Нелегка боротьба з хворобою

«Легкої форми діабету не існує. Він завжди небезпечний для життя» (Енн Делі, Американська асоціація діабету).

«ВАШ аналіз крові дуже поганий. Ви потребуєте негайної допомоги». Слова лікаря прозвучали для Дебори як грім з ясного неба. «Цілу ніч я лежала й думала, що то, мабуть, якась помилка,— розповідає жінка.— Я запевняла себе, що просто не можу бути хворою».

Дебора, подібно до багатьох інших хворих, вважала себе досить здоровою, тому не зважала на надокучливі симптоми. Свою невтолиму спрагу вона пояснювала тим, що приймає антигістамінні препарати. До туалету часто бігає, бо п’є багато води. А втома... Та яка ж мати, працюючи на роботі, не почувається виснаженою?

Але аналіз крові підтвердив, що причиною всього був діабет. Дебора не хотіла повірити в це. «Я нікому не розповідала про хворобу,— каже вона.— А вночі, коли всі спали, лежала й плакала». Деколи хворі, подібно до  Дебори, дізнавшись про страшний діагноз, не можуть справитися зі своїми почуттями. Вони то впадають у відчай, то їх охоплює гнів. «Я ніяк не хотіла з цим погодитись і тільки плакала»,— говорить Карен.

Це природна реакція хворих, яким здається, що життя завдало їм несправедливого удару. Але з підтримкою інших вони можуть пристосуватися до нових обставин. «Моя медсестра допомогла мені змиритися з хворобою,— розповідає Карен.— Вона сказала, що не треба соромитися своїх сліз, адже в такій ситуації нормально плакати. І коли я виплакалась, мені стало легше».

Чому хвороба така серйозна

Діабет не дарма називають «розладом системи живлення організму». Через те що організм не засвоює глюкози, може порушитись ряд важливих процесів, що призведе до трагічних наслідків. «Від самого діабету люди не вмирають,— каже д-р Гарвей Кацефф,— вмирають від ускладнень, викликаних ним. Запобігти ускладненням ще можна, а от лікуванню вони зазвичай не піддаються» *.

Чи можуть хворі на діабет сподіватися більш-менш повноцінного життя? Так, якщо вони серйозно поставляться до хвороби й будуть дотримуватися програми лікування *.

Харчування й фізичні навантаження

Хоча цукровому діабету I типу неможливо запобігти, науковці вивчають спадковий фактор ризику і намагаються  попередити імунну атаку. (Дивіться інформацію в рамці «Роль глюкози», сторінка 8). «Що ж до діабету II типу, то тут ситуація виглядає набагато краще,— говориться в книжці «Діабет. Як дбати про свій емоційний і фізичний стан» (англ.).— У багатьох осіб, генетично схильних до діабету, хвороба не розвивається завдяки належному харчуванню і регулярним фізичним навантаженням. Такий спосіб життя допомагає їм бути здоровими й підтримувати вагу в нормі» *.

Наголошуючи на важливості фізичних навантажень, «Журнал Американської медичної асоціації» повідомив про масштабне дослідження, в якому брали участь жінки. Під час цього дослідження було встановлено, що завдяки «лише одному заняттю фізкультурою чутливість до інсуліну й засвоєння [клітинами організму] глюкози залишається підвищеною протягом 24 годин». Тому, як підсумовувалось у звіті, «ходьба й активні фізичні заняття значно знижують у жінок ризик діабету II типу». Дослідники рекомендують помірні фізичні навантаження принаймні по 30 хвилин на день. Можна просто ходити, що, за словами посібника Американської асоціації діабету «є, мабуть, найефективнішою, найбезпечнішою і найдешевшою формою фізичних занять».

Проте хворі повинні проводити такі заняття під наглядом фахівця. Справа в тому, що недуга нерідко вражає судинну й нервову системи і призводить до порушення кровообігу та чутливості. Тому непомічена маленька подряпина на нозі може загноїтися та перетворитись у виразку. І якщо хворому не надати негайної допомоги, то це може закінчитися ампутацією ноги *.

Але систематичні заняття фізкультурою допомагають людині не втрачати контроль над хворобою. «Чим більше фахівці досліджують вплив регулярних фізичних навантажень на перебіг хвороби,— говориться у вищезгаданому посібнику,— тим більше переконуються в їхній користі».

