Спілкування у світі довкола нас

«Якщо б не було спілкування, кожна істота на Землі нагадувала б одинокий острів, відокремлений від таких же самотніх островів» («Мова тварин», англ.).

МОЖЛИВО, це важко уявити, але на невеличкій території лісу, савани і навіть вашого саду тварини напрочуд активно спілкуються між собою. У книжці «Мова тварин» сказано: «Тварини використовують усі свої чуття, жестикулюють усім тілом, виділяють і вловлюють незначні (а іноді, як у випадку з наляканим скунсом, і різкі) запахи, пищать, пронизливо кричать, співають і цвірінькають, посилають і отримують електричні сигнали та спалахи світла, змінюють забарвлення шкіри, «витанцьовують», стукають і вібрують на поверхні, по якій рухаються». Але що означають ці їхні сигнали?

Завдяки уважним спостереженням науковцям вдалося розгадати значення деяких сигналів тварин. Наприклад, помітили, що коли з’являється якийсь наземний хижак, скажімо ласка, бентамки (карликові кури) видають короткі високочастотні звуки на зразок «кук-кук-кук», аби застерегти інших курей. Але якщо наближається яструб, бентамка сповіщає про це довгим пронизливим криком. Кожен звук попереджає курей про конкретну загрозу. Отож, в такий спосіб ці птахи передають дуже важливу й змістовну інформацію. Подібне спілкування помічали також серед іншого птаства.

«Один з найефективніших способів вивчати мову тварин,— сказано в книжці «Спів, ревіння і ритуали тваринного світу» (англ.),— це записати відповідні звуки на магнітофонну стрічку, потім відтворити запис у присутності тварин і подивитися на їхню реакцію». Коли цей тест провели з бентамками, кури реагували на запис так само, як і на звуки в природному середовищі. Подібний метод виявився ефективним навіть у випадку з комахами. Самці павуків-вовків прагнуть вразити протилежну стать, рухаючи у присутності самок своїми волохатими передніми лапками. Науковців зацікавило, що саме приваблює самок. Аби визначити це, дослідники записали на відео самця і з допомогою комп’ютера усунули ворсинки із зображення лапок павука. Коли вони включили відеозапис, павучиха раптово втратила інтерес до свого партнера. Про що це свідчить? Самок,  очевидно, приваблює рух волохатих лапок самців!

Мова запаху

Багато тварин обмінюються інформацією, виділяючи із спеціальних залоз, з сечею або послідом сильну хімічну сполуку, яка називається феромон. Так само як власники квартир вказують на дверях своє прізвище, деякі тварини, у тому числі собаки й коти, помічають свою територію. Завдяки цим невидимим, але дуже промовистим знакам, тварини в межах свого виду тримаються на відстані одне від одного.

З допомогою феромонів тварини не лише мітять свою територію. Ці хімічні сполуки нагадують дошку оголошень, яку з великою цікавістю «читають» інші тварини. У книжці «Як тварини спілкуються» (англ.) сказано, що запах, «ймовірно, містить додаткову інформацію про мешканців даної території, приміром, їхній вік, стать, фізичну силу й інші здатності, [а також] фазу їхнього репродуктивного циклу... Запахові знаки слугують для тварин паспортом, в якому вказані усі необхідні дані». Такі знаки мають для деяких тварин особливе значення, і про це знає персонал зоопарків. Часто відразу після прибирання у клітках чи вольєрах тварини знову помічають свою територію. Адже «відсутність свого запаху викликає у тварин паніку й досить дивну поведінку, а іноді спричиняє навіть безпліддя», сказано у вищезгаданій книжці.

Феромони відіграють дуже важливу роль також у світі комах. Наприклад, феромони, які виділяються, коли виникає небезпека, спонукують комах роїтися і готуватися до нападу. Ще інші феромони сповіщають комах про те, що є чим поласувати або ж знайдено підхоже місце для житла. Бувають і статеві феромони, на які декотрі комашки реагують особливо гостро. Ось приклад. Самець шовкопряда має дві складні антени, схожі на маленькі листочки папороті. Ці антени настільки  чутливі, що можуть розпізнати навіть одну молекулу статевого феромону самки! А вже 200 молекул спонукують самця до інтенсивних пошуків. Отож, мовою запаху послуговуються не лише у тваринному світі.

