Криза сільського господарства

РІЧАРД, канадський фермер у четвертому поколінні, обробляє поля, на яких ще 100 років тому працював його прадід. У 2001 році Річард став першим у своїй родині, хто не зібрав урожаю. Через засуху важка праця цього чоловіка пішла намарно. Однак стихійне лихо було тільки однією з його проблем: низьких прибутків і високих затрат на виробництво. Річард з болем каже: «З’являється все більше турбот, з якими неможливо дати собі ради».

У Сполучених Штатах у районі кукурудзяного поясу чоловік, на ім’я Ларрі, був власником ферми, яка належала його родині впродовж 115 років. Він розповідає: «Я вважав своїм обов’язком працювати на фермі, щоб вона й далі приносила прибуток... але мені не вдалося досягти цієї мети». Сім’я Ларрі втратила свої землі.

Те, що сталося з Ларрі та Річардом, не є поодинокими випадками. У Великобританії спалах епідемії ящуру серед худоби приніс фермерам величезні матеріальні збитки та завдав емоційних травм. В одному повідомленні говорилося: «Кожен день життя пересічного британського фермера, навіть якщо його господарство не зачепила епідемія, сповнений тривоги, почуття самотності та відчайдушної боротьби з кредиторами». У країнах, що розвиваються, сільське господарство часто переживає важкі періоди через війни, засуху, швидкий ріст населення та ряд інших проблем. Тоді  урядам не залишається нічого іншого, як ввозити з-за кордону продукти, які багатьом сім’ям просто не по кишені.

Проблеми сільського господарства відчутні також і в місті. На жаль, більшість городян рідко замислюється над складною ситуацією селян. Майже 50 років тому президент Сполучених Штатів Дуайт Ейзенхауер влучно зауважив: «Дуже легко займатися фермерством, коли сидиш за тисячі кілометрів від кукурудзяного поля і замість плуга тримаєш в руках олівець». Фермери нині відчувають, що світ не цікавиться ні їхнім життям, ні сільським господарством. «Часто людям байдуже, яким чином їжа потрапляє до них на стіл,— з сумом говорить один канадський фермер.— Проте перш ніж продукт обгорнуть поліетиленовою плівкою і покладуть на прилавок, чимало людей мусять вкласти в нього свою працю».

Оскільки всі ми залежні від сільського господарства, проблемами фермерів не можна нехтувати. Соціологи Дон А. Діллман і Дерил Гоббс застерігають: «У сучасному суспільстві все настільки взаємопов’язане, що проблеми села швидко стають проблемами міста, і навпаки. Місто не зможе довго процвітати, якщо село переживає занепад, і навпаки». Крім того, у нашому світі, який можна назвати «великим селом», економічний спад в одній країні сильно позначається на вартості врожаю і витратах на виробництво в інших.

Отже не дивно, що Нью-йоркський центр здоров’я працівників сільського господарства повідомив: «Професія фермера входить у десятку найважчих професій у Сполучених Штатах». Чому сільське господарство переживає кризу? Що може допомогти фермерам? Чи є підстави сподіватися, що їхні проблеми буде вирішено?

[Вставка на сторінці 4]

«Дуже легко займатися фермерством, коли сидиш за тисячі кілометрів від кукурудзяного поля і замість плуга тримаєш в руках олівець».