країни з найбільшою кількістю населення.

Ще десять відсотків загального врожаю цієї культури збирають у США, там щороку вирощують понад мільярд кілограмів арахісу. До основних виробників арахісу належать також Аргентина, Бразилія, Малаві, Нігерія, ПАР, Сенегал і Судан. Але як ці горішки здобули собі таку популярність? І чи можна їх їсти без жодних застережень?

Дорога в широкий світ

Батьківщиною арахісу вважають Південну Америку. Однією з найдавніших історичних пам’яток, яка свідчить про любов людей до цих горішків, є перуанська ваза доколумбового періоду. Вона має форму арахісу й прикрашена рослинним орнаментом цієї ж культури. Іспанські мореплавці, які вперше скуштували арахіс у Південній Америці, зрозуміли, що ці ситні горішки — справжня знахідка для довгих морських подорожей. Тож вони прихопили їх із собою до Європи. Європейці придумали для арахісу чимало інших застосувань, навіть почали використовувати його як замінник кави.

Пізніше завдяки португальцям арахіс потрапив до Африки. Там він швидко завоював популярність, оскільки був цінним харчовим продуктом і міг родити на ґрунтах, де ніщо вже не хотіло рости. Цікаво, що ця культура навіть збагачувала бідні землі азотом. Зрештою в часи работоргівлі арахіс із Африки опинився у Північній Америці.

У 1530-х роках португальці завезли арахіс до Індії та на острів Макао, а іспанці — на Філіппіни. За якийсь час тамтешні купці привезли його до Китаю. Мешканці країни, яка часто потерпала від голоду, прийняли цю культуру як свого рятівника.

У XVIII столітті арахіс стали вивчати ботаніки. Вони назвали його земляним горохом, і вирішили, що це чудовий корм для свиней. На початку XIX століття арахіс вже вирощували на продаж у Південній Кароліні (США). А під час громадянської війни в Америці, яка розгорілась 1861 року, горішки входили до солдатського пайка обох воюючих сторін.

Однак у ті дні багато хто вважав арахіс їжею бідняків. Власне це була одна з причин, чому американські фермери вирощували його здебільшого для тварин. Окрім того, до 1900 року, коли механізували збір урожаю арахісу, цей процес був дуже трудомістким.

У 1903 році передовий американський агрохімік Джордж Вашингтон Карвер почав шукати нові способи застосування арахісу. Зрештою він розробив понад 300 продуктів і товарів, котрі можна було виготовляти з цієї культури. Це були напої, косметика, барвники, ліки, господарське мило, інсектициди, друкарська фарба тощо. Карвер також заохотив місцевих фермерів не вирощувати лише бавовну, яка виснажувала ґрунт, а садити на зміну арахіс. У той час великої шкоди фермерам завдавав бавовняний довгоносик, тож багато з них прислухались до поради Карвера. І який був наслідок цього? Арахіс так добре родив, що незабаром став на  півдні Америки основною товарною культурою. Сьогодні у Дотані (штат Алабама) стоїть пам’ятник Карверу. А в іншому містечку цього штату, в Ентерпрайзі, навіть побудували пам’ятник бавовняному довгоносику, який змусив фермерів вирощувати арахіс.

Як вирощують арахіс

Насправді арахіс — це не горішки, а боби. Рослина має жовті квітки, які самі себе запилюють.

Після відцвітання квіткова ніжка, або гінофор, на кінчику якої міститься запліднена зав’язь, видовжується, загинається донизу й заглиблюється в ґрунт. У ґрунті зав’язь розвивається і згодом з’являються добре знані всім арахісові боби. З однієї рослини можна зібрати до 40 плодів.

Найліпше для вирощування арахісу підходить теплий сонячний клімат з середньою кількістю опадів. Від посіву до збору врожаю, залежно від сорту арахісу та природних умов, минає від 120 до 160 днів. Арахісові кущі викопують з корінням, перевертають догори й сушать, аби уникнути запліснявіння. Сьогодні чимало фермерів використовують сучасні сільськогосподарські машини, які викопують кущі, струшують з них землю й перевертають — і все це за одним заходом.