«Бесіди» у рослин

Чи знаєте ви, що рослини можуть спілкуватися між собою і навіть з деякими тваринами? Як говориться в журналі «Діскавер», дослідники у Нідерландах помітили, що коли лімську квасолю обсідає павутинний кліщ, вона виділяє хімічну речовину, яка сповіщає про лихо та приваблює інших кліщів, котрі пожирають паразитів. Подібна реакція характерна й для інших рослин. Якщо кукурудзу, тютюн чи бововник захоплює гусінь, ці рослини виділяють у повітря речовину, яка приманює ос — запеклих ворогів гусениць. Одна дослідниця сказала: «Рослини не лише видають інформацію: «Я у небезпеці!», вони конкретизують, що саме їм загрожує. Справді, вражаючі й надзвичайно складні процеси».

Обмін інформацією між рослинами викликає справжнє захоплення. Згідно із повідомленнями журналу «Діскавер», дослідники «зауважили, що верба, тополя, вільха і береза спілкуються з деревами свого виду. Таке ж спілкування помітили і серед паростків ячменю. Коли цим рослинам завдає шкоди гусінь, грибок, борошниста роса [чи] павутинний кліщ... вони виділяють хімічні речовини, які викликають захисну реакцію у здорових рослин, що ростуть неподалік». На таке попередження реагують також рослини інших видів.

Отож, коли рослині загрожує небезпека, вона сама дбає про свій захист. Рослини виділяють токсини, які вбивають комах, або речовини, що перешкоджають чи взагалі припиняють здатність шкідників перетравлювати їжу. Можливо, завдяки подальшим дослідженням у цій захопливій галузі будуть зроблені якісь відкриття, що згодом знадобляться в сільському господарстві.

Світлова «азбука Морзе»

«Ці крихітні ліхтарики, які мерехтять на тлі зірок, перетворюють буденні провінційні околиці на чудову казку»,— написала еколог Сузан Твіт у своїй статті про світлячків. Комахи родини світлячкових, як розповідає дослідниця, послуговуються для спілкування світловими сигналами: «це може бути як слабке застережливе миготіння, так і складний обмін спалахами, що відбувається між двома протилежними статями». Їхнє світло буває різного кольору — від зеленого до жовтого чи оранжевого. Оскільки самки світлячків здебільшого не літають, більшість вогників, якими ми часто милуємося, створюють самці. (Дивіться інформацію в рамці «Холодне світло світлячків»).

Кожен з 1900 видів світлячків має свою унікальну систему спілкування. Вона може складатися із трьох спалахів з інтервалами приблизно в одну секунду, або ж із серії спалахів різної тривалості та періодичності. А от коли самець шукає собі пару, він сигналізує про це особливим миготінням. «Коли самичка бачить це, вона відповідним миготінням виявляє свою згоду й немов повідомляє: «Я тут»,— розповідається в журналі «Аудубон». Самець приймає це покірне запрошення і летить до своєї обраниці.

Пернаті майстри співу

«Пташині пісні за тривалістю, розмаїттям і складністю не можна порівняти зі звуками жодних інших тварин»,— пише Дейвід Еттенбороу в своїй книжці «Життя птахів». У пернатих співаків голос утворюється в  нижній гортані, яка розташована в грудній клітині, де трахеї розгалужуються на дві легені.

Як правило, птахи мають вроджену здатність співати, а от що і як співати — цього їм треба навчитися від батьків. Цікаво, що одна і та ж пташка в різних територіях співає по-різному. У книжці «Життя птахів» (англ.) розповідається: «Прародичі чорного дрозда були привезені з Європи до Австралії у XIX столітті, аби потішити вухо європейських поселенців мелодіями рідної землі. Але тепер спів цього птаха значно відрізняється від співу європейських дроздів». А от самець лірохвоста, спів якого вважається найскладнішим і наймелодійнішим, майже усі свої мелодії перейняв від інших птахів. До речі, лірохвіст настільки вправний імітатор, що може наслідувати будь-які звуки: гру музичних інструментів, гавкіт собак, сигналізацію, стукіт сокири і навіть звук моторчика у фотоапараті! Усі ці звуки лірохвіст, звичайно, імітує, аби привернути увагу самки.

