Нафта. Благословення і прокляття?

НАСКІЛЬКИ індустріальні країни залежать від нафти і нафтопродуктів? Нафта і газ настільки потрібні їм, що Деніел Єрґін у своїй книжці «Нагорода» (англ.) називає розвинуті країни «вуглеводневим суспільством». Лише подумайте про паливо для систем опалення, мастила, парафін і асфальт, про літаки, автомобілі й кораблі, клей і фарби, синтетичний одяг та спортивне взуття, іграшки, барвники, аспірин, дезодоранти, косметику, диски для записів, комп’ютери, телевізори і телефони, виробництво яких без нафтопродуктів просто неможливе. Існує понад 4000 виробів щоденного вжитку, виготовлених на основі нафти і нафтопродуктів, без яких годі уявити сучасне життя. Але що сказати про забруднення навколишнього середовища, яке завжди було характерним для нафтової промисловості?

Володар, що «панує немилосердно»

Під кінець 1940 року, коли війна між Румунією та Угорщиною здавалась неминучою, нацистський диктатор Адольф Гітлер з готовністю виступив у ролі арбітра. Чи це був просто вияв доброзичливості? Зовсім ні. Насправді Гітлер не хотів, щоб румунські нафтові свердловини перейшли під контроль Радянського Союзу. Нафта також стала головною причиною вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році і зумовила втручання в цей конфлікт інших держав. Такі випадки зовсім не поодинокі, бо прагнення володіти нафтовими родовищами дуже часто призводило до ворожнечі і страждань.

Нафта необхідна не лише для того, щоб задовольнити потреби сучасного життя. Вона відіграє важливу роль у політиці і є об’єктом інтересу декотрих впливових людей. Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) недавно заявила, що нафта — це не звичайний товар, а «стратегічна сировина». Ця сировина відігравала роль політичного важеля для застосування санкцій та ембарго проти різних країн. Крім того, нафтові свердловини, переробні заводи і танкери неодноразово ставали об’єктами терористичних нападів, внаслідок яких навколишньому середовищу часто завдавалось жахливої шкоди.

Нафтову промисловість звинувачують у забрудненні навколишнього середовища і в причетності до глобальної зміни клімату, оскільки нафтопереробні заводи викидають у повітря велику кількість вуглекислого газу. Згідно зі звітом мексиканської нафтової компанії «ПЕМЕКС», що є однією з найбільших у світі, шкідливі речовини потрапляють в атмосферу протягом різних етапів переробки нафти. У 1997 році представники 161 країни уклали Кіотський протокол, в якому окреслено конкретні заходи для вирішення проблеми глобального потепління. Хоча минуло вже близько шести років і заводи виробляють бензин, який містить менше шкідливих домішок, багато хто вважає, що в загальному ситуація не покращилась. З іншого боку, ОПЕК стверджує, що для багатьох країн «нафта сьогодні є джерелом багатства і процвітання». Але чи це завжди так?

Дехто твердить, що буріння свердловин та прокладання нафтопроводів завдає великої шкоди природі. Інші звертають увагу на зріст кількості безробітних у Саудівській Аравії, країні з найбагатшими нафтовими запасами. Алі Родріґес Араке, генеральний секретар ОПЕК, каже: «Визискуючи тих, хто видобуває, переробляє та купує нафту, уряди розвинених країн отримують нечувані прибутки».

Організація «CorpWatch», що спостерігає за екологічною безпекою виробництва, заявляє: «Нафта і досі панує. Але цей володар панує немилосердно».

Тож, яке майбутнє нафти?