Спостерігаємо світ

Вовки-рибалки

Роками вважалося, що раціон вовків складається лише з тварин, що живуть на суші, таких, як олені. Проте у канадській газеті «Сонце Ванкувера» повідомлялося, що вовки, які водяться у вологих лісах уздовж центрального берега Британської Колумбії, харчуються також мідіями, молюсками, рачками і навіть лососем, ловлячи «аж до 20 рибин за годину». Вовки нишком спостерігають за рибою, а тоді «блискавичним стрибком вскакують у воду і хапають здобич». Як правило, кожні 4 з 10 спроб закінчуються успіхом. Загадкою для дослідників лишається те, чому вовки їдять тільки голову лосося. Природознавець Кріс Дарімонт вважає, що в риб’ячій голові містяться необхідні для вовків поживні речовини, або ж вони не їдять цілої риби, бо в її тілі можуть бути небезпечні паразити. «Ці вовки не перестають нас дивувати. Мені цікаво, скільки ще таємниць ховають вологі ліси»,— говорить Дарімонт.

 Ростуть малі тирани

«У наших домах керують діти! — говориться в польському тижневику «Впрост». — Найчастіше саме для них ми купуємо дорогий одяг, косметику і сучасні технічні новинки. Малозабезпечені сім’ї і сім’ї з середніми доходами витрачають на підлітків близько 80 відсотків свого бюджету». Дослідження, проведене Малґожатою Римкєвіч з варшавського Університету для батьків, подає, якими бувають прояви деспотичних схильностей у дітей. Наприклад, замість того щоб виявляти вдячність своїм батьками, «вони постійно чогось вимагають, незадоволені тим, що отримують, агресивні [і] ні на кого не зважають». Малґожата Римкєвіч каже: «Ми допускаємось величезної помилки у вихованні, коли дозволяємо маленьким дітям робити все, що їм заманеться». Польська асоціація психологів погоджується з цією думкою: «Те, що дитина собі дозволятиме в підлітковому віці, залежить від того, що їй дозволяли у перші чотири роки життя... Піддаючись будь-якій формі протесту чи злості підлітків, ми, найімовірніше, виховаємо тиранів».

«Розіб’ємо сім’ю на замовлення»

За повідомленням токійської газети «Асахі Шімбун», японці, які нещасливі у подружжі і хочуть розірвати свій шлюб, можуть отримати допомогу в спеціальних агентствах. Якщо чоловік хоче позбутися дружини, але не має підстав для розлучення, він звертається в агентство з розбивання сімей. Це агентство посилає вродливого працівника, який має «випадково» познайомитися з дружиною клієнта і почати з нею роман. Не минає багато часу, як жінка погоджується на розлучення. Тоді найманий коханець, виконавши своє завдання, зникає. Коли дружина хоче позбутися чоловіка, агентство призначає молоду красиву працівницю, яка має його звабити. За словами 24-літньої працівниці агентства, чоловіки «майже ніколи не опираються. Я б сказала, що у 85—90 відсотках випадків я досягаю своєї мети». В газеті зазначається, що президент одного агентства звільняє з роботи працівників, яким у трьох випадках з п’яти не вдається виконати завдання. «Вони мусять працювати ефективно,— каже президент.— Адже це бізнес».

Чому стільки вуличних дітей?

«Основною причиною того, що діти і підлітки втікають з дому та живуть на вулиці, є насилля у сім’ях»,— говориться в бразильській газеті «Естаду ді Сан-Паулу». Недавнє опитування, проведене серед 1000 вуличних дітей, котрих прихистила організація у справах дітей і підлітків (Rio de Janeiro’s Foundation for Children and Adolescents), показало, що 39 відсотків з них зазнавали знущань або були свідками конфліктів удома. «Цим дітям бракує почуття власної гідності, і вони живуть мрією знайти його на вулиці»,— каже соціолог Лені Шмітс. Дослідження виявило, що 34 відсотки дітей пішли на вулицю, щоб хоч якось забезпечити себе, беручись за будь-яку випадкову роботу, або щоб жебракувати; 10 відсотків втекли з дому через свою пристрасть до наркотиків; і 14 відсотків відповіли, що їм просто так захотілося. Фахівці ж стверджують, що за останньою причиною часто криються інші, як наприклад, статеве насилля над дітьми вдома. Близько 71 відсотка живуть разом з іншими вуличними дітьми, створивши «власну сімейну ієрархію, в якій самі вуличні діти виконують роль братів, дядьків, татів і мам», пояснює Лені Шмітс.