Найкращий у світі птахів гравець на ударних інструментах — це дятел. Він своїм дзьобом не лише вправно добуває їжу, але, вчепившись у порожнисту колоду або гілку, може годинами вистукувати улюблені «мелодії». У такий спосіб дятел спілкується з іншими птахами. Деякі дятли навіть почали «вправлятися в грі на нових «інструментах»... скажімо, на залізному рифленому даху або металевому димоході», зазначає Еттенбороу. Птахи також можуть спілкуватися візуально, водночас з музичним супроводом, а то й без нього. Наприклад, іноді вони сигналізують одне одному, розмахуючи своїм чудовим барвистим пір’ям.

 Повідомляючи іншим про своє право на зайняту територію, самець великого чорного какаду послуговується цілою гамою звуків, ритмічних рухів і демонструє своє розкішне оперення. Какаду хапає в лапки гілочку і постукує нею по сухому стовбуру. Водночас розправляє крила і гребінець, хитає в різні боки головою і видає пронизливий крик. Яке ж захопливе видовище!

Клич деяких птахів розпізнають ще й інші звірі. Розгляньмо, як передає інформацію маленька, схожа на дрозда пташка медовказівник, що живе здебільшого в Африці. Медовказівник своїм незвичайним криком провадить медоїда (схожого до борсука представника родини куницевих) до дерева-вулика. Коли пташка сідає на це дерево або кружляє біля нього, вона видає інший звук, яким мовби сповіщає: «Хутчіше, мед тут!». Медоїд добирається до дерева, кігтями роздирає стовбур і починає свій бенкет.

Розмови у підводному світі

Відколи винайшли гідрофон, підводний прослуховуючий пристрій, дослідники просто вражені розмаїттям звуків, які долинають з морського дна. Цих звуків — від гулу до нявкання і навіть пронизливих криків — настільки багато, що морякам вдається маскувати в них шум власних підводних човнів. Але кожен звук у підводному світі має своє особливе значення. У книжці «Загадкова мова моря» (англ.) океанобіолог Роберт Бергес розповідає: «Тимчасом як одна риба хрюкає, фиркає чи гавкає і потім з точністю відтворює ці звуки знову, інша клацає й тріскоче, а вже за мить видає такий звук, ніби по чомусь шкрябає».

Як же риби можуть видавати такі різні звуки, якщо у них немає голосових зв’язок? Деякі риби, як зазначає Бергес, з допомогою м’язів, що «прикріплені до стінок схожого на кульку плавального міхура, рухають стінками, і міхур вібрує», внаслідок чого з’являється звук, що нагадує гру на барабані. Інші ж риби скрегочуть зубами або відкривають і закривають зябра, у результаті чого лунає глухий звук чи ляскіт. Невже усі ці звуки — це звичайні підводні теревені? Звісно, що ні. Так як і наземні тварини, риби видають такі звуки, аби «привабити протилежну стать, захиститись від ворогів і відлякати їх від себе, з метою орієнтації й просто для спілкування між собою», пояснює Бергес.

Риби також мають добрий слух. До речі, у багатьох видів риб є внутрішнє вухо та ряд чутливих до тиску клітин, які простягаються вздовж їхнього тіла. Ці чутливі клітини називаються бічною лінією, і завдяки їм риба, коли пливе, може відчувати тиск хвиль, спричинений звуком.

Найвизначніше спілкування на Землі

«Коли ми вивчаємо таке явище як людська мова,— зазначає професор лінгвістики Ноем Чомський,— то наближаємося, як дехто каже, до розуміння самої «сутності людини», унікальних здатностей її мозку». Барбара Луст, професор лінгвістики та розвитку  людини, стверджує: «Діти вже у віці 3 років добре володіють мовними структурами і синтаксисом. Ці структури настільки складні і точні, що жодна теорія не може до кінця пояснити, як людина опановує їх».

