Незабутня зустріч з сірими китами

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В МЕКСИЦІ

«Важко описати відчуття людини, яка вперше зустрічається з сірим китом. Ця тварина просто приголомшує своїми розмірами. А коли чуєш дихання кита і коли він, випускаючи фонтан, зрошує тебе краплинками води, починаєш усвідомлювати, що перед тобою істота, яку ти зовсім не знаєш, перед тобою таємниця, яку неможливо збагнути» (Ж. І. Кусто, океанограф).

ЩОСЬ подібне ми відчули, коли на маленькому моторному катері наблизились до сірих китів. Це було в лагуні Магдалени, біля берегів мексиканського півострова Каліфорнія. Нам вже давно мріялося поспостерігати за цими морськими велетнями, які для того аби знайти собі пару й привести на світ малят, щороку мігрують до лагуни Магдалени.

Наш гід вимкнув мотор, і ми підпливли ближче. Здається, кити навіть не помітили нашої присутності. Тож у нас є чудова нагода придивитись до їхніх залицянь. Щоб привернути увагу протилежної статі, кити починають перевертатися у воді, випускати фонтани й видавати дивні звуки, гордовито демонструючи свої хвости. Деякі виринають з води, оглядаючи, що відбувається навкруги.

 Наш гід пояснив, що правила не дозволяють підпливати до китів ближче ніж на 30 метрів, але іноді допитлива мама-кит зі своїми малюками сама наближається до човнів настільки близько, що люди можуть торкатися до неї чи її діточок!

Боротьба за виживання

Після такої зустрічі нам захотілось більше дізнатися про цих неповторних морських створінь. Ми довідались, що протягом XIX століття ненаситні мисливці майже винищили китів у східній частині Тихого океану. З часом попит на китовий жир та кістку впав, завдяки чому популяція китів помітно зросла. Згодом, на початку 1900-х років, коли на зміну звичайним човнам прийшли «плавучі комбінати», на борту яких можна було розбирати туші китів, китобійний промисел відродився. Внаслідок цього на сході Тихого океану сірий кит знову опинився на межі вимирання.

У 1947 році Міжнародна комісія з питань китоловства повністю заборонила полювання на китів. За останні роки уряд Мексики навіть заснував кілька заповідників для збереження китів, зокрема біосферний заповідник Віскаїно *.  Сьогодні сірі кити вже не належать до зникаючих видів, адже їхня популяція складається приблизно з 26 000 особин.

Незвичайна міграція

Влітку сірі кити відгодовуються на далекій півночі, у Беринговому і Чукотському морях. Там вони, накопичуючи жир, поглинають тонни маленьких ракоподібних. Такі запаси вкрай необхідні, аби подолати 16 000 кілометрів на південь до лагуни Магдалени і назад. Кити пливуть зі швидкістю 5—10 кілометрів за годину, отож на місце вони прибудуть аж через два — три місяці. За час міграції, а також протягом перебування в лагуні Магдалени, сірі кити втрачають більшість своєї маси. Тож увесь цей період вони, фактично, живуть завдяки нагромадженим запасам жиру.

Першими у затишні води лагуни припливають самки, аби там спокійно привести на світ своїх малюків. Плід виходить хвостом вперед. Цікаво, що після народження китиха мусить подбати, щоб її маля опинилося на поверхні води і вдихнуло повітря. При пологах майбутній мамі допомагають дві інші самиці, які виконують роль акушерок. Період вагітності в сірих китів триває 12—13 місяців, тож кожних два — три роки самка народжує одне китеня. Уявіть собі, як народити «маля» вагою 680 кілограмів і завдовжки 5 метрів!

Мати приблизно вісім місяців годує китеня молоком, жирність якого становить 53%. Таке молоко в десять разів поживніше від коров’ячого. У теплих водах лагуни кити залишаються протягом двох — трьох місяців, з січня до середини березня. Там вони накопичують товстий шар жиру, який «годуватиме» їх під час довгої подорожі на південь і зігріватиме у холодних водах Арктики.

Усе, що ми побачили і дізналися про сірих китів, викликає захоплення й залишає незабутні враження. Ці велетенські створіння змусили нас задуматися над словами з Псалма 148:7: «Хваліть Господа також з землі: риби великі й безодні усі».

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 17]

ЯК КИТИ ХАРЧУЮТЬСЯ

Сірі кити, або як їх ще називають вусаті кити, замість зубів мають китовий вус — кремові пластинки (зображені на фотографії) завдовжки від 5 до 25 сантиметрів, які звисають по обидва боки верхньої щелепи. Ці пластинки, так само як наші нігті, складаються з кератину. Живляться сірі кити на дні моря. Вони зачерпують з дна осад та ракоподібних і через торочки вусу відціджують необхідну їжу.

[Відомості про джерело]

Courtesy Gray whales with Winston

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 18]

ЦІКАВІ ПОДРОБИЦІ ПРО СІРОГО КИТА

▪ На шкірі сірого кита помітні білі плями — результат життєдіяльності вусоногих ракоподібних та інших паразитів.

▪ Самець сірого кита сягає 14 метрів довжини (трохи довший від великого автобуса), тіло ж самки дещо довше.

▪ На зовнішній частині горла кита є дві — п’ять складок, завдяки яким горло збільшується, коли кит поглинає їжу.

▪ Середня вага сірого кита — 16 тонн, але деякі з них сягають навіть 30—40 тонн.

▪ Аби набрати повітря, сірий кит випливає на поверхню кожних три — п’ять хвилин, під водою він може залишатися до 15 хвилин.

[Відомості про джерело]

© Richard Herrmann/Seapics.com

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Сірі кити виринають з води.

[Відомості про джерело]

© Michael S. Nolan/Seapics.com

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

© Howard Hall/Seapics.com