Молоді люди запитують...

Як вирватися з тенет максималізму?

«Я завжди намагалася досягнути досконалості, і це прагнення буквально керувало моїм життям» (Керлі).

МАКСИМАЛІЗМ​—намагання бути у всьому досконалим — керує мисленням багатьох молодих людей.

У книжці «Максималізм. Чи погано бути завжди бездоганним?» (англ.) сказано: «Існує істотна різниця між здоровим прагненням виконувати усе якнайкраще й хворобливою гонитвою за примарними ідеалами. Люди, які хочуть робити все якнайкраще,— добре організовані, вимогливі до себе, але водночас готові визнавати свої помилки та докладати зусиль, аби їх виправляти... А максималісти, постійно бояться зробити щось не так. Вони ставлять перед собою недосяжні цілі».

Чи вищенаведений опис стосується тебе? Надто високі цілі можуть позбавити тебе будь-якої ініціативності. З часом через страх зазнати невдачі ти боятимешся усього нового або ж у тебе розвинеться схильність відкладати важливі речі на потім. Коли інші не відповідатимуть твоїм вимогам, ти, можливо, почнеш їх уникати і незабаром у тебе не залишиться жодного друга.

Якщо помічаєш щось подібне за собою, зверни увагу на біблійні слова з Екклезіяста 7:16: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?». Так, максималіст дійсно може ‘знищити себе’! До речі, іноді такі крайні погляди навіть можуть призвести до небезпечних для життя розладів харчування, як-от нервова анорексія й булімія *.

Але ти, мабуть, запитаєш: «Як мені вирватися з тенет максималізму?» Змінити свій спосіб мислення не так вже й легко. Однак з Божою допомогою це можливо. Розгляньмо ставлення Бога до максималізму.

Чи можливо досягнути досконалості?

Перш за все задумайся, чи можливо бути досконалим буквально в усіх аспектах нашого життя? Ось що про це  говорить Біблія: «Нема праведного ані одного... усі повідступали, разом стали непотрібні» (Римлян 3:10—12). Хіба ж ці слова не спонукують до роздумів? Вони підкреслюють, що кожен, хто намагається бути досконалим, приречений на невдачу.

Пригадай приклад апостола Павла, який був зразком духовності. Але навіть він помилявся. Павло визнає: «Коли хочу робити добро... зло лежить у мені. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (Римлян 7:21—23). Лише з Божою допомогою Павло міг залишатися вірним християнином.

На щастя, Бог не вимагає й не сподівається від нас досконалості. «Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох» (Псалом 103:14). Досконалими люди стануть лише у Божому новому світі.

Намагайся бути реалістом

Сьогодні нереально чекати від себе досконалості. Тому варто сподіватися, що час від часу ти помилятимешся (Римлян 3:23). Іноді ми навіть не усвідомлюємо, що робимо помилку. У Псалмі 19:13, (Хом.) сказано: «А свої хиби хто ж розпізнає?». Також юнак на ім’я Матвій говорить: «Ні ти, ні жодна інша людина на Землі, не є досконалою. Якщо очікуватимеш від себе досконалості, ніколи не будеш щасливим... Це просто нереально».

Взявши усе це до уваги, спробуй переглянути свої цілі й сподівання? Приміром, чи не докладаєш ти надлюдських зусиль, аби в чомусь бути найкращим? Біблія показує, що насправді такі зусилля — «марнота та ловлення вітру» (Екклезіяста 4:4). Зауваж, що бути найкращими вдається небагатьом. А навіть, якщо це комусь і вдається, то невдовзі може з’явитися хтось, хто виявиться ще кращим.

Апостол Павло радить: «Кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно» (Римлян 12:3). Будь реалістом! Ще раз переглянь свої сподівання, беручи до уваги свої здібності та обмеження. Намагайся робити все якнайкраще, але не женись за досконалістю. Став перед собою конкретні, але досяжні цілі.

Наприклад, Павло заохочував Тимофія бути «робітником, який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди» (2 Тимофія 2:15, Хом.). Він спонукував Тимофія  сумлінно виконувати свої обов’язки, але не вимагав досконалості. Так само й ти, постав перед собою реалістичні цілі. Якщо ти невпевнений, що́ для тебе буде досяжною ціллю, поговори про це з батьками або з кимось із дорослих, кому довіряєш.

