Податки — плата за цивілізоване суспільство

«Податки — це те, що ми платимо за цивілізоване суспільство» (напис на будівлі Податкової служби США, Вашингтон).

УРЯДОВІ представники стверджують, що податки — це неминуче лихо, плата за цивілізоване суспільство. Ви можете з цим не погоджуватись, адже часто така ціна справді висока.

Податки поділяються на прямі й непрямі. Прикладами прямих податків є прибутковий податок, податок на прибуток підприємств та майновий податок. З усіх цих податків найбільше обурення, мабуть, викликає прибутковий податок. Особливо коли цей податок прогресивний, тобто чим більше людина заробляє, тим більше мусить віддати державі. Дехто стверджує, що прогресивні податки — це покарання за важку працю та успіх.

У виданні Організації економічного співробітництва і розвитку «ОЕСР обсервер» згадувалося, що часто «той, хто отримує прибуток, сплачує податки не лише в державний бюджет, але й в місцевий, регіональний, в бюджет провінції та штату. Це характерно для Бельгії, Ісландії, Іспанії, Канади, Кореї, скандинавських країн, Сполучених Штатів, Швейцарії та Японії».

До непрямих податків відносяться податок з обороту, мито, податки на алкогольні напої та тютюнові вироби. Хоча дехто навіть не знає про існування цих податків, але вони теж можуть стати тягарем, особливо для бідних. В індійському журналі «Фронтлайн» письменник Джеялі Ґош стверджує, що це міф, ніби в Індії більша частина державних платежів надходить від середнього класу та заможних осіб. Ґош каже: «Непрямі податки становлять більш ніж 95 відсотків усіх податкових надходжень до бюджету штату... Отож, скидається на те, що бідніші люди, на відміну від багатих, віддають більшу частину своїх доходів державі». Таку нерівність, очевидно, спричиняють високі податки на товари широкого вжитку, як-от мило та продукти харчування.

Але що уряди роблять з усіма зібраними коштами?

 Куди йдуть гроші

Як правило, аби забезпечити функціонування широкої сфери послуг, необхідно багато грошей. Так, наприклад, у Франції кожен четвертий працює у державному секторі. Це і вчителі, і працівники пошти, музеїв, медперсонал, поліція та інші державні службовці. Отож частина податкових платежів іде на виплату зарплати таким працівникам. Завдяки цим коштам також можна утримувати школи, лікарні, дороги, фінансувати збір сміття та пошту.

До того ж кожній державі необхідно утримувати військові сили. Наприклад, коли Британія у 1799 році вела війну проти Франції, на заможних громадян було вперше накладено прибутковий податок. Зібрані кошти пішли на фінансування армії. А вже під час Другої світової війни британський уряд став вимагати сплати прибуткового податку від робочого класу. Навіть сьогодні, у мирний час, на утримання військових сил ідуть немалі кошти. Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру підрахував, що у 2000 році на військові сили у світі було витрачено приблизно 798 мільярдів доларів.

Податки як засіб соціальної інженерії

Оскільки за допомогою податків можна формувати поведінку людей, їх вважають одним із засобів «соціальної інженерії». Наприклад, податки на алкогольні напої, як гадають, зменшують імовірність зловживання алкоголем. Тому в багатьох країнах податок на пиво становить біля 35 відсотків його роздрібної ціни.

Високими податками також обкладаються тютюнові вироби. У Південно-Африканській Республіці податок на пачку сигарет становить 45—50 відсотків її вартості. Але, встановлюючи такі високі податки, уряд керується не зовсім безкорисливими цілями. Як зазначив письменник Кеннет Ворнер у журналі «Зовнішня політика» (англ.), тютюн — це «могутня економічна сила: від продажу тютюну і податку на нього в бюджет щороку надходять сотні мільярдів доларів».

Розгляньмо один з прикладів соціальної інженерії, який мав місце в XX столітті. Законодавці США шукали способу, як перешкодити утворенню заможних родинних династій. Отож вони впровадили податок зі спадщини. Коли багата людина помирає, з нагромаджених нею маєтків стягується велика сума грошей. Прихильники такого податку стверджують, що завдяки йому «перекачуються ресурси з родинних, аристократичних джерел до народу». Можливо, це так, але багаті платники податків розробляли безліч стратегій, аби якомога менше грошей дісталось державі.

Податки також використовують для підтримки різноманітних соціальних програм, скажімо із захисту навколишнього середовища. В одному журналі повідомляється: «Дев’ять країн Західної Європи, аби зменшити забруднення повітря, впровадили збір за забруднення довкілля». Прогресивний прибутковий податок, про який згадувалося на початку статті, це ще один приклад соціальної інженерії. Адже завдяки йому можна зменшити прірву між багатими і бідними. Деякі уряди надають податкові пільги тим, хто робить добровільні пожертви, або ж сім’ям з дітьми.

Чому податкове законодавство таке заплутане?

Оскільки йдеться про небувалі суми грошей, щоразу, коли законодавці працюють над новим законом про податки, впроваджується ряд заходів, аби перекрити будь-які лазівки. Тож не дивно, що з’являються такі складні й пересіяні термінами закони. Як зазначається у журналі «Тайм», найважче у податкових законах США «визначити, що́ саме є прибутком», тобто що має обкладатися податком. Ще одна проблема криється в безлічі правил, які регулюють «різні відрахування та пільги». Однак не лише в США податкове законодавство таке складне і заплутане. Останнє видання законів про податки Великобританії складається з десяти томів, а це 9521 сторінка.

