Насильницькі злочини. Повсякденне явище?

ФРАНК і Ґабріелла зі штату Орегон у США, прогулюючись морським узбережжям, милувалися сходом сонця. Вони й гадки не мали, що їм загрожує небезпека. За кілька хвилин обоє вже лежали мертві з кулями в голові. Їх розстріляли в упор. Невже це помста? А може заздрість? Ні. Озброєний маніяк, який навіть не знав цих людей, всього лиш здійснив свою мрію. Він прагнув зрозуміти, як почувається вбивця.

«У неділю 28 квітня 1996 року Мартін Браєнт привернув увагу всього західного світу. Того дня, йдучи містечком Порт-Артур (Тасманія), він убивав кожного, хто зустрівся йому на шляху. Це приносило зловмиснику неабияку насолоду і почуття влади над іншими» (Філіп Аткінсон «Чому ми деградуємо», англ.). Аж 35 осіб заплатили життям за те, що випадково побачилися з Мартіном Браєнтом!

Якось уранці шістдесяти п’ятирічний пенсіонер з Канади вирішив прокататися на велосипеді. Коли він їхав уздовж вулиці, його збила машина. Водій навіть не зупинився подивитись, що сталося. Велосипед потерпілого знайшли аж за 700 метрів від місця трагедії. Спершу вважали, що водій просто втік з місця дорожньо-транспортної пригоди. Але коли провели розслідування, то з’ясували, що пенсіонера збив чоловік, який просто заради розваги вирішив покататися на краденій машині. Очевидно, вбивство велосипедиста також було розвагою.

Ще один вид злочину?

Протягом століть злочини завжди були невід’ємною частиною людського життя. Однак вищенаведені випадки змушують багатьох задуматися: «Чому таке трапляється? Як взагалі комусь можуть прийти в голову подібні ідеї?» Уже нікого не здивуєш повідомленнями про крадіжки і шахрайство, але сьогодні дедалі частіше стаються безпрецедентні злочини, які привертають увагу всієї громадськості. Коли люди дізнаються про такі події, то часто кажуть: «Це просто безглуздя! Куди котиться світ?»

Зазвичай ці злочини шокують своєю жорстокістю. І, подібно як у випадках, описаних на початку статті, жертвами стають невинні люди, які навіть не були знайомі зі своїми вбивцями. До того ж часто такі насильницькі злочини абсолютно не вмотивовані. На жаль, кількість безглуздих актів насилля дедалі збільшується.

У квітні 1999 року в штаті Колорадо (США) двоє учнів увірвалися в школу і застрелили 12 школярів та вчителя, після чого вбили й себе. У 1982 році чоловік з  Каліфорнії помер, прийнявши ліки, до яких хтось додав стрихнін. У 1993 році у Мерсісайді (Англія) два десятилітніх хлопці вивели дворічного Джеймса Белгера з торгового центру, де його мама купувала м’ясо. Вони потягнули хлопчика на залізничну колію і там побили до смерті.

Деякі злочини розцінюють як терористичні акти. Наприклад, у 1995 році члени однієї секти випустили в токійському метро отруйний газ. Жителі Японії були шоковані, адже там постраждали тисячі людей, а 12 осіб загинуло. Мабуть, годі забути знищення Всесвітнього торговельного центру та напад на Пентагон. Тоді було вбито приблизно 3000 людей. А під час вибухів у Балі (Індонезія) біля 200 осіб втратили життя.

На жаль, такі насильницькі злочини стали сьогодні звичайним явищем. Фактично у кожному куточку землі люди, незалежно від національності чи соціального стану, потерпають від подібних злочинів.

Іноді здається, ніби зловмисники влаштовують змагання: чий злочин більше шокує громадськість і буде найжорстокішим. Окрім того, все частіше трапляються злочини, на які людей штовхає почуття ненависті. Їхніми жертвами стають люди «винні» лише в тому, що належать до іншої раси, етнічної групи чи релігії. Пригадаймо хоча б 800 000 тутсі, вбитих у 1994 році в Руанді.

Не дивно, що усі ці події викликають у багатьох низку запитань. Чому це відбувається? Невже таке творилося й раніше? Хто стоїть за цими жахливими злочинами? Чи можна сподіватися, що в майбутньому таких злочинів стане менше, або що їх взагалі не буде? У наступних статтях обговорюватимуться ці та інші питання.

[Вставка на сторінці 4]

Жертвами насильницьких злочинів часто стають зовсім невинні люди.