Вітряні млини. Прекрасні старовинні пам’ятки

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В НІДЕРЛАНДАХ

НА СВОЇХ картинах і гравюрах чимало відомих голландських художників XVII століття, зокрема Якоб ван Рейсдал, Мейндерт Гоббема та Рембрандт ван Рейн, часто зображали вітряки, і це не дивно. У ті часи близько 10 000 вітряних млинів прикрашали краєвиди Голландії. Але ці колоритні будівлі не лише надихали художників. Від початку XV століття до кінця XIX вони виконували роботу, яку в наш час здійснюють електричні та дизельні двигуни. Вітряки виробляли енергію, необхідну для того, щоб викачувати воду, молоти зерно, різати дерево та виконувати багато інших завдань. Але, на відміну від сучасних двигунів, вітряні млини виробляли енергію і при цьому не забруднювали навколишнього середовища.

Час розправляти крила

Якщо ви побуваєте в Нідерландах, то вас не залишать байдужими ці вікові споруди, хоча сьогодні їхня кількість скоротилася до 1000. Чи хочете довідатися про вітряні млини трохи більше? Тоді запрошуємо вас на вітряк, який вже впродовж 350 років стоїть на мальовничому березі річки Вехт, що в центральній частині Нідерландів.

Гарний весняний ранок. Мельник, на ім’я Ян ван Берхейк, пригощаючи нас філіжанкою гарячої кави, каже, що погода сьогодні ідеальна для того, аби запустити млин. Проте спочатку треба повернути верхню частину з крилами назустріч вітру. Ян пояснює, як це робиться, підіймаючись по спицях дерев’яного колеса, котре вдвічі більше за нього. Колесо з’єднане з верхньою частиною, так званою «шапкою». Коли Ян повертає колесо, то починає рухатися і «шапка». Вона обертається доти, доки сильний вітер не підхопить кожне з 13-метрових крил. Потім колесо закріплюється ланцюгом до землі, щоб воно не поверталося. Тоді Ян розгортає парусинові вітрила і прив’язує їх до решітчастих крил. Прикріпивши ланцюг безпеки, мельник відпускає гальма — і ось вітер напинає вітрила, й чотири крила починають потихеньку обертатися. Якийсь час ми, немов заворожені, спостерігаємо за крилами, що зі свистом проносяться повз нас. А потім Ян запрошує всіх усередину млина.

Погляд зблизька

Крутими сходами ми підіймаємося у «шапку» вітряка і бачимо там дерев’яну верхню горизонтальну вісь, яка кріпиться до крил. За допомогою дерев’яних зубчастих передач ця вісь приводить у рух головний вертикальний вал. Поряд на бантині висить шматок сала. Ян пояснює, що він натирає свинячим жиром камінні підшипники, в яких обертається дерев’яна вісь. Однак дубові зубці на колесах він змащує бджолиним воском. Тут ми також бачимо, як можна зменшувати швидкість обертання крил. Довкола одного колеса є кілька дерев’яних колод. При затисканні  вони діють як гальма, якщо ж їх послабити, то крила починають рухатися.

Обережно спускаючись донизу, ми уважніше розглядаємо головний вал, який пронизує млин зверху додолу. Тут пахне старим деревом і чути, як скриплять колеса. Внизу вертикального вала є інші дерев’яні зубчасті передачі. Цей механізм приводить у рух водяне колесо. Ми зупиняємося біля колеса, що обертається, і вслухаємося у хлюпіт води та свист крил. Здається, ніби ми перенеслися в минуле. Це незабутня мить.

Млин — домівка для мельника

У деяких млинах, як наприклад у млинах для розмелювання зерна, не було місця для житла. Весь простір там займав механізм вітряка. Тому зазвичай мельник із сім’єю жив поряд. Проте у вітряку, який ми відвідуємо, можна і жити, і працювати.

Можливо, сьогодні млин здається дуже затишним, однак у минулому жити в ньому було досить незручно. Кімната на першому поверсі використовувалася і як спальня, і як житлова кімната. Там стояло дерев’яне двоспальне ліжко, вбудоване в нішу, був закуток для кухні та невелика комірчина. Аж до середини XX століття туалет розміщувався на вулиці; він був невеликий і стояв над ровом. Ян розповідає, що мельникам, котрі мали багато дітей, деколи більше десяти, було нелегко знайти всім місце для спання. Іноді наймолодша дитина спала під ліжком батьків; інші ж діти спали хто у житловій кімнаті, хто на другому, а хто і на третьому поверсі — якраз під зубчастими колесами, які створювали сильний шум.

Нерідко вітряні млини використовувалися для осушення польдерів, низовин, які в минулому були дном озера або моря. Млин повинен був працювати день і ніч. З усіх боків його обдували вітри, тож не дивно, що всередині вітряка було холодно і гуляли протяги. А ще подумайте про небезпечні бурі та грози, і ви зрозумієте, що мешканцям млина жилося нелегко. Нині приблизно в 150 голландських млинах мешкають люди — це здебільшого мельники, які добре знають свою справу.

