Справжня цінність лісів

ЛІСИ покривають майже третину суходолу земної кулі. Проте їхня площа неухильно зменшується. В одному з видань Програми розвитку ООН, часописі «Альтернативи. Розвиток людства» (англ.) за 1998 рік, було сказано: лише в країнах, що розвиваються, «кожного року зникає аж 4 мільйони гектарів лісу, а це територія завбільшки зі Швейцарію».

Чи дійсно вигідно вирубувати ліси?

Деякі експерти кажуть, що безперервне винищення лісів — явище парадоксальне. З одного боку, спалюючи і вирубуючи ліси, люди мають економічний зиск. З другого боку, як твердить одне авторитетне джерело, ліси «набагато цінніші, коли ростуть, аніж коли вони зрубані чи спалені». Чому?

Д-р Філіп Фернсайд і д-р Флавіу Луізау, дослідники з Державного інституту вивчення Амазонії, розташованого в місті Манаус (Бразилія), сказали «Пробудись!», що тропічні ліси приносять «людям неоціненну користь». Вони поглинають і накопичують вуглекислий (парниковий) газ, запобігають звітренню і змиванню ґрунтів, повеням, переробляють поживні речовини, регулюють кількість опадів, дають пристановище тваринам, які опинились на межі зникнення, та диким зерновим культурам. Крім того, ліси милують наше око і є приємним місцем відпочинку. Ось чому вони, за словами дослідників, мають неабияку господарську цінність.

Наприклад, розгляньмо детальніше здатність лісу накопичувати вуглець. Коли ліс зрубують, а згодом спалюють, вуглець вивільнюється у формі вуглекислого газу, який, потрапивши в атмосферу, зумовлює глобальне потепління. Отже, економічну цінність лісу (а саме його здатність накопичувати вуглець) можна збагнути, коли підрахувати, які кошти треба витратити, щоб очистити атмосферу від викидів вуглекислого газу.

 За словами Марка Доуроджеанні, радника з питань довкілля при бразильському філіалі Міжамериканського банку розвитку, підрахунки показують, що «цінність лісів як природних сховищ вуглецю набагато більша від цінності лісів як «постачальників» деревини і земель для сільського господарства». Та попри це ліси далі вирубують. Чому?

Чому треба захищати ліс

Розгляньте такий приклад. Група людей володіє електростанцією, яка забезпечує електроенергією довколишні міста і села. Однак споживачі не платять за це ані копійки. Через деякий час власники міркують: «Навіщо нам електростанція, котра не дає прибутків; краще зупинимо її, розберемо обладнання, продамо його і так заробимо гроші». Подібно думають деякі урядовці країн з великими лісовими ресурсами. Оскільки приховані багатства лісу не приносять негайних зисків, вигідніше його зрубати (так би мовити, розібрати електростанцію) і розпродати деревину (продати її обладнання), щоб швидко отримати великі доходи.

Пан Доуроджеанні каже, що єдиний спосіб змінити подібне мислення — це зробити так, аби збереження лісів стало економічно вигідною справою. А професор д-р Жуже Ґолдемберг, бразильський фізик-ядерник і колишній ректор університету в Сан-Паулу, пропонує обкладати «всесвітнім податком на вуглець» тих, хто використовує так звані паливні корисні копалини.

Поборники цієї ідеї вважають, що розмір такого податку залежатиме від того, скільки та чи інша країна використовує паливних копалин, а також скільки парникових газів вона викидає в атмосферу. Наприклад, Сполучені Штати Америки, де проживає 5 відсотків населення землі, викидають в атмосферу аж 24 відсотки усіх парникових газів, які продукує людство. Деякі політики вважають, що гроші з податку на вуглець, який сплачувала б ця країна, могли б іти на компенсацію втрат тим країнам, які попри великі лісові ресурси відмовляться від вирубки лісу. Завдяки цьому споживачі будуть, так би мовити, платити за використану «електроенергію», а власники матимуть економічні спонуки зберігати свою «електростанцію».

Але хто має встановлювати розміри компенсації за лісові ресурси? І хто повинен збирати й розподіляти ті гроші?

Потрібно змінювати мислення

«Щоб розв’язати ці проблеми,— каже Доуроджеанні,— необхідно організувати міжнародну конференцію з питань лісу». На такій конференції можна було б встановити розміри компенсацій тим країнам, які погодяться зберігати ліс. Також треба «заснувати всесвітню організацію захисту лісів».

Може видаватися, що та чи інша міжнародна організація в стані розв’язати певні проблеми довкілля. Але щодо цього Доуроджеанні зазначив: «Самим збільшенням кількості організацій і комітетів, які мають займатись питаннями лісу, проблема не вирішується». Далі він вказав, що́ насправді потрібно,— «докорінно змінити соціальну й економічну політику». Дійсно, для захисту лісів замало лише змінювати закони, передусім необхідно змінювати мислення людей.

Чи проблеми, пов’язані з винищенням лісів, колись будуть розв’язані? Так, Творець землі, Бог Єгова, обіцяє, що будуть. Біблія показує, що Він уже встановив уряд, котрий незабаром правитиме над цілим світом і вирішить проблеми людства. Цей уряд «навіки не зруйнується» (Даниїла 2:44). Крім того, він буде наглядати, щоб підтримувалась належна рівновага в екосистемі землі, і допомагатиме людям щораз ліпше пізнавати їхнього Творця, який, згідно з Біблією, має ім’я Єгова (Ісаї 54:13). Тоді всі люди по-справжньому цінуватимуть та берегтимуть землю, і в тому числі її ліси.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 26]

Ricardo Beliel / SocialPhotos

© Michael Harvey/Panos Pictures