Однак у Біблії міститься зрозуміле пояснення, що таке дар мови. Цей дар ми отримали від нашого Творця, Бога Єгови, який створив людей на свій «образ» (Буття 1:27). Але які Божі риси відображаються у вмінні говорити?

Розгляньмо, наприклад, здатність людини давати імена. Професор з питань спілкування Френк Денс написав, що людина — це «єдине створіння, яке може давати імена». Саме цим умінням володіє наш Творець, що чітко видно з його Слова. На початку Біблії, де описано процес творення, розповідається, що Бог назвав «світло: «День», а темряву назвав: «Ніч» (Буття 1:5). Згідно з Ісаї 40:26, Бог дав ім’я кожній зірці! Хіба ж це не вражає?

Бог, створивши Адама, дав йому завдання назвати тварин. Яке ж це було нелегке доручення, і якої спостережливості і творчості воно вимагало від Адама! Згодом він дав ім’я своїй дружині Єві, а вона у свою чергу — першому синові Каїну (Буття 2:19, 20; 3:20; 4:1). Відтоді людям часто доводиться називати найрізноманітніші речі — і все заради того, щоб їм було легше спілкуватися одне з одним. Лише подумайте, як би ми спілкувалися, коли б речі були без назв?

Проте спілкування між людьми не обмежується лише здатністю давати імена. Ми можемо пояснювати найскладніші теорії, а також виявляти найніжніші почуття. Крім того, люди навіть вміють спілкуватися без слів. Але існує ще один спосіб спілкування, який перевершує усі ті, про які ми розповідали. Про нього ми довідаємося з наступної статті.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

ХОЛОДНЕ СВІТЛО СВІТЛЯЧКА

Розпечена лампочка перетворює на тепло приблизно 90 відсотків своєї енергії. Світлячок перетворює на світло 90—98 відсотків енергії, яку він виробляє завдяки певним хімічним реакціям, а тепла майже не виділяє. Отож недарма його світло називають холодним. Хімічні реакції, які сприяють виробленню світла, проходять у фотогенних клітинах світлячка. Завдяки нервам ці клітини «включаються» і «виключаються».

[Відомості про джерело]

John M. Burnley/Bruce Coleman Inc.

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 8, 9]

ЯК СТАТИ ЦІКАВИМ СПІВРОЗМОВНИКОМ

1. Будьте уважними слухачами і не намагайтесь домінувати в розмові. Пам’ятайте, що інші можуть не помітити помилок у вимові, але нікому не подобається бути в товаристві особи, яка лише безперестанку говорить і не вміє слухати. «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити»,— сказано в Біблії (Якова 1:19).

2. Цікавтесь життям довкола себе. Багато читайте, але не втрачайте поміркованості. Коли ділитеся з іншими набутими знаннями, будьте скромними і не надимайтесь (Приповістей 11:2).

3. Збільшуйте свій словниковий запас. Однак не вживайте якихось занадто вишуканих висловів, аби привернути до себе увагу. Люди казали про Ісуса: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей» (Івана 7:46). Проте «невчені та прості» його добре розуміли (Дії 4:13).

4. Говоріть виразно, чітко вимовляючи слова, але уникайте неприродності. Коли говоритимете розбірливо, не ковтаючи слів чи їхніх закінчень, ваша мова буде змістовною й так ви виявлятимете повагу до слухача (1 Коринтян 14:7—9).

5. Погодьтесь, що вміння спілкуватися — це чудовий дар від Бога. Усвідомлення цього допоможе ставитися до такого прекрасного подарунка від Творця з належним цінуванням (Якова 1:17).

[Ілюстрація на сторінці 5]

Надзвичайно чутливі антени тутового шовкопряда.

[Відомості про джерело]

Courtesy Phil Pellitteri

[Ілюстрація на сторінках 6, 7]

Дятел.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Райська пташка.

[Відомості про джерело]

© Michael S. Yamashita/CORBIS

[Ілюстрація на сторінці 7]

Великий чорний какаду.

[Відомості про джерело]

Roland Seitre