Дехто навіть радить свідомо зайнятися чимось новим. Наприклад новим видом спорту або грою на музичному інструменті. Адже, коли навчаєшся чогось нового, то безперечно часто помиляєшся. І в цьому немає нічого поганого. Можливо, це допоможе тобі зрозуміти, що помилки — невід’ємна частина навчального процесу.

Незалежно від того, яку ціль ти перед собою поставив, чи то написати реферат у школі, чи навчитися вправно виконувати на фортепіано якусь сонату, зверни увагу на пораду Павла: «У ревності не лінуйтеся» (Римлян 12:11). Отож, ніколи не відкладай роботу на завтра, навіть якщо боїшся зробити помилку.

Одна дівчина звикла постійно відкладати виконання домашніх завдань. Вона пояснювала це тим, що хоче якомога ліпше підготуватися і зрештою виконати його досконало. Хоча добра підготовка справді важлива, але це не виправдовує зволікань. Зрештою ця дівчина усвідомила, «коли отримуєш домашнє завдання, краще хоч якось виконати його, аніж, намагаючись досягти досконалості, прийти на урок ні з чим».

Відганяй негативні думки!

Дійсно, іноді важко змиритися з тим, що завдання, виконане тобою, небездоганне. Часами тебе починають атакувати критичні й негативні думки. Що ж тоді? Перш за все, слід усвідомити, що вони можуть завдати шкоди і вкрай знеохотити. Тому треба докласти свідомих зусиль, аби позбутися такого руйнівного мислення. У Біблії сказано, що є «час реготати» (Екклезіяста 3:4). Отож, спробуй з гумором подивитися на свої помилки. Окрім того, пам’ятай, що Єгова не схвалює лайки, навіть якщо ми лаємо самих себе (Ефесян 4:31).

Замість того, аби безперестанку картати себе, чому б не застосувати слова з Приповістей 11:17: «Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє». Поміркуй над запитанням: чи надмірна вимогливість до себе допомагає мені мати добрі стосунки з іншими? Напевно, що ні. Можливо, ти навіть відвернувся від своїх друзів, оскільки вони допускалися помилок. Якщо так, чи можна якось цьому зарадити?

Спробуй застосовувати біблійну пораду: «Терпіть один одного і прощайте взаємно, коли хтось мав скаргу на кого» (Колосян 3:13, Дерк.). Не вимагай занадто багато від інших, і тоді матимеш справжніх друзів!

«Але чому люди уникають таких максималістів як я?» — можливо, запитаєш ти. Розгляньмо, як надмірна вимогливість до себе впливає на інших. У книжці «Коли досконалість недосконала» (англ.) сказано: «Нарікаючи на те, що тобі не вдалося здати іспит на «відмінно», ти можеш образити своїх друзів, які доклали чималих зусиль, аби отримати «добре» чи «задовільно». Тому старайся не бути песимістично настроєним і зосередженим тільки на собі. Тоді інші значно ліпше почуватимуться в твоєму товаристві.

Дівчина на ім’я Керлі зізнається: «Я навчилися свідомо придушувати бажання бути в усьому найкращою». Це під силу й тобі. Роздумуй про те, як Бог ставиться до максималізму. Якщо тобі важко контролювати свої думки, порозмовляй з батьками або зі зрілим християнином у зборі. Звертайся до Бога в молитві і проси, аби він допоміг тобі змінити склад розуму. У боротьбі з максималізмом молитва може стати незамінною поміччю (Псалом 55:23; Филип’ян 4:6, 7).

Завжди пам’ятай: Єгова не вимагає від нас досконалості, він лише сподівається, що ми будемо вірними йому (1 Коринтян 4:2). Навіть якщо ти далеко не досконалий, але з усіх сил намагаєшся залишатись вірним Богові, то у тебе немає причин картати себе.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 17]

Через страх оступитися людина перестає виявляти будь-яку ініціативу.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Нові заняття допоможуть тобі розвинути правильне ставлення до помилок.