Інсулінотерапія

Чимало хворих змушені не лише дотримуватись дієти і регулярно займатися фізкультурою, але й щоденно перевіряти рівень глюкози в крові та колоти інсулін. Проте в декого з хворих на діабет II типу завдяки належному харчуванню і фізичним навантаженням  стан настільки поліпшився, що вони змогли, принаймні на певний час, припинити інсулінотерапію *. Карен, у якої діабет I типу, помітила, що фізкультура збільшує тривалість дії уколів. Тому вона зменшила щоденну дозу інсуліну на 20 відсотків.

Якщо вам призначили інсулінотерапію, не впадайте у відчай. «Те, що ви мусите колоти інсулін, не означає, що все скінчено,— каже медсестра Марі-Енн, яка опікується хворими на діабет.— Ретельно контролюючи рівень цукру в крові при будь-якому типі діабету, можна зменшити проблеми зі здоров’ям у майбутньому». Під час нещодавнього дослідження з’ясувалося, що у хворих на діабет I типу, які постійно стежили за рівнем цукру, «недуга значно рідше вражала очі, нирки і нервову систему». Наприклад, ризик очної хвороби (ретинопатії) зменшився аж на 76 відсотків! Хворі на діабет II типу, контролюючи рівень цукру в крові, досягають подібних результатів.

Щоб полегшити інсулінотерапію, використовують шприци й шприц-ручки з мікроголками, які дозволяють вводити інсулін майже безболісно. «Як правило, найболючішим є перший укол,— говорить Марі-Енн.— Потім більшість пацієнтів каже, що взагалі нічого не відчуває». Інші пристрої для введення інсуліну — автоматичний ін’єктор, який безболісно вводить голку в шкіру; ін’єкційний пістолет, що буквально вистрілює інсулін тонким струменем крізь шкіру,  а також інфузійний катетер, який залишають у тілі на два-три дні. В останні роки популярність здобули інсулінові насоси завбільшки з пейджер. Ці програмні прилади регулярно подають через катетер інсулін, відповідно до денної потреби організму. Завдяки цьому хворий отримує точні дози інсуліну у зручніший спосіб.

Вивчайте свою хворобу

Слід пам’ятати, що не існує якогось одного ефективного для всіх методу лікування діабету. Тож, вибираючи лікування, кожен хворий повинен розглянути ряд питань. «Навіть коли вами опікуються спеціалісти,— каже Марі-Енн,— останнє слово залишається за вами». У журналі «Лікування діабету» (англ.) зазначається: «Лікування хворого без проведення з ним систематичних роз’яснювальних бесід не відповідає нормам і є неетичним».

Чим більше хворі знають про свою недугу, тим ліпше вони можуть дбати про себе, а отже тим більша у них перспектива зберегти здоров’я і жити довше. Але вчитися потрібно поступово й терпеливо. У книжці «Діабет. Як дбати про свій емоційний і фізичний стан» пояснено: «Якщо намагатиметесь осягнути все відразу, то заплутаєтесь і користі від знань буде мало. Та й найважливішу інформацію ви не знайдете у книжках чи брошурах. Вам необхідно знати... як змінюється рівень цукру залежно від вашого стану або того, чим ви займаєтесь. А цього можна навчитися тільки з часом, шляхом спроб і помилок».

Наприклад, уважно спостерігаючи за своїм самопочуттям, ви дізнаєтесь, як ваш організм реагує на стрес, від якого може різко піднятися цукор. «Я живу з діабетом уже 50 років,— каже Кен,— і добре розумію свій організм». Прислухатись до організму виявилось мудро. Хоча сьогодні Кену вже за 70, він усе ще працює повний робочий день.

Підтримка сім’ї

Велике значення для хворих на діабет має підтримка сім’ї. В одному медичному джерелі навіть говорилося, що «атмосфера в сім’ї відіграє чи не найважливішу роль» у лікуванні діабету в дітей і молоді.

