Знущання. Причини і наслідки

ЧОМУ дитина починає знущатися над іншими? Якщо ви колись зазнавали знущань, то, можливо, скажете: «Мене це не цікавить. Знущання виправдати неможливо». І ви, безсумнівно, праві. Проте знати причину певних вчинків і виправдовувати їх — це зовсім різні речі. Знання допомагає не виправдати, а зрозуміти поведінку дитини. Таке розуміння вкрай необхідне. Чому?

В одній давній приповістці говориться: «Розум [«проникливість», НС] людини припинює гнів її» (Приповістей 19:11). Гнів, викликаний поведінкою кривдника, може засліпити нас, глибоко вразити почуття або навіть сповнити ненавистю. А проникливість, тобто розуміння грубої поведінки, допоможе заспокоїтись і визначити, як діяти в тій чи іншій ситуації. Отож розгляньмо декотрі причини того, чому люди вдаються до знущань.

Корінь проблеми

Зазвичай діти, які стають задираками, в дитинстві не бачать доброго прикладу батьків або ж взагалі обділені їхньою увагою. Чимало виростають у домах, де батьки бездушні, байдужі до своїх дітей або навіть вчать їх вирішувати проблеми, вдаючись до гніву та насилля. Як правило, діти, які виростають у такій атмосфері, не усвідомлюють, що образливими словами і зухвалою поведінкою завдають болю іншим. Вони думають, що їхня поведінка цілком нормальна.

Одна 16-річна дівчина, яка зазнавала знущань від однокласників і вітчима, сама у сьомому класі почала знущатися над іншими. Вона визнає: «Мене охоплював сильний гнів і я ображала кожного, хто ставав на моєму шляху. Біль дуже важко зносити. Коли його відчуваєш, то намагаєшся приглушити і виливаєш свій гнів на когось іншого». Не всі дівчата-задираки вдаються до фізичного насилля, проте усі вони керуються почуттям сильного гніву *.

 Школа — це місце, де перебуває разом багато учнів, які мають різне виховання й різне походження. Деякі діти вчаться агресивної поведінки у своїх сім’ях. Вони з малечку звикають до того, що, принижуючи та залякуючи інших, можна легко домогтися свого.

На жаль, така тактика часто спрацьовує. Шеллі Гімел, один з деканів педагогічного факультету Університету Британської Колумбії (Канада), вивчає поведінку дітей вже протягом двох десятиліть. Вона говорить: «Наші діти вчаться домагатися свого, і, як не прикро, знущання над слабшим стало для них перевіреним методом. Вони отримують те, чого прагнуть: владу, авторитет і увагу».

Ще однією причиною знущань є брак доброго нагляду. Чимало жертв вважають, що їм нікуди звернутися за допомогою, і, на превеликий жаль, здебільшого це дійсно так. Дебра Пеплер, директор дослідного центру при Йоркському університеті в Торонто, який займається питаннями насилля та залагодження конфліктів, визначила, що вчителі викривають і припиняють лише близько 4 відсотків випадків знущань.

Проте д-р Пеплер вважає, що без втручання дорослих не обійтися. Вона каже: «Діти не в стані самостійно вирішити проблему, адже задирака завжди сильніший. І кожного разу, коли він домагається свого, то стає ще зухвалішим».

Тож чому мало хто скаржиться, коли над ним знущаються? Жертви переконані, що скарги лише погіршать ситуацію. Тому багато молодих людей проводять шкільні роки з постійним відчуттям тривоги. До яких наслідків це призводить?

Вплив на фізичний та емоційний стан

Як повідомляє Національна асоціація шкільних психологів у Сполучених Штатах, понад 160 000 дітей щодня пропускають уроки через страх перед знущанням. Ті, хто терпить знущання, зазвичай перестають розповідати батькам про справи у школі. Вони кожного дня спізнюються, пропускають уроки або знаходять привід взагалі не йти до школи.

По чому можна розпізнати дітей, над якими знущаються? Вони похмурі, вразливі, дратівливі або ж часто стомлюються й усамітнюються. Також вони можуть бути агресивними у стосунках з членами своєї сім’ї, однолітками чи друзями. Буває, що страждають навіть діти, які випадково стали свідками знущання. У них з’являється сильний страх і порушується здатність вчитися.

