Ім’я Єгови на Тихоокеанських островах

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА НА ФІДЖІ

НАТОВП спостерігачів був вражений. Перед споживанням їжі, яку приготували острів’яни, їхні гості закрили очі.

— Що ви робите? — запитали тубільці.

— Дякуємо Богу за його дари,— відповіли гості.

— А де живе ваш Бог?

— На небі.

— Як його звати?

— Єгова.

— Чи ваш Бог також їсть?— цікавилися острів’яни.

— Бог є дух,— відповіли прибульці,— він не такий, як ми. Він живе вічно. Це він створив землю, небо, море і все, що ми бачимо. Він створив нас.

Острів’яни були приголомшені такими простими істинами. Вони також поцікавилися, що спонукало їхніх гостей прибути на острів. Відповідь була короткою: «Ми припливли, щоб познайомити вас з правдивим Богом Єговою та його сином, Ісусом, нашим Спасителем» («Від темряви до світла в Полінезії», англ.).

Ким були ці чужоземці? Сучасними Свідками Єгови? Ні. Цими людьми були двоє благовісників з Таїті, які 15 червня 1824 року ступили на острів Манґаїа, що у південній групі островів Кука. Чому вони вживали ім’я Єгови? Чи це був лише поодинокий випадок? Відповіді на ці запитання  допоможуть зрозуміти, чому ім’я Єгови і досі відіграє велику роль у культурах багатьох народів на Тихоокеанських островах.

Боже ім’я широко вживалось

Багато місіонерів, які в XIX столітті прибули на острови Тихого океану з Англії та Америки, вживали Боже ім’я у щоденній мові та на письмі. Один історик навіть помилково стверджував, що ці перші місіонери «були послідовниками Єгови, а не учнями Христа».

Особисті листи цих благовісників часто починалися приблизно такими словами: «Нехай наш Господь Бог Єгова і князь миру Ісус Христос дарують вам спасіння». Тож не дивно, що відомий лінгвіст Альберт Шуц міг сказати, що ім’я Єгова було єдиним запозиченим з англійської мови словом, яке містилося в букварі, виданому на Фіджі 1825 року.

Використання Божого імені першими місіонерами справило неабиякий вплив на мешканців Тихоокеанських островів. Декотрі з їхніх учнів самі стали місіонерами, або вчителями, та почали проповідувати на інших островах. Ось що говориться про згаданих на початку статті двох місіонерів з Таїті, у книжці «Укладачі угоди. Місіонери на Тихоокеанських островах» (англ.): «Для вчителів з Таїті Єгова був єдиним правдивим Богом. Він створив увесь світ, і люди були частиною його творива... [Вони] стверджували, що Єгова — єдиний правдивий Бог, а його син, Ісус Христос,— Спаситель людства».

Під час подорожей з біблійною звісткою до різних островів декотрі з перших місіонерів наражалися на велику небезпеку, оскільки тубільці іноді були дуже агресивними. Описуючи деякі труднощі місіонерів, книжка «Місія, церква та секта в Океанії» (англ.), каже: «Міцна віра в Єгову часто перемагала страх і розпач».

Один з випадків, що свідчить про таку віру в Єгову, стався у 1823 році, коли з біблійною звісткою знайомили мешканців острова Раротонга (острови Кука). Після прибуття до острова місіонер-мореплавець Джон Вільямс скерував на берег дві подружні пари, щоб вони проповідували раротонгійцям. Однак через непорозуміння з місцевим вождем, який був дуже п’яний, місіонерів жорстоко побили. Їхні речі розікрали, а самі вони ледве врятувалися.

Після повернення на корабель втікачі розповіли, що їм ще ніколи не доводилось бачити таких лютих дикунів. Боячись, щоб не сталося чогось гіршого, Вільямс вирішив покинути цей острів, принаймні на деякий час. Проте молодий учитель, на ім’я Папеїга, заявив, що хоче спробувати сам благовістити цим людям. Він сказав: «Вб’ють мене дикуни, чи залишать при житті, я піду до них».

