Молоді люди запитують...

Як бути собою, коли в тебе відомі батьки?

«Мій батько служить старійшиною в одному зі зборів Свідків Єгови, і його усі знають. Я поважаю тата, але іноді дратуюсь, що усюди до мене ставляться лише як до сина брата Миколи» (Ілля) *.

«Оскільки мій батько добре знаний старійшина, я відчував, що інші покладали на мене великі сподівання, й тому я не міг бути самим собою» (Олександр).

КОЛИ ти дорослішаєш, цілком нормально прагнути певної незалежності і можливості самовиразитись. Після твого народження батьки на свій смак дали тобі ім’я. Але тепер, підрісши, ти хочеш сам зробити собі «ім’я», тобто здобути певну репутацію.

Цар Соломон писав: «Ліпше добре ім’я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото» (Приповістей 22:1). Тож, напевно, вже в юному віці ти прагнеш, щоб тебе сприймали як окрему особистість.

Коли в тебе відомі батьки

Подібно як Ілля та Олександр, багато підлітків вважають, що через репутацію і досягнення батьків на них дивляться лише як на їхніх сина чи доньку. Можливо, батьки займають в суспільстві визначне становище завдяки хорошій посаді або освіті. А може, вони добре знані у християнському зборі. Часто дітям таких батьків здається, що вони постійно на виду. Тож не дивно, що тебе обурює, коли хтось через твоїх батьків вимагає від тебе досконалості.

Наприклад, батько Ігора служить старійшиною у місцевому зборі Свідків Єгови. Ігор розповідає: «Оскільки усі знали і поважали тата, я завжди відчував, що мушу поводитись зразково як вдома, так і в школі. Інші батьки повсякчас ставили мене в приклад своїм дітям. Хоча до деякої міри це лестило мені, в присутності інших я панічно боявся зробити щось не так. Зрештою я став самовпевненим і почав закривати очі на свої недоліки». Олександр зазначає: «Мені здавалося, що за мною постійно стежать і будь-яка моя помилка не залишиться непоміченою».

Ілля, слова якого згадувалися на початку, аби не привертати до себе  уваги, приховував своє прізвище. Він зізнається: «Коли я з кимось знайомився, то завжди казав: «Привіт, мене звати Ілля» і намагався не згадувати прізвища. Якщо було можливо, то навіть в документах я ставив тільки своє ім’я. Я побоювався, що люди по-іншому ставитимуться до мене, коли дізнаються, хто мій батько. А я хотів, щоб мої ровесники ставилися до мене, як до всіх інших».

Звичайно, в тому, що інші багато очікують від тебе, коли твій батько служить старійшиною чи службовим помічником, немає нічого дивного. Адже чоловіки, які мають такі привілеї у зборі, мусять ‘добре рядити дітьми й своїми домами’ (1 Тимофія 3:5, 12). Тож зрозуміло, чому інші сподіваються від тебе зразкової поведінки! Невже це так погано? Ні. Пригадай, що молодого християнина Тимофія, коли він був ще підлітком, Павло обрав співпрацівником у місіонерській праці (1 Солунян 3:1—3). Тому, незалежно від того, старійшина твій батько чи ні, докладай зусиль, аби теж бути зразковим.

Бунт — не розв’язання проблеми

Деякі підлітки, намагаючись досягти того, щоб їх не асоціювали з батьками, вдаються до бунту. Ігор зауважує: «Іноді мене дратувала сама лишень думка, що на мене дивляться як на зразок. Тож я вирішив не підстригати волосся доти, поки мені зрештою не зроблять зауваження».

Авесалом, один з синів Давида, теж вдався до бунту. Його батько був знаний за свою відданість Єгові, й чимало ізраїльтян любили його. Від Авесалома теж багато сподівалися. Але він обрав інший шлях: жадаючи привернути до себе увагу й здобути славу, Авесалом вирішив піти проти батька. А оскільки Давид був помазаним представником Єгови, то Авесалом повстав проти самого Єгови. Його вчинки завдали сорому усій родині і принесли серйозні проблеми йому самому (2 Самуїла 15:1—15; 16:20—22; 18:9—15).

