Севілья. Брама, що відкрила шлях до Америки

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІСПАНІЇ

РІК 1493. З іспанського міста Кадіс виходить у плавання флотилія з 17 кораблів. Це Христофор Колумб вирушає в свою другу подорож, а з ним 1500 чоловік: матроси, шукачі пригод, ченці та поселенці. Усі ці люди мають одну мету — колонізувати Америку.

Після цієї історичної мандрівки честь стати брамою на шляху до Нового Світу випадає також іншому іспанському місту — Севільї. Незабаром Севілья отримує від короля монополію на торгівлю з колоніями. З її порту до далеких берегів вирушають іспанські галіони, які згодом повертаються навантажені срібними злитками з копалень Болівії, Мексики та Перу. Тому вже через кілька десятиліть місто перетворилось на одне з найбільших і найбагатших міст Європи. Деякі старі будинки Севільї ще й досі зберігають у своїх покоях дух тої епохи.

Король, прагнучи ліпше впорядкувати торгівлю з Америкою, яка на той час буйно розквітла, наказує спорудити поруч з річкою Гвадалквівір величавий критий ринок, де багаті купці могли б займатись крамарством. (Архієпископ жалівся, що для цих справ торговці використовували собор). Через два сторіччя цю споруду перетворили на Арчібо-Хенераль-де-Індіас (Головний архів Індій) і нині тут зберігаються майже всі історичні записи, котрі стосуються іспанської колонізації Нового Світу *.

До цього архіву все ще навідуються шукачі скарбів. Вони вивчають старі морські документи, сподіваючись знайти хоч якісь відомості про затонулі галіони. Але істориків більше цікавлять інші раритети — оригінали листів Христофора Колумба.

Флюгер і помаранчевий сад

Проте золота доба Севільї розпочалась ще задовго до початку колонізації Америки, і деякі чудові споруди тої епохи стоять і понині. Річ у тім, що величезна частина Іспанії впродовж декількох віків перебувала під владою маврів, які здебільшого були вихідцями з Марокко. У XII сторіччі династія Альмохадів зробила Севілью своєю столицею, і саме в той час була побудована мечеть, мінарет якої ще й досі височить над містом.

 Коли маврів із Севільї вигнали, мешканці розібрати мечеть і на її місці звели третій за величиною собор у Європі — Севільський кафедральний собор (фото 1). Проте елегантний мінарет пошкодували і перетворили його на дзвіницю для збудованого поряд собору. Вежа з її гармонійними пропорціями, вигадливою цегляною кладкою і чудернацької форми вікнами чудово контрастує з масивним собором.

Приблизно п’ять сотень років тому внаслідок землетрусу було пошкоджено верхню частину вежі. Тож її відремонтували, але замість бані встановили бронзовий флюгер, який і дав мінарету його іспанську назву Хіральда (фото 2). З тих часів вежа стала найвідомішою пам’яткою архітектури у Севільї. А той, хто не полінується вийти на вершечок Хіральди, зможе милуватись чудовим видом на місто. При вежі розкинувся мавританський дворик, Патіо-де-лос-Наранхос, який колись був частиною мечеті. Цей дворик, окрасою якого є ряди помаранчевих дерев, став зразком для багатьох подібних андалузьких двориків *.

Апельсинами обсаджено теж чимало вулиць і майданів Севільї, тому весною, коли дерева квітнуть, місто наповнюється їхнім ніжним ароматом. До Іспанії апельсини потрапили завдяки маврам. Отож зрозуміло, чому на околицях Севільї росте багацько помаранчевих гаїв і чому андалузці так полюбляють апельсинове повидло.

Річка Гвадалквівір, яка протікає через Севілью, завжди була найважливішим торговим шляхом  для тутешніх купців. Завдяки річці місто стало головним іспанським портом, що зв’язував Старий Світ з Америкою. До Севільської гавані ще й досі запливають різні кораблі. Ближче до центру міста на березі річки, яка тут аж потопає у зелені садів, споїть інше нагадування про часи маврів — Ля-Торре-дель-Оро, тобто «Золота башта» (фото 3).

