Спостерігаємо світ

Дитяче ожиріння — глобальна проблема

«Ожиріння серед дітей стає глобальною епідемією, і корінь цієї проблеми — неповноцінна їжа,— повідомляє газета «Нью-Йорк таймс».— За даними Міжнародної комісії з проблем ожиріння, в деяких країнах світу понад 25 відсотків десятирічних дітей мають надлишкову вагу чи страждають від ожиріння». Список цих країн очолюють Мальта (33 відсотки), Італія (29 відсотків) і США (27 відсотків). У Мексиці, Перу та Чилі чверть дітей віком від 4 до 10 років важать більше норми або ожирілі. Навіть у деяких районах Африки більше повних дітей, ніж худих. Що призводить до ожиріння? Газета «Вашингтон пост» відповідає на це запитання так: «У США кожного року дитина бачить у середньому 10 000 рекламних роликів, присвячених їжі, і 95 відсотків з них рекламують малопоживні, але дуже прибуткові продукти, як-от їжу типу фаст-фуд, солодощі, газовані напої та сухі солодкі сніданки. Рекламні компанії пов’язують таку їжу з іграми, забавками, з чимось, що можна колекціонувати, з популярними фільмами та знаменитостями... Тому не дивно, що сьогодні 15 відсотків дитячого раціону становить їжа типу фаст-фуд, 10 відсотків — солодкі газовані напої, а от овочів та фруктів діти їдять вдвічі менше, ніж потрібно».

 Бджоли проти слонів

Популяція слонів у Кенії збільшується, і це завдає неабияких клопотів. Блукаючи у пошуках їжі, слони знищують все на своєму шляху: дерева, врожаї і навіть людей — що два тижні гине в середньому одна особа. Але біолог з Оксфордського університету Фріц Фолрат знайшов спосіб, як їх приборкати. Він побачив, що, коли слони атакують бджолині вулики, «це їм так просто не минає. Бджоли переслідують слонів декілька кілометрів» і жалять їх у найуразливіші місця: коло очей, за вухами, в живіт і хобот. Тож Фолрат почепив на деревах вулики у тих частинах бушу, де часто блукають слони. У декотрих вуликах були африканські медоносні бджоли, інші ж були порожніми. Журнал «Нью саєнтист» зазначає, що слони уникали всіх дерев, де були вулики з бджолами, а також третину дерев з порожніми вуликами. Проте вони атакували майже всі дерева, на яких не було вуликів. Фолрат помітив, що слонів також відстрашує звук розгніваних бджіл, навіть якщо він лунає з гучномовця.

Швидка реакція на запізнілу новину

Як повідомляє газета «Нью-Йорк таймс», «хмарочоси — це незнайоме поняття для масаїв, мешканців віддаленого кенійського селища Енусаен. Там, скільки сягає око, не знайдеш нічого вищого за дерево акації та жирафів, що поїдають його листя. Недавно в це невеличке селище повернувся після навчання у США Кімелі Наійома. Він помітив, що його односельчани не до кінця розуміють, що сталося 11 вересня в тому далекому місті, що зветься Нью-Йорком. А дехто з цього кочового племені скотарів взагалі не чув про ту подію». Коли Наійома розповів про те, що бачив вісім місяців тому на власні очі, його сусідів огорнув смуток, і вони запропонували допомогу жертвам катастрофи. Було пожертвувано 14 корів — найцінніше, що масаї могли дати. Оскільки постала проблема з їх перевезенням, масаї звернулись до представника посольства США, і він пообіцяв «продати цих корів та купити у масаїв ювелірні вироби, які можна було б відправити до Сполучених Штатів», розповідається у «Нью-Йорк таймс».

Агресія по-дівчачому

«Агресія серед хлопців часто проявляється у бійках,— сказано в газеті «Торонто стар»,— а дівчата зазвичай вдаються до психологічної та емоційної атаки». Коли дівчата досягають підліткового віку, в них з’являється почуття страху та занепокоєння. Особливо їх турбує те, що про них думають хлопці. Соціальні психологи вважають, що «дівчата змагаються за право вважатися найпривабливішою, і на цю боротьбу їх підштовхують ідеали, створені засобами масової інформації». Як каже Деніз Ендріа Кембел, колишній президент Національної виконавчої комісії у справах жінок, «багато дівчат не знають, як дати собі раду з почуттями гніву і заздрості», тому-то дають вихід своїм емоціям у завуальованих формах агресії. Вони роблять об’єктом своїх нападів інших дівчат: вдаються до наклепів і бойкотів, а також кидають зневажливі погляди та поширюють плітки.

