Після вибухів

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ЕКВАДОРІ

 ДВАДЦЯТОГО листопада 2002 року в еквадорському місті Ріобамба стояла чудова погода. У синьому небі безтурботно пливли пухнасті хмаринки. Гарно, як на картинці, виглядали засніжені вулкани. Мешканці цього 124-тисячного міста, яке розкинулось в Андах на висоті 2700 метрів над рівнем моря, займались своїми буденними справами. Ніхто й не підозрював, що незабаром жахливі події несподівано порушать їхній спокій. Раптом пролунав оглушливий вибух! Вікна в будинках забриніли, підлога задрижала. Над містом з’явилась і почала швидко зростати зловісна грибоподібна хмара.

За десять хвилин прогримів другий вибух, котрий супроводжувала потужна ударна хвиля. Від неї у домах повилітали вікна й двері. Тоді в небо зметнувся стовп вогню і диму, проти якого грибоподібна хмара здавалась карликом. А далі вибухи та спалахи вже не припинялися.

Хосе та Ана, подружжя Свідків Єгови, яким більше 60, жили за 400 метрів від місця трагедії. Вибухова хвиля кинула їх на підлогу. Ана якраз стояла неподалік вхідних дверей, коли їх зірвало із завісів і жбурнуло на стіну. Налякане подружжя спробувало вибігти з будинку, і тут стала обвалюватись стеля. Але їм вдалося якось вибратись та сховатися за домом. Вони притислися одне до одного й почали молитись. На щастя, через 15 хвилин приїхав автомобілем їхній син і забрав їх.

Проте не всім вдалося уникнути травм. У місті виникла паніка. Вулиці переповнились людьми, які втікали від біди. Стояв страшний галас і крик. Дехто, послизнувшись, упав на бите скло, яким було всіяне все довкола. З міста на шаленій швидкості виїжджали машини, автобуси й вантажівки, дехто з переляку їхав вулицями з одностороннім рухом не в тому напрямку. Чимало людей, які втікали зі шкіл чи місць праці, протягом цілої доби не могли нічого довідатись про долю своїх рідних.

Що ж було причиною всього цього хаосу та безумства? Пожежа в підземному складі зброї на території військової бази, що розташовувалась неподалік. Вогонь викликав потужну ланцюгову реакцію. Стали вибухати сигнальні ракети, ручні гранати, танкові й мінометні снаряди. Містом їздили поліцейські з гучномовцями і наказували всім залишити місто та не підходити до нього ближче як на 15 кілометрів.

Невдовзі Ріобамба цілком спорожніла. Тисячі її мешканців розмістилися на дорозі поза містом. Від нічного холоду вони тулились одне до одного, оскільки в багатьох не було ані плащів, ані курток. За кілька годин вибухи нарешті почали вщухати. Через низьку, майже мінусову температуру люди стали обережно наближатись до міста. На світанку вони побачили, що в багатьох домах вибиті вікна й двері, зруйновані стелі, дахи та стіни. У спальні однієї сім’ї з матраца стриміли великі уламки скла. В інших мешканців доми й подвір’я були всіяні шрапнеллю.

За попередніми підрахунками, в Ріобамбі загинуло принаймні 7 осіб, 538 зазнали поранень і було пошкоджено 18 000 домів. З 950 Свідків Єгови, що живуть тут, ніхто не втратив свого життя, але через серйозні порізи дві особи потребували медичної допомоги.

Допомога постраждалим

На другий день після вибухів, уже з самого ранку, старійшини Свідків Єгови зі зборів у Ріобамбі почали відвідувати християнських братів, щоб дізнатися про їхню ситуацію. Пізніше  того ж дня зі старійшинами з 13 місцевих і поблизьких зборів зустрівся роз’їзний служитель Свідків Єгови, аби з’ясувати, якої шкоди завдало лихо. Він заохотив старійшин надавати емоційну й духовну підтримку постраждалим. За таких критичних обставин було дуже важливо відвідувати християнські зібрання (Євреїв 10:24, 25). Тому вже наступного вечора після лиха місцеві збори провели свої зібрання.