Різноманітне застосування вітрових двигунів

У той час як млин вичерпує воду, ми виходимо назовні і сідаємо на лавку. Ян розповідає нам, для скількох різних цілей застосовують вітровий двигун: з його допомогою розмелюють зерно, осушують землі, перекачуючи воду в річку або резервуар, витискають олію, роблять папір, ріжуть дерево і так далі. Він  також каже, що перші млини, які використовувалися для осушення земель, збудовані на початку XV століття. Згодом з допомогою таких млинів були осушені декілька озер поблизу Амстердама, як-от: Шермер, Беемстер і Вормер.

Сьогодні сотні тисяч голландців живуть і працюють на землі, яка колись була дном цих або інших озер. Навіть головний аеропорт Нідерландів, що розташовується поблизу Амстердама, побудовано на дні осушеного озера. Пасажири, прогулюючись залами аеропорту, ступають по землі, яка лежить на чотири метри нижче рівня моря! Але не варто хвилюватися, що подорож літаком перетвориться у морське плавання. Насосні станції, які працюють на дизельному паливі або від електродвигунів (наступників вітряків), добре справляються зі своєю роботою і дбають, щоб ваші ноги залишилися сухими.

«Мова» вітряків?

Крила вітряків зі свистом розсікають повітря, а Ян запитує нас, чи ми чули про «мову» вітряків? «Мову вітряків? Ні»,— відповідаємо ми. Він пояснює, що на голландських рівнинах вітряки видно на багато кілометрів, і тому мельники, встановлюючи крила певним чином, могли передавати повідомлення своїм далеким сусідам. Приміром, якщо мельник на короткий час зупиняв роботу, то ставив крила у вертикальне і горизонтальне положення (А). Якщо ж крила були розміщені по діагоналі, це означало, що він закінчив роботу (Б). Таке саме положення крила мали в негоду, адже коли вони перебували якомога ближче до землі, то існувала менша імовірність, що в них влучить блискавка. Зупинивши крило, що підіймається вгору, якраз перед тим, як воно досягне найвищого положення, мельник повідомляв іншим про свою радість і надію (В). Він міг розповісти про свій смуток і жалобу, коли зупиняв крило, що опускається донизу, відразу після того, як воно досягло найвищого положення (Г).

З млинами пов’язано і багато місцевих звичаїв. На північ від Амстердама вітряки деколи прикрашали з нагоди урочистих подій, наприклад, весілля. Крила встановлювали у діагональному положенні (кінець роботи) і вішали між ними гірлянди. Під час Другої світової війни, коли країна була окупована німецькою армією, місцеві люди з допомогою крил вітряка попереджали тих, хто переховувався від німців, про облави. Послухавши цікаві розповіді мельника Яна, ми надовго запам’ятаємо цей день.

Кілька років тому завдяки зусиллям, спрямованим на захист вітряків, 19 млинів у Кіндердейку, що поблизу портового міста Роттердама, були внесені Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури до Списку світової спадщини. Ось так вітряні млини, які колись були звичайними робочими пристроями, стали пам’ятками архітектури. Крім того, численні добровольці з ентузіазмом охороняють і підтримують у належному стані вітряки по всій країні. Завдяки їхнім старанням сьогодні туристи з усього світу можуть милуватися такими ж вітряками, які в минулому надихали знаменитих художників.

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 23]

Заборона на експорт млинів

Близько 300 років тому багато людей хотіли навчитися будувати млини. З Нідерландів великими партіями вивозили частини до млинів. Крім того, іноземці шпигували по країні, розшукуючи інженерів вітряків, і спокушували їх роботою за кордоном. Незабаром млини голландського типу з’явилися в Англії, Іспанії, Німеччині, Португалії, Прибалтійських країнах та Франції. У середині XVIII століття нові технологічні розробки млинів настільки швидко ставали відомими за кордоном, що уряд Нідерландів вирішив втрутитися в цю справу. У лютому 1752 року влада наклала заборону на експорт млинів. Відтоді, згідно зі словами голландського історика Карела Давідса, не можна було допомагати іноземцям купувати, конструювати або перевозити «будь-яку частину голландських млинів» чи «експортувати будь-які інструменти, які використовуються для їхнього будівництва». Хто сказав, що обмеження торгівлі та виробничий шпіонаж є явищем сьогодення?

[Ілюстрації]

Внизу: Ян розвертає «шапку» млина назустріч вітру; дерев’яна зубчаста передача; житлова кімната.

[Відомості про джерело]

Усі фотографії: Stichting De Utrechtse Molens

[Схеми/Ілюстрації на сторінці 22]

(Дивіться публікацію)

А.

Б.

В.

Г.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

De Saen painting by Peter Sterkenburg, 1850: Kooijman Souvenirs & Gifts (Zaanse Schans Holland)