Знущання — повсюдна проблема

«Якщо завтра з’явишся в школі, ми тебе вб’ємо». (Таку погрозу почула по телефону канадська учениця Крістен від дівчини, яка не назвала свого імені *).

«Я не з тих людей, які беруть усе близько до серця. Але мені було страшно ходити до школи. Щоразу після сніданку мене сильно болів шлунок і я блювала». (Хіромі, дівчинка-підліток з Японії, яку залякували в школі).

ЧИ ВАМ знайоме подібне відчуття страху? Більшість людей у своєму житті, напевно, стикалися зі знущаннями, чи то в школі, чи на роботі, чи навіть удома, де сьогодні все частіше зловживають силою. Наприклад, в одному британському джерелі говориться, що 53 відсотки дорослих зазнають словесного знущання від подружніх партнерів або тих, з ким вони живуть не перебуваючи в шлюбі. Кривдниками та їхніми жертвами бувають як чоловіки, так і жінки. Вони можуть походити з різних прошарків суспільства і бути мешканцями будь-якої країни *.

Про які знущання йтиме мова? Це не просто поодинокі насмішки й образи, а систематичні погрози і наруга, які людина терпить протягом певного часу. Психолог Ден Олвеус, який одним із перших узявся за вивчення жорстокої поведінки, каже, що кривдник зазвичай виявляє агресивність і жертвою вибирає слабшого від себе.

Важко знайти єдине визначення, яким можна було б описати, що таке знущання. Все ж найчастіше знущанням називають «свідоме прагнення завдати комусь болю чи тримати його в страху». Людина відчуває страх не лише тоді, коли щось неприємне стається, а й коли вона чекає того, що може трапитись. Ті, хто принижує інших, часто використовують жорсткі насмішки, постійну критику, грубі образи, плітки і вимагання. (Дивіться інформацію у рамці на сторінці 4).

Крістен, про яку згадувалось на початку, була об’єктом насмішок і знущань упродовж більшості шкільних років. У початкових класах їй у волосся чіпляли жувальні гумки, її дражнили через зовнішній вигляд і погрожували побити. В старших класах дійшло до того, що дівчині почали телефонувати і погрожувати, що вб’ють. Нині 18-річна Крістен з сумом говорить: «Школа — це місце, де ти мав би отримувати знання, а не залякування і погрози».

Один фахівець у галузі психічного здоров’я сказав: «На жаль, це дуже поширене явище в психології людських стосунків. Декотрі люди, принижуючи інших, ліпше себе почувають». Коли знущання не припиняються, наслідком може бути жорстока помста. Наприклад, один працівник громадського транспорту, який мав ваду мовлення і зазнавав насмішок та знущань, зрештою вбив чотирьох співпрацівників, а потім застрілився сам.

 Проблема всього світу

Проблема знущання серед дітей шкільного віку поширена по цілому світі. Результати вивчення, опубліковані в часописі «Огляд педіатрії» (англ.), показали, що 14 відсотків дітей у Норвегії принижують слабших або самі є жертвами. В Японії знущання зносять 15 відсотків учнів початкових та середніх класів, а в Іспанії та Австралії з такою проблемою стикається 17 процентів школярів. Один фахівець вважає, що у Великобританії налічується 1,3 мільйона дітей, які або самі знущаються над кимсь або страждають від знущань.

Професор Амос Ролідер з Емек Їзреельського коледжу провів дослідження серед 2972 учнів 21 школи. Як сказано в газеті «Джерузалем пост», професор повідомив, що «65% дітей жалілися на те, що однокласники їх зачіпають, копають, штовхають і принижують».

Останнім часом задираки стали вживати більш приховані методи знущання — погрози по мобільному телефону чи комп’ютеру. Вони навіть створюють веб-сайти, спрямовані проти своєї жертви. Як говорить д-р Венді Крейґ з Університету Квінз (Канада), такі форми знущання «особливо ранять дитину».

На роботі

Все частіше причиною скарг від працівників стає знущання на роботі. У декотрих країнах ця проблема, фактично, більш поширена, ніж расова дискримінація чи сексуальні домагання. Щороку кожен п’ятий робітник у США стикається з насмішками і приниженням на робочому місці.

Звіт, опублікований в 2000 році Інститутом науки і техніки при Манчестерському університеті, показав, що за минулі п’ять років у Великобританії 47 відсотків з 5300 робітників у 70 організаціях стали очевидцями знущань та принижень. У 1996 році Європейський Союз опитав 15 800 мешканців 15 країн-членів ЄС. У результаті дослідження було підраховано, що 8 процентів, тобто 12 мільйонів працівників, терпіли приниження, погрози і знущання.

Хоч би де людина стикнулася із знущанням — чи в школі, чи на роботі — воно завжди пов’язане з використанням сили і бажанням принизити когось. Чому ж люди вдаються до жорстокості? До яких наслідків це призводить? Як захиститися від знущань?

[Примітки]

[Рамка на сторінці 4]

Форми знущання

▪ Фізичне знущання. Кривдник виявляє свій гнів тим, що б’є, штовхає, копає жертву або нищить її майно.

▪ Словесне знущання. Особа використовує слова, щоб завдати комусь болю і принизити — обзиває, ображає, безжалісно дражнить.

▪ Плітки. Кривдник поширює злобні плітки. Найчастіше цією зброєю послуговуються дівчата або жінки.

▪ Коли до знущань вдаються жертви. Іноді ті, хто сам страждав від знущань, починають знущатися над іншими. Важке минуле у жодному разі не є виправданням, а лише пояснює причину їхньої жорстокої поведінки.

[Відомості про джерело]

Джерело: «Захистіть себе від знущань» (англ.), Ґісель Лайва, Елесен Мак-Леллен та Сінді Седдон.