Погляд Біблії

Чи можна виправдати етнічну ворожнечу?

ЯК БИ ви почувалися, коли б хтось вважав вас людиною підступною, грубою, нерозумною або неморальною лише тому, що ви належите до певної етнічної групи? * Звичайно, вас би це обурювало. Але, на жаль, від цього страждають мільйони людей. Упродовж всієї історії безліч невинних осіб зазнавали знущань, а навіть втрачали життя через свою расу чи національність. Етнічна ненависть є причиною більшості кривавих конфліктів, які точаться сьогодні на землі. Чимало з тих, хто підтримує таке насильство, заявляють, що вірять у Бога та визнають Біблію. А дехто стверджує, що расизм закладений у генах людей і що він завжди пануватиме в людських розумах.

Чи Біблія схвалює етнічну ненависть? Чи існують насправді якісь підстави ненавидіти тих людей, чия культура або раса відрізняється від нашої? І чи можна сподіватися майбутнього без етнічних конфліктів? Що про це говорить Біблія?

Засуджені за свої вчинки

Якщо лише поверхово познайомитися з розповіддю про стосунки Бога з людьми на зорі історії людства, можна дійти помилкового висновку, що Бог підтримував етнічну ворожнечу. Хіба деякі біблійні уривки не зображають Бога як винищувача цілих народів? Саме так з першого погляду може здаватися, але при більш уважному дослідженні стає очевидним, що Бог засуджував ці народи не через їхнє етнічне походження, а через моральне зіпсуття та зневагу до його законів.

Наприклад, мешканців стародавнього Ханаану Єгова засудив за статеву розбещеність і демонські обряди. Вони, приносячи жертви фальшивим богам, навіть спалювали своїх дітей! (Повторення Закону 7:5; 18:9—12). Та все ж деякі ханаанеяни виявляли віру в правдивого Бога і розкаювались за свої вчинки. Тоді Єгова зберігав їхнє життя та благословляв їх (Ісуса Навина 9:3, 25—27; Євреїв 11:31). Так одна ханаанеянка, на ім’я  Рахав, отримала честь стати прародичкою обіцяного Месії, Ісуса Христа (Матвія 1:5).

Звід законів, даний ізраїльтянам,— це ще один доказ того, що Богові не притаманна етнічна упередженість. Навпаки, він щиро цікавиться благополуччям людей зі всіх народів. Ізраїльтяни отримали наказ виявляти співчуття до чужинців. Він записаний у книзі Левит 19:33, 34: «Коли мешкатиме з тобою приходько у вашім Краї, то не будете гнобити його. Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами,— і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я — Господь, Бог ваш!» Подібні настанови містяться також в книгах Вихід та Повторення Закону. Безсумнівно, Єгова не схвалює етнічну ненависть. Він хоче, аби члени різних етнічних груп жили у єдності та згоді.

Ісус заохочував до етнічної терпимості

Коли Ісус жив на землі, юдеї та самаряни зневажали одні одних. Якось мешканці одного самарянського села не прийняли Ісуса тільки тому, що той був юдеєм та простував до Єрусалима. Як би ви зреагували на таке ставлення? Із запитання, яке поставили Ісусові учні, видно, що вони перебували під впливом тогочасного ставлення до людей інших національностей: «Господи,— хочеш, то ми скажемо, «щоб огонь зійшов з неба та винищив» їх» (Луки 9:51—56). Чи Ісус дозволив, щоб упередження, яке виявили його учні, вплинуло на нього? Аж ніяк. Він докорив апостолам і, не створюючи жодних конфліктів, вирушив на пошуки нічлігу в іншому селі. Пізніше Ісус навів притчу про милосердного самарянина. Цією ілюстрацією він влучно показав, що не варто робити з людини ворога лише через її походження, адже за певних обставин ця людина може стати доброзичливим ближнім.

Етнічні відмінності та християнський збір

Під час свого земного служіння Ісус зосереджувався на робленні учнів з людей переважно своєї національності. Проте він зазначив, що в майбутньому люди з інших народів теж стануть його послідовниками (Матвія 28:19). Чи таку перспективу мають люди з усіх етнічних груп? Так. Апостол Петро сказав: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Павло теж наголосив на цій думці, коли говорив, що в християнському зборі походження людини не має жодного значення (Колосян 3:11).

Іще одне свідчення того, що Бог приймає людей зі всіх народів, міститься в книзі Об’явлення. У натхненому Богом видінні апостол Іван побачив «натовп великий... з усякого люду, і племен, і народів, і язиків» (Об’явлення 7:9, 10). Люди з цього «натовпу великого» отримають від Бога спасіння і стануть основою нового суспільства землі, де всі, не зважаючи на походження, житимуть разом у мирі, й усіх їх об’єднуватиме любов до Бога.

А до того часу християни мусять не піддаватися спонукам судити інших за їхнє походження. Бог любить усіх і неупереджено ставиться до кожного, не як до члена якоїсь етнічної спільноти, а як до окремої особистості. Хіба ж не такого ставлення від інших очікуєте ви? Христос закликає нас: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12). Життя без етнічної ненависті приносить справжнє задоволення. Якщо ми уникаємо етнічної ворожнечі, то маємо мир з іншими та з самими собою. І, що найважливіше, це сприяє добрим взаєминам з нашим справедливим Творцем, Богом Єговою. Справді, ми маємо усі підстави викоренити зі своїх сердець етнічну ненависть!

[Примітка]