У журналі «Огляд педіатрії» говориться: «Найгіршим для жертв і цілого суспільства є те, що знущання призводить до насилля, у тому числі до самогубства і вбивства. У дітей, над якими знущаються, виникає настільки сильне почуття безпорадності, що дехто з них накладає на себе руки або вдається до жорстокої помсти».

Д-р Ед Адлеф, учений і професор медико-санітарних дисциплін у Торонтському університеті, висловлює стурбованість тим, що «як задираки, так і їхні жертви, найімовірніше, страждатимуть від емоційних проблем нині і в майбутньому». Протягом 2001 шкільного року було опитано понад 225 000 учнів з провінції Онтаріо. Виявилось, що понад чверть школярів були або задираками, або їхніми жертвами. У кожного десятого з цієї групи виникали нав’язливі думки про самогубство.

Постійні знущання позбавляють жертв упевненості в собі, спричиняють серйозні проблеми зі здоров’ям і руйнують кар’єру. Особа, над якою знущаються, часто страждає через головний біль, безсоння, тривогу і депресію. У декого розвивається посттравматичний стресовий розлад. Люди зазвичай співчувають тим, хто страждає фізично. Однак їм бракує співчуття до осіб, які терплять емоційно, адже емоційні рани не настільки очевидні, як фізичні. Тому друзям і членам сім’ї може бути важко співчувати і виявляти терпіння, коли вони постійно чують скарги жертви.

Кривдники також пожинають гіркі плоди своєї зухвалої поведінки. Якщо їх не зупинити в дитинстві, то, швидше всього, і в дорослому віці вони будуть знущатися над іншими на роботі. Результати досліджень показують, що в дітей-задирак формуються звички, які залишаються на все життя. Вони також частіше стають на злочинний шлях,  ніж ті, хто ніколи не знущався над іншими.

Вплив на сім’ю

Через знущання на роботі порушується спокій і мир у сім’ї. Особа, яку принижують, іноді відчуває дивне бажання поранити когось із близьких. Деколи подружній партнер чи хтось із членів сім’ї, бажаючи заступитись за жертву, вдається до невиправданих дій і мстить кривднику. Проте буває навпаки, подружній партнер починає винуватити за все скривдженого чоловіка чи дружину. Коли знущання тривають якийсь час і ситуація не змінюється, навіть ті партнери, які зазвичай морально й емоційно підтримували жертву, втрачають терпіння. З роками зростає ризик того, що сім’я розпадеться.

Іноді знущання руйнують кар’єру людини і позбавляють її засобів для існування. Вони також стають причиною нарізного проживання і розлучення, а навіть самогубства. Від половини до двох третіх австралійців, які потерпають від знущань на роботі, сказали, що це негативно вплинуло на близькі стосунки з подружніми партнерами та іншими членами сім’ї.

Наскільки дорого обходиться знущання

Знущання, яких працівники зазнають на роботі, дорого обходяться роботодавцям. Кривдниками можуть бути як жінки, так і чоловіки; іноді це начальник, який боляче шпигає словами, або співпрацівник, який снує інтриги. Такі особи прагнуть повністю контролювати співпрацівника: чіпляються до найменших дрібниць, принижують негативними зауваженнями і постійною критикою, часто в присутності інших. У більшості випадків вони не вважають, що поводяться грубо і не просять вибачення за свою поведінку. Вони принижують здібних відданих працівників, які мають повагу в очах інших.

Жертви знущань працюють менш ефективно. Страждає праця й тих робітників, котрі є свідками знущань. Працівники перестають бути відданими роботодавцям і змінюють своє ставлення до роботи. Згідно з одним повідомленням, тиск на робочому місці обходиться промисловості Великобританії у три мільярди доларів щороку. У повідомленні також говориться, що знущання стає причиною понад 30 відсотків хвороб, пов’язаних зі стресом.

Немає сумніву, знущання негативно вливає на все людське суспільство. Тому постає запитання: чи можна якось вирішити цю проблему і покласти край знущанням?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ті, хто зазнає постійних знущань, стають пригніченими і самотніми.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Приниження на робочому місці — поширене явище.