Дивись-но, бегемот!

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В КЕНІЇ

ГЛАДІНЬ великого озера, що розкинулось на просторах кенійського заповідника Мара, мінилася в призахідних променях. А коли сонце зупинилося над обрієм, води засяяли золотими й брунатними барвами. До озера спроквола підійшли стада зебр і антилоп гну. Раптом тварини завмерли, втупившись очима у щось, що пливло біля берега, схоже на величезний валун. Шумно збуривши воду, «валун» зник. Це була люта водяна тварина — бегемот, або гіпопотам.

Він живе в озерах та річках на сході Африки. Лише слон більший за цю тварину. Довжина тіла дорослого бегемота сягає понад 4 метри, висота в плечах — 1,5 метра, а важити він може близько чотирьох тонн. Цікаво, що бегемот згадується в біблійній книзі Йова, і, як у ній говориться, кістки бегемота схожі на  «мідяні оті рури» і «пруття залізні» (Йова 40:15—18).

Бегемот має грубу шкіру, він лисий та незграбний. А тулуб у нього схожий на бочку, тож його аж ніяк не назвеш витонченим красенем. Ноги його такі короткі, що аж дивно, як на них може втриматися таке масивне тіло. Але ці короткі і товсті підпори дуже міцні. На суші бегемот бігає швидше за людину, а у воді обжене будь-який човен.

Життя у воді

Бегемоти — суспільні тварини, вони об’єднуються в стада звичайно по 10—15 особин з вожаком на чолі, але трапляються й більші стада, приблизно по 150 тварин. Вони живуть у воді і виходять на сушу здебільшого вночі, щоб попастися на соковитих травах узбережжя. Загалом бегемоти не відходять далеко від води. Однак посушливої пори деякі тварини в пошуках їжі проходили по 10 кілометрів.

Не зовсім зрозуміло, як бегемоти позначають свою територію. На думку деяких учених, дивний звичай бегемотів розкидати свої екскременти хвостом пов’язаний з тим, що самці хочуть привабити самку або ж настрашити суперника. Атакуючи, бегемоти іржуть, як коні, коли б’ються — ревуть, а занурюючись у воду, голосно пирхають. Вожак видає характерне мукання.

Цілими днями бегемот повністю або частково ховає своє тіло у воді, і власне до цього він дуже добре пристосувався. Хоч йому годі змагатись зі своїми земноводними сусідами, він може сидіти під водою до 15 хвилин. Його ніздрі, очі та вуха містяться на одному рівні, завдяки чому решту тіла можна сховати під поверхнею води. Саме тут, під водою, відбуваються такі важливі для бегемота події, як-от залицяння і парування.

Після вагітності, яка триває приблизно вісім місяців, самка народжує на мілині своє маля. Воно ссе молоко або на суші, або на мілководді. Великі й сильні, бегемоти серйозно ставляться до батьківських обов’язків і на диво ніжно опікуються дитинчам. І справді, любо подивитись, як мама-бегемот пливе з малям на спині. Але ця, на перший погляд, добродушна тварина може раптом перетворитися на страховисько і з несамовитою люттю накинутися на всякого, хто спробує наблизитися до її маляти.

Шкіра бегемота добре пристосована до водяного способу життя. Коли ж тварина вибирається на сушу, підшкірні залози виділяють рідкий слиз червонувато-бурого кольору з високим вмістом солі. Здалека видається, ніби бегемот обливається кривавим потом. Цей слиз захищає грубу шкіру як у воді, так і на суші. Давні африканці різали шкіру бегемота на  смуги й вимочували в олії. Потім смуги скручували і висушували, щоб зробити батіг — страшну зброю для міжплемінних сутичок за територію *. В «Енциклопедії тваринного світу» Ґржимека зазначено, що після дублення протягом принаймні шести років, шкіра бегемота стає «твердою як камінь і завтовшки приблизно чотири з половиною сантиметри».

Приголомшлива і страшна паща

Звичайно, найбільше бегемот вражає своєю пащею. Траву на березі він зриває півметровими завширшки губами. Одначе рот слугує йому не тільки для щипання трави. Коли бегемот розтуляє рота на 150 градусів — це вже не таке собі позіхання, а серйозна погроза. У боротьбі за дедалі менші терени проживання суперники б’ються на смерть. Роззявивши пащу, вони показують свою небезпечну зброю — величезні нижні ікла, які виростають до 30 сантиметрів.

Паща бегемота страшить не тільки інших бегемотів, але й людей. Мирне співіснування з бегемотом виявилось неможливим. Тварина без жодного приводу нападає на всіх, хто зважується наблизитись до її володінь. А ще агресивнішим бегемот стає, коли його поранити, тоді він особливо небезпечний. Бувало, розлючена тварина перевертала своїми велетенськими щелепами навіть човни.

На суші бегемот поводиться не менш брутально. Наприклад, дуже ризиковано опинитися між бегемотом, що пасеться, і озером. В Африці ці тварини нападали на необачних селян, що потрапили на стежку, якою бегемот прямує до води. Що й казати, бегемот дуже небезпечний і для людини, і для тварини, тому поряд з ним в жодному разі не можна втрачати пильності.

Чи є в бегемота майбутнє?

Коли бегемот пасеться сам-один, то може стати здобиччю левів. Однак найбільшу загрозу для нього становить діяльність людини. «Люди сильно зменшили кількість бегемотів і скоротили території, де вони можуть жити,— говориться в енциклопедії «Уорлд бук».— Мисливці повбивали чимало з них, а фермери розорали землі, де вони колись паслися».

Вторгнення людей у володіння бегемотів змушує цих тварин жити на невеликій території, а це перешкоджає нормальній міграції і розмноженню. На щастя, згідно з обітницею Творця, під правлінням Божого Царства відновиться належна рівновага в стосунках людини з тваринним світом. Тоді на Землі у відродженому Раю ні люди, ні тварини вже «не вчинять лихого та шкоди не зроблять» (Ісаї 11:9).

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Elizabeth DeLaney/Index Stock Photography