Ця назва — всього лиш відгомін минулої слави башти, бо колись її мури були прикрашені помальованими золотом кахлями. Але башту побудували не просто для краси: вона була частиною міських оборонних споруд. У давнину між «Золотою баштою» і подібною баштою на другому боці річки натягували важезний ланцюг. Це дозволяло захисникам міста тримати під контролем рух по річці. Тож саме в цьому місці розвантажували кораблі, котрі привозили з Америки дорогоцінний товар — золото й срібло. Нині при «Золотій башті» вже не галіони, а туристичні човни розвантажують свій «товар» — гомінливі юрби туристів.

Сади, дворики і кахлі

Маври були чудовими зодчими. Вони зводили величні мечеті та палаци, навколо яких садили розкішні сади. Тому Севілья пишається одним з найкрасивіших в Іспанії палаців — Реалес Алькасар, або Королівський палац (фото 4). Алькасар побудовано ще в XII сторіччі. Хоча через дві сотні років він зазнав доволі великої перебудови, його мавританський стиль зберігся до наших часів. Відвідувачі не перестають захоплюватись витонченим оздобленням кімнат і двориків палацу, його ажурними арками, барвистими кахлями й вигадливою ліпною штукатуркою.

Довкола палацу розкинувся пречудовий парк з численними фонтанами й пальмами. Щоб парк мав достатньо води, мавританські правителі навіть побудували 16-кілометровий акведук. Палац із прилеглими садами — це настільки чарівне місце, що іспанські монархи впродовж 700 років використовували його як одну зі своїх офіційних резиденцій.

Так само, як помаранчеві дерева дарують Севільї свою тінь і аромат, так і кольорові кахлі дарують її домам неповторну красу. І тут знову належить згадати маврів, бо саме вони завезли до Іспанії цей стиль декорування будинків. У маврів побутував звичай  прикрашати свої помешкання кахлями з геометричними візерунками. Сьогодні безліч декоративних кахель оздоблює фасади кам’яниць, крамничок і навіть імпозантних споруд.

Вузенькі вулички старої Севільї прикрашені не лише різнобарвними кахлями. У місті видимо-невидимо герані й троянд, що квітнуть на балкончиках і підвіконниках, розцвічуючи собою сліпучо-білі стіни домів і подвір’їв. Завдяки м’якому клімату в цій частині Андалузії квіти цвітуть майже цілий рік. Вони додають місту особливого шарму — алеґрı́ї, що в перекладі означає «радість життя».

Міжнародні зустрічі в Севільї

У минулому сторіччі в Севільї проходило кілька міжнародних зустрічей, які знову зміцнили зв’язки цього міста з Америкою. Наприклад, 1929 року тут проводилась Міжнародна іспанська виставка. Спеціально для цієї оказії було побудовано елегантну Пласа-де-Еспанья, цебто Площу Іспанії (фото 5), котру щороку відвідує чимало туристів. До площі прилягає величезний напівкруглий будинок, стіни якого викладені кахлевими мозаїками, що репрезентують кожну провінцію Іспанії.

У 1992 році, через п’ять століть після того, як Колумб відкрив Америку, в Севільї відбулась Всесвітня виставка — Експо-92. До виставки, що проходила під гаслом «Епоха відкриттів», дуже пасував один цікавий експонат: копія в натуральну величину флагманського корабля (фото 6), на якому Колумб вирушив до Америки. Цей невеличкий корабель нагадав гостям виставки, якими ризикованими були ті давні, але епохальні плавання. Іншим історичним експонатом Всесвітньої виставки був відреставрований кляштор Ля Картуха (фото 7). Власне тут Колумб готувався до однієї зі своїх заокеанських мандрівок і тут він спочатку був похований. Тепер це музей мистецтв.

Севілья невдовзі побачить ще одну важливу зустріч — 2003 року на Олімпійському стадіоні Свідки Єгови проводитимуть один зі своїх міжнародних конгресів. Тож делегати з Європи й Америки матимуть нагоду ближче познайомитися з містом, яке носить назву Севілья, містом, яке свого часу стало брамою що відкрила шлях до Америки.

[Примітки]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Godo-Foto

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

Godo-Foto

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

Godo-Foto