У розповідях про діяльність перших місіонерів часто цитують слова Папеїги: «Ко Джегова току тіакі! Тей рото ау і тона ріма!» («Єгова — мій пастир! Я в його руці!»). Відтак, маючи на собі лише легкий одяг і тримаючи в руках книжку з уривками Біблії таїтянською мовою, він стрибнув у воду і поплив до берега. Там Папеїга не тільки залишився живим, але й мав успіх. Багато тубільців охоче приймали вчення, які він приніс.

Одним із мешканців острова Раротонга, який згодом сам став місіонером, був Море Таунґа. У 1842 році на острові Нова Каледонія він заснував перший місіонерський осередок. У своєму щоденнику Таунґа написав про одного місцевого чоловіка, якого навчив читати й писати: «Він учився повільно. Але не минуло багато часу, як він заявив: «Я хочу молитися». Я порадив йому не поспішати. Пізніше він знову поцікавився: «Хіба мені не можна помолитися?» Коли ж він запитав, чому я йому  забороняю, я відповів: «Ти мусиш спершу позбутися своїх ідолів, а тоді звертатися до Єгови. Лише він може вислухати тебе». Тож чоловік приніс у кошику усіх своїх божків і сказав: «Спали їх. Тепер Єгова буде моїм Богом». Зрештою він навчився добре молитись».

Острів’яни визнають Єгову

Оскільки місіонери постійно вживали Боже ім’я, не дивно, що ті, хто навчався від них, почали визнавати Єгову своїм Богом. У книжці «Пригоди місіонерів на півдні Тихого океану» (англ.) згадується велике зібрання на одному з північних островів Океанії після прибуття місіонерського корабля «Ранкова зоря». Там говориться, що острів’яни «голосували підняттям руки. Більшість піднімали і довго тримали навіть обидві руки, засвідчуючи цим, що вони твердо постановили покинути ідолопоклонство і поклонятись Єгові. Крім того, вони були охочі дбати про усі потреби своїх вчителів. Для церкви та дому служителя виділили окрему ділянку землі та присвятили її Єгові».

У книжці «Місіонер-мореплавець Вільяму. Історія Джона Вільямса» (англ.) описується навернення Маліетоа, одного вождя на Самоа: «У довгій промові до свого народу Маліетоа публічно пообіцяв стати поклонником Єгови і побудувати церкву для поклоніння Йому. Він наказав усім, хто залишився вдома, почати навчатися про Єгову та Ісуса Христа».

Така місіонерська діяльність справила довготривалий вплив на життя багатьох народів Тихоокеанських островів. Навіть сьогодні у таких країнах як Фіджі та Самоа ім’я Єгови нерідко можна побачити на сторінках газет або почути по радіо.

Але це ще не все. У своїй книжці «Острови скарбів» (англ.), яку вперше опублікували в 1977 році, Перл Байндер описує, наскільки важливим було ім’я Єгови для мешканців острова Банаба (Кірибаті). З батьківщини цих людей переселили на острів Рабі (Фіджі). Авторка пише: «Місіонери, які прибули на Банабу, навіть не усвідомлювали, як багато вони зробили для його мешканців... Віра в Єгову відігравала головну роль у житті острів’ян і, як ніщо інше, об’єднувала їх протягом болісного сімдесятирічного гніту. Вона і сьогодні підтримує їх на дусі. Без Єгови, з яким білі люди познайомили острів’ян (і якого білі люди самі дедалі більше зневажають), банабійці були б безпорадні».

Боже ім’я в перекладах Біблії

Одна з головних цілей перших місіонерів полягала в тому, щоб перекласти Біблію на мови, якими розмовляють на Тихоокеанських островах. Завдяки наполегливим зусиллям цих благовісників Святе Письмо стало доступним для багатьох народів у цьому куточку землі. Перші перекладачі вважали цілком природним транслітерувати ім’я Бога, так само як і всі інші біблійні імена.

Для тих, хто ґрунтовно досліджує Біблію, буде цікаво дізнатися, що ці перекладачі вживали ім’я Єгови не лише в Єврейських Писаннях, але також у Грецьких, або в так званому Новому Завіті. Наприклад, у біблійних перекладах Християнських Грецьких Писань сімома місцевими мовами ім’я Єгови міститься у 72 віршах. Проте не всі з цих перекладів були здійснені у XIX столітті. Серед них є також сучасний переклад Біблії мовою ротума, який вийшов друком 1999 року. В ньому ім’я Єгови вживається у 48 віршах Християнських Грецьких Писань.

