Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

«Пінята» — стародавній звичай

«Пінята» — стародавній звичай

«Пінята» — стародавній звичай

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В МЕКСИЦІ

У СУСІДСЬКИХ дітей — свято. До нас долинають радісні дитячі голоси: «Дале! Дале! Дале!» («Бий його! Бий його! Бий його!»). Зазирнувши у внутрішнє подвір’я, ми бачимо, що між двома деревами висить яскраво розмальований ослик із пап’є-маше. Дитина із зав’язаними очима намагається вдарити ослика палицею і розбити його. Гості підбадьорюють її криками. Нарешті ослик розколюється, і з нього висипаються цукерки, фрукти та іграшки. Діти, сміючись, повзають по землі і збирають подарунки. Здається, що цей звичай приносить усім радість і задоволення. Нам розповідають, що ослик називається «пінята» і що звичай розбивати «піняту» поширений тут, у Мексиці, а також у деяких інших латиноамериканських країнах.

Цікаво знати, чому цей звичай набув такої популярності? Яке його походження? Чи має розбивання «піняти» якесь особливе значення? Ми вирішили дослідити ці питання.

Походження «піняти»

Вважається, що звичай, подібний до «піняти», з’явився спочатку в китайців. Вони практикували його під час святкування Нового року, яке припадає на початок весни. Китайці робили фігурки корів, биків та буйволів, обклеювали їх кольоровим папером і наповнювали насінням п’ятьох злаків. Фігурки розбивали кольоровими палицями. Потім декоративний папір спалювали, а попіл зберігали. Китайці вірили, що він має принести щастя у новому році.

Дехто гадає, що у XIII столітті венеціанський мандрівник Марко Поло привіз з Китаю до Італії звичай, який згодом почав називатися «пінята». Ця назва походить від італійського слова «піґнатта» — ламкий горщик, який почали наповнювати замість злаків різними дрібничками, приміром, прикрасами або цукерками. З часом цей звичай став популярним також в Іспанії. Здебільшого «піняту» розбивали в першу неділю Великого посту *. Здається, що на початку XVI століття іспанські місіонери запровадили звичай «пінята» і в Мексиці.

Проте іспанські місіонери, мабуть, здивувалися (як і ми), що у мексиканців уже був подібний звичай. Наприкінці року, під час святкування дня народження Уїцілопочтлі, бога сонця і війни, ацтеки виставляли у його храмі глиняний горщик на жердині. Горщик прикрашали кольоровим пір’ям і наповнювали цінними дрібничками. Коли горщик розбивали палицею, предмети, які висипалися з нього ставали приношенням для зображення бога. Майя також грали в гру, під час якої учасники із зав’язаними очима били по глиняному горщику, підвішеному на мотузці.

Проповідуючи Євангеліє серед індіанців, іспанські місіонери хитро використали звичай «пінята», надавши йому свого релігійного значення. Зокрема цей звичай почав символізувати християнську боротьбу проти Диявола і гріха. Отож традиційною стала така «пінята»: обклеєний кольоровим папером глиняний горщик, який мав форму семикутної зірки з китичками на кожному кінці. Вважалося, що кінці зірки представляють сім смертних гріхів: жадібність, обжерливість, лінощі, гордість, заздрість, гнів та хтивість. Коли людина із зав’язаними очима розбивала «піняту», це представляло сліпу віру і сильну волю, які перемагають спокуси або зло. Подарунки всередині «піняти» символізували нагороду.

«Пінята» сьогодні

Згодом «пінята» стала частиною святкування «посадас» * у час перед Різдвом. («Пінята» у формі зірки представляє зорю, яка вела астрологів до Віфлеєма). Також «піняту» розбивають на святкуваннях днів народження. Авжеж, ця традиція настільки міцно вкоренилася в мексиканській культурі, що тепер Мексика навіть експортує фігурки для «піняти» в інші країни.

Ми побачили, що для багатьох мексиканців звичай «пінята» втратив своє релігійне значення і переважно його вважають просто невинною забавою. По суті, в Мексиці «пінята» є частиною багатьох свят, не тільки «посадас» та днів народження. Нині фігурки для «піняти» виготовляють не лише у вигляді традиційної зірки, а й найрізноманітніших форм. Деколи це можуть бути зображення тварин, квітів та клоунів.

Вирішуючи, чи слід включати звичай «пінята» до товариських вечірок, християни повинні зважати на сумління інших (1 Коринтян 10:31—33). Важливо не те, що означав цей звичай сотні років тому, а як до нього ставляться сьогодні у вашій місцевості. Зрозуміло, що погляди можуть різнитися від місцевості до місцевості. Тому було б мудро не вести щодо таких питань великих суперечок. У Біблії сказано: «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!» (1 Коринтян 10:24).

[Примітки]

^ абз. 7 У деяких релігіях, наприклад, у католицизмі, Великий піст — це 40-денний період покути, який закінчується Страсним тижнем і святкуванням Великодня.

^ абз. 11 У Мексиці «посадас» — це дев’ятиденні святкування перед Різдвом, під час яких відтворюється блукання Йосипа й Марії у пошуках «посада», тобто житла. Наприкінці кожного з дев’яти днів розбивається «пінята».

[Ілюстрація на сторінці 23]

Вирішуючи, чи включати звичай «пінята» до товариських вечірок, зважайте на сумління інших.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Фігурки для «піняти» бувають різних форм і розмірів.