Його різноманітне застосування

Харчова цінність арахісу просто величезна. Багаті на харчові волокна горішки містять 13 вітамінів і 26 мінералів, чимало з яких бракує в сучасних продуктах харчування. «У ста грамах арахісу більше білків, мінералів і вітамінів, ніж у ста грамах телячої печінки»,— говориться в «Британській енциклопедії». Але пересторога для тих, хто боїться поправитись: горішки також містять «більше жирів, ніж густі вершки» і є «калорійніші за цукор».

Арахіс завоював почесне місце у багатьох національних кухнях світу. І його своєрідний присмак ні з чим не сплутаєш. «Смак  арахісу такий сильний, що всі страви, куди його додають, здаються подібними,— каже авторка кулінарних книжок Аня фон Бремзен.— Тому той самий присмак відчуватиметься і в індонезійському арахісовому соусі, і в західно-африканському супі, і в китайських макаронах, і в тушкованому м’ясі по-перуанськи, і в арахісовому маслі».

Арахісом люблять ласувати як дорослі, так і діти. В Індії його продають на вулицях у суміші з іншими сушеними бобовими. Цікаво, що, згідно з однією публікацією, дуже популярне у декотрих країнах арахісове масло «розробив коло 1890 року як здорову їжу для старших осіб один лікар із Сент-Луїса [США]» («The Great American Peanut»).

Але виявляється, арахіс — це не лише смачні горішки. Застосування його дуже широке. В Азії з нього роблять цінну харчову олію. На арахісовій олії можна смажити при дуже високій температурі, і вона не вбирає запаху того, що в ній готувалось.

У Бразилії арахісову макуху, що залишається після вичавлення олії, використовують як корм для тварин. Крім того, ця культура настільки універсальна, що її застосовують у виготовленні багатьох товарів повсякденного вжитку. (Дивіться інформацію вгорі).

Увага! Алергія на арахіс

Горішки можна зберігати довгий час без холодильника. Але слід бути обережним. Запліснявілі плоди містять сильний канцероген афлатоксин. Крім того, в декотрих людей розвивається алергія на арахіс. Алергічна реакція, як зазначається в журналі «Профілактика» (англ.), «буває різною: від нежитю й висипки до небезпечного для життя анафілактичного шоку». Згідно з результатами декількох вивчень, сьогодні в малих дітей дедалі частіше виникає ця алергія.

У журналі також сказано, що коли обоє батьків страждають від астми, алергічного риніту або екземи, то існує більший ризик, що їхня дитина матиме алергію на арахіс.

Це саме стосується немовлят, чиї матері потерпають від алергії, та дітей, у яких розвинулась алергія на молоко протягом першого року життя. «У таких сім’ях ліпше не давати дітям арахісу, поки їм не сповниться трьох років»,— каже д-р Х’ю Семсон, професор педіатрії Медичного центру при Університеті Джонса Гопкінса (США).

Навіть якщо ви не належите до любителів арахісу, то, можливо, завдяки нашій розповіді про різноманітність його застосування ви тепер більше цінуватимете ці скромні горішки, що здобули собі всесвітню славу.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 24]

Товари, виготовлені з побічних продуктів арахісової промисловості

• суха штукатурка

• пальне для камінів

• котячий туалет

• папір

• пральний порошок

• мазі

• засіб для полірування металу

• відбілювач

• барвники

• солідол

• крем для гоління

• крем для обличчя

• мило

• лінолеум

• гума

• косметика

• фарби

• вибухові речовини

• шампунь

• ліки.

[Відомості про джерело]

Джерело: «The Great American Peanut».

[Схема/Ілюстрація на сторінці 22]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

листя

гінофор

рівень ґрунту

коріння арахіс

[Відомості про джерело]

The Peanut Farmer magazine

[Ілюстрація на сторінці 22]

Пам’ятник Джорджу Вашингтону Карверу.

[Ілюстрація на сторінці 23]

США.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Африка.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Азія.

[Відомості про джерело]

FAO photo/R. Faidutti

[Ілюстрація на сторінці 23]

Ласощі з арахісу.

[Ілюстрація на сторінці 24]

У деяких країнах дуже люблять арахісове масло.