Наприкінці XIX століття Вільям Вайтт Гілл, місіонер, що провів багато років на островах Тихого океану, написав про один із перших перекладів Біблії так: «Користуючись  Біблією мовою раротонга вже протягом сорока двох років, я сподіваюсь мені вибачать, коли скажу, що вона прекрасно передає думку оригіналу... В ній, як і в усіх інших перекладах на мови Тихоокеанських островів та Нової Гвінеї, священне ім’я Єгови скрізь транслітеровано, а не перекладено. Ця особливість, як ніщо інше, допомагає читачеві побачити разючу різницю між вічним Богом та божками, яким поклоняються язичники».

Чому вони вживали ім’я Бога

Чому ці місіонери, перекладачі Біблії та вчителі так широко використовували особисте ім’я Бога? Насамперед це було необхідно для того, аби відрізнити Єгову, єдиного правдивого Бога, від багатьох фальшивих богів, яким поклонялися острів’яни (Івана 17:3; 1 Коринтян 8:5, 6). Кожен з їхніх богів мав своє ім’я, тож для тубільців було цілком природно запитувати: «Хто твій Бог? Яке його ім’я?» Якщо б місіонери використовували тільки місцевий відповідник слова «бог», це б спантеличувало слухачів, або ж вони думали б про Всемогутнього, як про ще одне божество, додаючи його до свого пантеону. Тому нас не повинно дивувати, що перші місіонери широко вживали ім’я Бога.

Чи це означає, що всі, хто називає Бога по імені, дійсно розуміють, ким він є? Ні. Місіонер-перекладач Гайрем Бінгем, названий в честь свого батька, відомого Гавайського місіонера, проповідуючи мешканцям острова Абаїанґ (Кірибаті), вигукував: «Існує тільки один Бог — Єгова», а тубільці у той час розбивали свого ідола. Але книжка «Пригоди місіонерів на півдні Тихого океану» (англ.) розповідає про цей випадок так:

«Однак Бінгем знав: падіння цього ідола зовсім не означало, що люди насправді прийняли християнство. Це був лише початок. Їм належало ще осягнути справжнє значення Євангельської звістки». Для цього, очевидно, вимагається більше ніж тільки знати ім’я Єгови. Правдиві християни повинні познайомитись з Єговою як з особою і в усьому підкорятися йому (Римлян 10:13—17).

Навіть вірному Мойсею, який знав і вживав Боже ім’я, потрібно було більше дізнатися про Єгову. Він молився: «Тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об’яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх» (Вихід 33:13). Як бачимо, Мойсей прагнув знати не лише ім’я Єгови. Він хотів знати його риси та розуміти, що для Бога приємне. Єгова відповів на прохання Мойсея, виявивши себе у дивовижному видінні. Завдяки цьому Мойсей дізнався більше про Бога та про значення його імені (Вихід 33:19; 34:5—7).

Сьогодні тисячі Свідків Єгови, що мешкають на островах Тихого океану, також послуговуються Бібліями, які переклали перші місіонери. За допомогою цих перекладів багато щиросердих людей пізнають Бога. Вони навчають не лише про значення імені Єгови, але й про те, чого Бог вимагає від людей, які хочуть поклонятися йому «в дусі та в правді» (Івана 4:23, 24). Тож ім’я Єгови й дотепер прославляють «на морських островах», і багато тисяч осіб покладають на це величне ім’я свої надії (Ісаї 24:15; 42:12; 51:5; Приповістей 18:10).

[Ілюстрація на сторінці 12]

Мешканці Тихоокеанських островів почули про Боже ім’я від перших місіонерів загальновизнаного християнства і розповіли про нього іншим.

[Відомості про джерело]

Пальма і фотографія зліва: з книжки «Gems From the Coral Islands».

[Ілюстрація на сторінці 13]

Джон Вільямс.

[Відомості про джерело]

Culver Pictures

[Ілюстрація на сторінці 13]

Папеїга.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу Institute of Pacific Studies, from Mission Life in the Islands of the Pacific, by Aaron Buzacott

[Ілюстрація на сторінці 15]

Свідки Єгови проголошують Боже ім’я по цілому світі.