Добре, коли члени сім’ї намагаються більше дізнатися про діабет, навіть по черзі ходять з хворим на прийоми до лікарів. Завдяки цьому вони ліпше допомагатимуть хворому, бо зможуть розпізнати симптоми загострення і правильно на них реагувати. Тед, дружина якого в 4 роки захворіла на цукровий діабет I типу, каже: «Я точно знаю, коли в Барбари сильно падає цукор. Вона замовкає посеред розмови, сильно пітніє, ні з того ні з сього починає злитися, а тоді стає дуже повільною».

Дружина Кена, Катрін, також добре вивчила хворобу свого чоловіка. Коли його поведінка змінюється, а сам він блідне й пітніє, Катрін задає чоловікові просте математичне запитання. Якщо він не може відповісти, то Катрін знає, що треба взяти справи у свої руки і швидко вжити необхідних заходів. Кен і Барбара дуже цінують те, що подружні партнери так добре знають їхню хворобу, тож можуть на них покладатися *.

Якщо члени сім’ї намагаються підтримувати хворого, є уважними й терпеливими, це допоможе йому боротися з недугою і навіть полегшить її перебіг. Карен не здалася перед страшною хворобою завдяки любові чоловіка. Вона розповідає: «Найджел сказав: «Жодна людина не виживе без їжі й води. А тобі, крім цього, потрібна ще тільки невелика доза інсуліну». Ці сердечні й розсудливі слова виявилися власне тим, чого я потребувала».

Членам сім’ї та друзям слід пам’ятати, що зміна рівня цукру в крові може вплинути на настрій хворого. «Коли в мене наступає пригнічення, викликане зниженням цукру,— говорить одна жінка,— я замикаюсь у собі, стаю похмурою і дратівливою, хоча намагаюсь не піддаватися негативним почуттям. Потім мені стає соромно за свою поведінку. Все ж коли знаю, що інші розуміють, чому я так поводжусь, то мені легше».

Діабет можна тримати під контролем, особливо якщо хворому допомагає його сім’я та друзі. Біблійні принципи також можуть йому допомогти. Як?

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Хвороба молодих?

За словами д-ра Артура Рубенштайна, головного ендокринолога і декана нью-йоркської медичної школи Маунт-Сайнай, діабет «стає хворобою молодих». Нині люди захворюють на діабет у дедалі молодшому віці. «Десять років тому ми говорили студентам-медикам, що цю хворобу не виявляють в осіб до 40,— каже про діабет II типу діабетолог д-р Робін Ґоланд.— Але сьогодні ми діагностуємо його в дітей, яким немає й 10».

Чому діабет так помолодшав? Іноді причиною є генетична схильність. Але велику роль також відіграють надмірна вага та вплив зовнішнього середовища. Протягом двох останніх десятиліть кількість дітей, що потерпають від ожиріння, подвоїлась. Чому? «За останні 20 років відбулося багато змін у харчуванні й способі життя,— каже д-р Вільям Діц з Американського центру контролю і профілактики захворювань.— Люди все частіше їдять у кафе й ресторанах, нехтують сніданками, більше споживають солодких газованих напоїв та їжі типу фаст-фуд, а у школах зменшили кількість уроків фізичного виховання і відмінили великі перерви».

Діабет неможливо цілком вилікувати. Тому варто прислухатися до слів одного підлітка, хворого на діабет: «Забудьте про хот-доги, гамбургери та чіпси і дбайте про своє здоров’я».

 [Рамка/Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Роль глюкози

Глюкоза постачає енергією трильйони клітин нашого організму. Але щоб потрапити у клітину, глюкозі потрібен «ключ», роль котрого відіграє інсулін — гормон, який синтезує підшлункова залоза. При цукровому діабеті I типу інсулін не виробляється. А у випадку діабету II типу організм продукує цей гормон, проте його, як правило, недостатньо *. Крім того, клітини просто не реагують на інсулін. Такий стан називають порушенням чутливості тканин до інсуліну, або інсулінорезистентністю. Наслідок обох типів діабету однаковий — клітинне голодування і небезпечний рівень цукру в крові.

При цукровому діабеті I типу імунна система атакує бета-клітини підшлункової залози, які виділяють інсулін. Тому цей тип діабету називають автоімунним захворюванням. Викликати таку шкідливу реакцію імунної системи можуть вірусні інфекції, токсичні речовини і деякі ліки. Відіграє свою роль і спадковість, оскільки діабет I типу нерідко передається по роду і найчастіше трапляється серед світлошкірих людей.