Місіонери проміняли Христа на благодійництво

«Надто багато місіонерів забувають про Христа». Такі слова з’явилися нещодавно в італійській газеті «Стампа». Замість того щоб проповідувати про Христа, вони зосереджуються на соціальних програмах, мета яких — усунути бідність і страждання. Згідно з інформацією на веб-сайті Ватикана, кардинал і префект ватиканської Конгрегації євангелізації народів, Крешенсіо Сепе сказав про католицьких місіонерів так: «В останні десятиліття з’явилася велика спокуса... перестати звіщати про Христа і забути про духовний бік місії ад ґентес, [тобто місії йти до людей]. Через це діяльність декотрих місіонерів обмежується лише благодійництвом без будь-якого духовного змісту — соціальною діяльністю, яка є корисною, але не відображає апостольського духу, показаного в біблійній книзі Дії апостолів».

Здоров’ю загрожують навіть декілька цигарок

«У жінок, які викурюють хоча б три цигарки на день, ризик серцевого захворювання і передчасної смерті зростає вдвічі»,— повідомляє лондонська газета «Дейлі телеграф». Двадцятирічне дослідження, в якому взяло участь 12 000 датських чоловіків і жінок, уперше підтвердило, що куріння є небезпечним навіть тоді, коли людина викурює лише кілька цигарок на день. Наражають своє здоров’я на небезпеку й ті курці, які не курять взатяжку. Аманда Сендфорд, представник однієї організації, яка бореться з курінням, говорить, що, з огляду на результати цього дослідження, «варто взагалі перестати курити». Під час ще одного дослідження, згаданого в лондонській газеті «Таймс», лікарі з Університету афінської медичної школи в Греції побачили, що ризик серцевих захворювань зростає на 47 відсотків у чоловіків і на 56 відсотків у жінок, які не курять, але 30 хвилин на день дихають тютюновим димом, а це дорівнює 1 викуреній цигарці.

Пляжі для тюленів

Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів повідомляє, що з 1996 року середземноморський тюлень-монах належить до першої десятки тварин, які перебувають під загрозою вимирання. У природі залишилося біля 400—600 тюленів цього виду. Їхня кількість зменшилася через те, що на них почали полювати. Багато тварин також гинуло, заплутуючись у рибальських сітях. Як пояснюється в іспанській газеті «Паіс», розвиток виробництва і туризму призвів до знищення природного середовища тюленів, отож тварини стали шукати сховку в печерах. Проте під час штормів бурхливі хвилі перетворюють печери на смертельні пастки для малят тюленів. Нині уряди Іспанії та Мавританії співпрацюють у створенні захисної зони на узбережжі біля печер і скель Кабо Бланко, що на атлантичному узбережжі Західної Сахари. Оскільки тут живе 150 тюленів-монахів — найбільша група цих тварин — вплив людини на цю місцевість має бути якомога меншим.

Пластикові гроші

У жовтні 2002 року Мексика приєдналася до ряду країн, які ввели в обіг пластикові гроші. Паперові купюри поступово замінюються їхніми пластиковими еквівалентами. Згідно з повідомленням газети «Універсаль», пластикові гроші вже використовуються в Австралії, Бразилії, Новій Зеландії та Румунії. Як сказано в газеті, паперові гроші винайшли китайці, а пластикові — австралійці, адже саме вони створили полімер, з якого виготовляють пластикові купюри. Гроші з пластику мають кілька переваг. Окрім того, що ці банкноти чистіші, вони «менше зношуються і в 4 рази довше залишаються в обігу... їх важче сфальсифікувати і легше піддати переробці для повторного використання».