Бунт може спричинити чимало проблем і тобі. Зверни увагу, що Біблія говорить про  Неемію. Вороги намагалися схилити його до безбожної поведінки. Чому? ‘Щоб пустити про нього недобру славу’ (Неемії 6:13, Хом.). Через бунт ти можеш набути собі недобру славу, і про це довго пам’ятатимуть.

Не забувай також, що твоя бунтівна поведінка може ускладнити життя не лише тобі. Адже тоді ти завдаси зайвих клопотів своїм батькам (Приповістей 10:1). Твої вчинки негативно відіб’ються і на інших молодих людях. Ігор визнає: «Моя поведінка мала поганий вплив на молодшого брата. На деякий час він навіть залишив християнський збір і став переслідувати цілі, що зовсім не узгоджувалися з Біблією. На щастя, він отямився і зараз знову з радістю служить Єгові».

Кращий шлях

Авесаломів брат по батькові, Соломон, обрав зовсім інший шлях. Він був охочий покірно вчитися від свого батька Давида (1 Царів 2:1—4). Замість того, щоб шукати визнання людей, Соломон прагнув зробити собі добре ім’я перед Богом. Завдяки цьому він приніс честь своїй сім’ї і завоював репутацію одного з найбільших царів Ізраїлю (1 Царів 3:4—14).

Приклад Соломона допомагає зрозуміти дві важливі речі. Перш за все: для того щоб тебе сприймали як окрему особистість, не обов’язково віддалятися від своєї родини. Навпаки, варто переймати від батьків усе найліпше. У журналі «Юність» (англ.) говориться: «Аби самовиразитися, мо́лоді зовсім не обов’язково відокремлюватися від своїх батьків». «Батьківська підтримка не перешкоджатиме вам у цьому,— продовжується у журналі,— а лише стане цінною допомогою».

Цікаво, що сам Соломон заохочує: «Слухай батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя» (Приповістей 23:22). Соломон, очевидно, звертався не до малих дітей, оскільки, коли мати ‘старіє’, дитина вже доросла. Що ж він мав на увазі? Навіть коли ти виріс і вже влаштував своє життя, батьківська мудрість може знадобитися. Саме це почав усвідомлювати Ігор. Він каже: «Стаючи дорослим, я намагаюся далі вчитися від своїх батьків і водночас уникати їхніх помилок».

Також з прикладу Соломона видно, що його ціллю було задовольнити Єгову, а не здобути славу собі. Правда, на нього, як на сина Давида, теж покладали великі сподівання. Але те, що Соломон вмів довіряти Єгові, допомагало йому добре виконувати свої обов’язки. До подібного висновку прийшов Олександр. Він каже: «Тепер я погоджуюся, що від дітей старійшин справедливо очікується більшого. Я вирішив позитивно дивитися на цей факт, і таке ставлення стало для мене своєрідним захистом. Також я почав усвідомлювати, що найголовніше для мене — це погляд Єгови. Він знає мене як особистість, а не лише чиїм я є сином».

Батько Роберта закінчив «Ґілеад» — біблійну школу Товариства «Вартова башта» *, яка готує місіонерів. Тож Роберт знає, що означає мати відомих батьків. Він розповідає: «Коли я охрестився, то присвятив себе Єгові, а не комусь із людей. Можливо, я не зможу досягнути того, що досягли мої батьки. Але, намагаючись жити відповідно до свого присвячення, я маю внутрішній мир, бо усвідомлюю, що мною задоволений Єгова».

Ось до якого висновку прийшов цар Соломон: «Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх,— чи чин його чистий й чи простий» (Приповістей 20:11). Зрештою люди згадуватимуть тебе не за досягнення твоїх батьків, а за твої власні вчинки. Тож будь зразком «у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості», і тоді тебе любитимуть і поважатимуть таким, яким ти є! (1 Тимофія 4:12).

Щоправда, іншим молодим людям важко самовиразитися, коли у них відомі брат чи сестра. І про це йтиметься у наступній статті.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 26]

Бунт лише завдасть лиха батькам і зашкодить твоїй репутації.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Твій добрий приклад позитивно впливатиме на інших.