  У випадку діабету II типу фактор спадковості ще сильніший, але хвороба поширеніша серед інших рас. Найбільше від захворювання потерпають австралійські аборигени й індіанці — серед останніх рівень діабету II типу найвищий у світі. Дослідники вивчають зв’язок між спадковим фактором та ожирінням і з’ясовують, яким чином надмір жирової тканини викликає резистентність  до інсуліну в осіб з генетичною схильністю *. Цукровий діабет II типу, на відміну від діабету І типу, трапляється переважно у тих, кому за 40.

[Примітки]

[Ілюстрація]

Молекула глюкози.

[Відомості про джерело]

Courtesy: Pacific Northwest National Laboratory

[Рамка на сторінці 9]

Роль підшлункової залози

Підшлункова залоза, що завбільшки з банан, міститься безпосередньо за шлунком. Як говориться в одній книжці, «здорова підшлункова, виділяючи необхідну кількість інсуліну — залежно від зміни рівня глюкози,— невсипно і з дивовижною точністю підтримує стабільний рівень цукру в крові» («The Unofficial Guide to Living With Diabetes»). Гормон інсулін продукують бета-клітини підшлункової залози.

Коли бета-клітини виділяють недостатньо інсуліну, в крові накопичується цукор, що викликає гіперглікемію. Протилежний стан — низький рівень цукру — називається гіпоглікемією. Печінка допомагає підшлунковій залозі контролювати рівень цукру в крові, зберігаючи зайву глюкозу у формі глікогену. Пізніше печінка на вимогу підшлункової знову перетворює глікоген у глюкозу, яку клітини організму використовують як джерело енергії.

[Рамка на сторінці 9]

Роль цукру

Чимало людей помилково думає, що діабет виникає у тих, хто їсть багато солодкого. Згідно з медичними даними, в осіб з генетичною схильністю до діабету ризик захворіти збільшується не від споживання цукру, а через надмірну вагу. Все ж їсти багато солодкого — нездорово, оскільки цукор містить дуже мало поживних речовин і сприяє ожирінню.

Ще однією помилковою думкою є те, що хворі на діабет мають нездоланну тягу до солодощів. Насправді, вони люблять солодке так само, як і більшість людей. Коли діабет не лікувати, у хворих розвивається сильний голод, і не обов’язково на солодке. Тож хворі можуть їсти солодощі, але мусять враховувати «солодкі» калорії, коли складають своє меню.

Нещодавні вивчення виявили, що дієта, багата на фруктозу — плодовий цукор — викликає у тварин, незалежно від їхньої ваги, інсулінорезистентність і навіть діабет.

[Схеми/Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Про діабет простими словами

ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА

Здорова людина

Після споживання їжі збільшується рівень глюкози в крові, у відповідь на що підшлункова залоза виділяє відповідну кількість інсуліну.

Коли молекули інсуліну зв’язуються з рецепторами на м’язових клітинах і клітинах інших тканин, для молекул глюкози відкривається вхід у ці клітини.

У м’язових клітинах глюкоза розщеплюється і йде на пальне. Таким чином її рівень у крові нормалізується.

Діабет I типу

Імунна система атакує бета-клітини підшлункової залози, які продукують інсулін. Як наслідок, цей гормон не виробляється.

Без допомоги інсуліну молекули глюкози не можуть потрапити в м’язові клітини.

Діабет II типу

У більшості випадків підшлункова залоза виробляє надто мало інсуліну.

Якщо ж рецептори не реагують на інсулін, то вхід у клітину не відкривається і глюкоза з крові не може туди проникнути.

Глюкоза накопичується у кров’яному руслі, через що розладнуються важливі процеси і стінки судин зазнають пошкоджень.

[Схема]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КЛІТИНА

Рецептор

Вхід

Інсулін

Ядро

Глюкоза

[Схема]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КРОВОНОСНА СУДИНА

Червонокрівці

Глюкоза

[Відомості про джерело]

Man: The Complete Encyclopedia of Illustration/J. G. Heck

[Ілюстрація на сторінці 7]

Правильне харчування — основа лікування діабету.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Хворі на діабет можуть втішатися повноцінним життям.