Стрес на роботі

«Майже кожен п’ятий канадець зізнався, що час від часу переживає настільки сильний стрес, що інколи здається, ніби лише самогубство вирішить проблему»,— повідомляє газета «Ґлоб енд мейл». Яка причина такого стресу? Із 1002 опитуваних 43 відсотки назвали роботу. «Сьогодні на робочому місці з людей витискають усі соки,— говорить професор Монреальського університету Шимон Долен, психолог-консультант з питань організації праці.— Роботодавці ставлять перед своїми працівниками величезні вимоги, але не дають їм жодної гарантії щодо завтрашнього дня. Все це завдає стресу». Як канадці долають його? «Найбільш поширений спосіб — заняття спортом,— зазначає «Ґлоб енд мейл»,— допомагає також читання книжок, хобі, спілкування з друзями та проведення часу в сімейному колі».

Читання з батьками важливе для дітей

У лондонській газеті «Таймс» сказано: «Коли батьки регулярно читають своїм дітям, це приборкує маленьких бешкетників, які крадуть, обманюють або вчиняють бійки». Лондонський інститут психіатрії провів десятитижневе дослідження, в якому взяли участь понад 100 дітей віком від п’яти до шести років. Їхнім батькам порадили «вимикати мобільні телефони на час читання з дітьми, а також наперед коротко розповідати, про що це оповідання і читати не кваплячись, дозволяючи дитині спокійно розглядати малюнки». Як зазначалося в статті, результати «показали, що, плануючи такі прості заняття, батьки можуть позитивно впливати на поведінку дітей ще змалку». За словами Стівена Скотта, який очолював вивчення, «найбільше чого діти потребують — це батьківської уваги. Тож читаючи своїм дітям, батьки можуть задовольняти цю потребу».

Щасливі добровольці

«Люди, які присвячують час неоплачуваній добровільній роботі, набагато більше задоволені своєю професією, тривалістю робочого дня, стосунками з іншими та своєю духовністю, ніж ті, хто не займається такою працею»,— розповідає газета «Сідні морнінґ гералд». Опитування, проведене групою австралійських дослідників, показало, що добровольці також «задоволені своїм здоров’ям, кількістю вільного часу і тим, як вони його проводять». Боб Кеменз, професор з Університету Декіна, зауважив, що Австралія має величезну армію добровольців: 32 відсотки австралійців виконують якусь добровільну роботу. «Сідні морнінґ гералд» також зазначає, що особи, які працюють понад 60 годин на тиждень,— а найчастіше це жінки-піклувальниці,— «більш задоволені своїм здоров’ям та роботою, ніж ті, хто працює менше».

Подолання Північного морського шляху

Як повідомляє лондонська газета «Індепендент», з четвертої спроби групі німецьких дослідників вдалося подолати Північний морський шлях на 18-метровій вітрильній шлюпці. Ця морська магістраль пролягає вздовж скутого кригою північного узбережжя Росії. Вперше нею пройшов у 1879 році шведський дослідник Адольф Норденшельд на вітрильнику з паровим двигуном. «Цього літа я вперше побачив шлях, настільки вільним від льоду,— сказав капітан команди Арвед Фукс.— Мабуть, це наслідок глобального потепління і незвичайних повітряних потоків, що відігнали пакову кригу від узбережжя. Саме завдяки цьому ми й подолали шлях». Команда розпочала свою подорож у Гамбурзі (Німеччина). І не використовуючи криголама, лише за допомогою надлегкого гідролітака та супутникового зображення руху льодових паків команді вдалось успішно завершити морську подорож у бухті Провідєнія (Берингове море, Росія). Експедиція тривала 127 днів, протягом яких дослідники пройшли 15 000 кілометрів. Під час подорожі вони харчувалися їжею астронавтів. Як висловився один з членів команди, «найскладнішим було прожити 12 особам цілих чотири місяці на такому маленькому судні».