Дослідницький центр податкової політики при Мічиганському університеті повідомляє: «У США платники податків щороку витрачають понад мільярд годин на заповнення декларації про доходи... Така процедура обходиться в 100 мільярдів доларів на рік, а це 10 відсотків від зібраних податків. Всі ці затрати виникають через надзвичайно складне податкове законодавство». Рубен, про якого ми згадували в попередній статті, говорить: «Я намагався сам заповнити декларацію про доходи, але це забирало в мене дуже багато часу. До того ж мені часто здавалось, що я платив більше ніж треба. Отож я найняв бухгалтера, й усіма цими паперами тепер займається він». (Дивіться інформацію  в рамці «Як бути сумлінним платником податків» на сторінці 8).

Одні платять, інші ухиляються

Більшість не хоче визнати, що податки все-таки приносять певний пожиток для суспільства. Голова Податкової служби Великобританії якось пояснив: «Сплата прибуткового податку нікому не приносить великої радості, але майже ніхто не стане заперечувати, що без нього було б гірше». За деякими підрахунками, у США 90 відсотків платників податків виконують усі податкові вимоги. Один представник податкової адміністрації зазначив: «У нас виникає більше труднощів із тим, що платники податків не знають, як дотримуватися певних процедур, ніж із свідомим ухиленням від сплати податків».

Однак все одно декому вдається уникати податків. Наприклад, зверніть увагу, що говориться в статті «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» про податок з прибутку підприємств: «Багато фірм вишукують законні способи, щоби частково або й повністю уникнути сплати податків. Вони добиваються певних пільг або ж зважуються на бухгалтерські махінації». Далі в цій статті подається конкретний приклад: «Американська корпорація засновує компанію в країні з низьким рівнем податків і за рахунок цієї дочірньої компанії починає провадити певні фінансові операції». Хоча «ця  компанія може мати лише поштову скриньку й картотеку», однак вона не сплачує податків США, які іноді становлять 35 відсотків від прибутку.

Але інколи люди досить відверто ухиляються від сплати податків. Згідно з повідомленням, в одній європейській державі уникнення сплати податків вважають за «національну розвагу». Як показує вивчення, проведене в США, 58 відсотків чоловіків віком від 25 до 29 років не бачить нічого поганого у тому, щоб не декларувати усі свої прибутки. Ініціатори цього вивчення зазначають: «Такі дані зовсім не свідчать про високий етичний і моральний рівень нашого суспільства». У Мексиці від сплати податків ухиляється близько 35 відсотків платників.

Хоча загалом люди й визнають, що податки необхідні, вони не дуже охочі класти свою частку у державну скарбницю. Доречними є слова Тіберія Цезаря: «Добрий пастир стриже своїх овечок, а не здирає з них шкіру». Що ж робити, коли видається, що система оподаткування у вашій країні несправедлива, надзвичайно заплутана, і вам годі сплачувати усі податки?

[Рамка на сторінці 7]

Перед переїздом добре все зважте!

Не забувайте, що податкова система у кожній країні різна. Навіть у межах однієї країни сума прибуткового податку, що має сплачуватись у місцевий бюджет, може бути різною. Тому, можливо, й справді доцільно переїхати в місцевість, де доведеться платити менші податки. Але перед тим слід усе добре обдумати.

Наприклад, читачам «ОЕСР обсервер» нагадується, що слід зважати не лише на прибутковий податок. Також там сказано «Сума податків, яку необхідно сплачувати, часто залежить від різноманітних відрахувань». Скажімо, у деяких країнах самі ставки прибуткового податку досить невисокі, але там громадянам «надається значно менше пільг». Отож все одно доводиться платити більше.

У США дехто вирішує переїхати у той штат, де не потрібно сплачувати податків у бюджет штату. Але чи це допомогло їм зекономити гроші? В одному джерелі сказано: «Як показують дослідження, у тих штатах, де немає прибуткового податку, набагато вищі податки з майна, податки з обороту, а також ряд інших податків («Kiplinger’s Personal Finance»).

[Рамка на сторінці 8]

Як бути сумлінним платником податків

Для багатьох сплата податків — це клопітка справа. Отож журнал «Пробудись!» звернувся до фахівця з питань податків за деякими порадами.

«Отримайте хорошу консультацію. Це справді має суттєве значення, адже закони про податки іноді досить складні, а ваша необізнаність — насправді не виправдання. Хоча платники податків деколи вбачають в податковому інспекторі ворога, саме він може дати вам точну, чітку і доступну інформацію стосовно ваших фінансових справ. Службовці податкової адміністрації хотіли б, аби ви відразу правильно заповняли декларації. Вони не мають на меті порушити проти вас судову справу.

Якщо вам надто складно зробити все самому, зверніться до фахівця в цих питаннях. Але будьте обережні! Хоча більшість фахівців щиро зацікавлені у тому, аби допомогти, є чимало й таких, хто байдужий до ваших проблем. Спитайте своїх друзів чи колег, кого б вони вам порекомендували, та перевірте диплом людини, якій довіряєте свої фінансові справи.

Не зволікайте. Санкції за несвоєчасну подачу документів можуть бути досить суворими.

Ведіть точні записи. Незалежно від того, яка у вас система бухгалтерії, ведіть точні записи. Тоді ви затратите менше часу на заповнення декларації. Також ви впевнено почуватиметесь під час перевірки.

Будьте чесними. Завжди є спокуса обманути або щось приховати. Але податкові інспектори мають досвід у тому, як виявити шахрайство. Отож, мудріше бути чесним.

Виявляйте зацікавлення справами. Навіть якщо особа, яка займається вашими податковими справами, допустить помилку, то відповідатимете за це ви. Тому подбайте, аби ця особа виконувала усе як належить».

[Ілюстрація на сторінці 7]

У багатьох країнах алкогольні напої та тютюнові вироби обкладаються високими податками.

[Ілюстрації на сторінках 8, 9]

 Завдяки податкам фінансується багато послуг, які ми, можливо, сприймаємо як належне.