Протягом четверга і п’ятниці брати склали детальний звіт про те, якої шкоди було завдано домам Свідків, і надіслали його у Ґуаякіль, до місцевого філіалу Свідків Єгови. У звіті зазначалося, що необхідно якомога швидше зробити щось із вибитими вікнами, аби захистити людей від холоду. За кілька годин філіал закупив для тимчасового ремонту великі рулони прозорої поліетиленової плівки, мотки клейкої стрічки та дюбеля.

В суботу, о дев’ятій ранку, вантажівка з філіалу із будматеріалами приїхала до Ріобамби. Бригади Свідків Єгови — чоловіки і жінки — вже працювали, допомагаючи співхристиянам очистити доми від битого скла і підготувати все для того, щоб затягнути вікна плівкою. Центром кампанії став місцевий Зал Царства. Використовуючи виміри, отримані від ремонтних бригад, у Залі Царства вирізали відповідної довжини й ширини шматки плівки й відвозили на місця. А для пришвидшення роботи розміри шматків позначали на підлозі.

Хосе, про якого згадувалося раніше, розповідає: «Коли пополудні наступного дня після вибухів ми приїхали додому, то побачили там братів, які прибирали в нашому будинку. В суботу до нас завітав сусід. Йому дуже сподобалось, як нам затягли плівкою вікна, тож він запитав: «У скільки вам це обійшлося?» Як же він здивувався, що все було зроблено безкоштовно!

До суботнього вечора коло 200 добровольців з місцевих зборів затягли плівкою вікна у 91 будинку Свідків Єгови. З допомоги добровольців скористало також чимало тих, хто не є Свідком. Місцева газета помістила фотографію дому, який ремонтували Свідки, і зазначила, що із восьми мешканців цього будинку лише одна особа Свідок Єгови.

Емоційна підтримка

Ці вибухи, безперечно, завдали сильного емоційного болю. Аби потішити місцевих Свідків, у понеділок, 25 листопада, о 17.00 було організовано спеціальне зібрання. Провести його приїхали представники місцевого філіалу. Оскільки не було світла, перенести зібрання на пізніший час було просто неможливо. Через те що година зустрічі видавалась дещо незручною, припускали, що прийде не більше 600 чоловік. Але в Залі конгресів у Ріобамбі зібралося аж 1421 особа! Прийшли навіть сусіди, які не належать до організації Свідків Єгови. Програма була побудована на Псалмі 4:9: «У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно». Усі присутні висловили глибоку вдячність за духовну потіху, отриману на цьому зібранні.

На закінчення програми тим із присутніх, хто мав дітей, роздали примірники статті «Як допомогти дитині після стихійного лиха». Вона була надрукована в журналі «Пробудись!» за 22 червня 1996 року. Наведемо лише один абзац з цієї статті:

«Федеральне агентство США невідкладної допомоги (ФЕМА) зазначає, що одразу по катастрофі діти мають природний страх, що 1) залишаться самі, 2) їх відділять від батьків, 3) стихійне лихо повториться і 4) хтось буде поранений чи загине». Тож на основі цієї статті батькам радили:

1. Намагатися бути разом цілою родиною.

2. Виділити час, аби спокійно пояснити дитині дану ситуацію.

3. Заохочувати дитину говорити про свої почуття.

 4. Залучати дітей до прибирання уламків та сміття.

Додаткові примірники статті потім роздали сусідам і тим, з ким Свідки вивчають Біблію.

Через три тижні після вибуху закупили матеріали для більш ґрунтовного ремонту. Поміняли вікна, дахи та обшивку. Ще за три тижні ремонтні роботи було закінчено, у тому числі ремонт двох Залів Царства. Брати від усієї душі дякували за таку сердечну допомогу.

У ці «останні дні» часто трапляються різні лиха та катастрофи (2 Тимофія 3:1—5). Але допомога, яку надають Свідки Єгови одне одному та своїм сусідам, свідчить про величезну силу правдивого християнства. Дуже гарно про це висловився Хосе: «Коли ми потрапляємо в біду, організація Єгови відразу приходить на допомогу».

[Ілюстрації на сторінці 15]

Коло 200 Свідків допомагали в прибиранні та ремонті. Вони вимірювали, вирізали й вставляли нові шиби, а також міняли пошкоджені дахи.