Від наших читачів

Чи літати небезпечно? Мені 10 років. Я живу в штаті Каліфорнія (США). Дякую вам за «Пробудись!» на тему «Авіаперельоти. Безпечні, як і раніше?» (8 грудня 2002 року). Сорок сім учнів з моєї школи збиралися у подорож із Сан-Дієго до Сакраменто. Я боялася, що вони потраплять до рук терористів або ж в аварію. Але коли прочитала про те, як дбають про безпеку літаків, то заспокоїлась. Хочу дати примірник цього журналу всім своїм однокласникам, які бояться літати чи вважають, що це небезпечно.

В. М., США

Смертельна місія Мене зворушила розповідь Тошіакі Ніви зі статті «Від смертельної місії до пошуків миру» (8 грудня 2002 року). Я народилась на Філіппінах через кілька років після закінчення Другої світової війни. Іноді мої родичі розповідали про звірства, які чинили солдати. Пригадую в дитинстві я часто запитувала: «Як вони тільки могли таке робити?» Історія брата Ніви допомогла мені знайти відповідь на це запитання. Вдячна вам за те, що публікуєте такі статті. Подібні перетворення у житті людей є доказом надзвичайної сили Єгови.

А. К., США

Стовбурні клітини Вже 20 років читаю «Пробудись!» і завдяки йому розширяю свій кругозір. Коли раніше хтось говорив про клонування або стовбурні клітини, я не могла збагнути, як можна створити якусь тканину поза людським тілом. Прочитавши серію статтей «Стовбурні клітини. Чи наука переступила межу?» (22 листопада 2002 року), я зрозуміла, як це можливо і чому навколо цього питання точиться так багато суперечок.

Ф. М., Італія

Страшно було читати в цих статтях про деякі методи лікування тяжких хвороб. Вдячна вам за ґрунтовне розкриття цієї теми. Тепер з іще більшим нетерпінням чекаю часу, коли Бог зцілить усіх людей.

Т. Ф., Філіппіни

Любов на ділі Стаття «Любов на ділі. Рятівний марафон» (22 листопада 2002 року) надзвичайно мене вразила. Праця добровольців у Х’юстоні протягом багатьох місяців стала яскравим доказом того, що серед Божого народу панує справжня християнська любов і що Творець рясно благословляє зусилля своїх служителів.

С. Т., Німеччина

Читаючи цю статтю, я просто не могла стримати сліз. Коли Ельба вийшла з берегів, потрібно було евакуювати 44 особи з нашого збору. Одна родина з нашого збору люб’язно запропонувала нам з чоловіком своє помешкання, а інша сім’я взяла до себе двох наших дорослих синів. Це нещастя тільки зблизило наш збір. Допомога під час таких стихійних лих, як у Х’юстоні, просто необхідна, і ми на власному досвіді переконались у цьому.

С. Р., Німеччина

Вогонь У статті «Два обличчя вогню» (22 вересня 2002 року) містилася дуже цікава інформація. Однак я не згоден із підписом до фотографії на сторінці 25, де сказано: «Приголомшений олень утікає від вогню через долину річки Біттеррут (Монтана)». Я маю таку саму фотографію, тільки більшого розміру, і олень на ній зовсім не переляканий. Пожежники, що борються з вогнем, часто бачать оленів та лосів на краю ділянки лісу, охопленої пожежею. Ці тварини лижуть землю і качаються в попелі. Навіть під час великих пожеж вони знають, як дати собі раду. Здається, ніби вогонь їх зовсім не хвилює.

Б. Д., США

«Пробудись!» відповідає: Ми вдячні за таке зауваження. Звичайно, ніхто не може стверджувати, що́ тварини відчувають у таких ситуаціях.