Важка боротьба з емоційними розладами

ЕМОЦІЙНІ розлади в наш час трапляються дедалі частіше, і це викликає велике занепокоєння. Наприклад, нині у світі від серйозної депресії, яка характеризується глибоким смутком і повною апатією, страждає понад 330 мільйонів чоловік. Гадають, що через 20 років депресія за кількістю жертв поступатиметься лише серцево-судинним захворюванням. Тож не дивно, що дехто вважає її такою ж поширеною серед психічних хвороб, як застуду серед респіраторних.

В останні роки багато говориться про маніакально-депресивний психоз (МДП). Симптомом цього розладу є сильні перепади настрою — від глибокого пригнічення, або депресії, до надзвичайного емоційного піднесення, манії. «Під час депресивної фази,— зазначається у книжці, опублікованій нещодавно Американською медичною асоціацією,— людину можуть переслідувати думки про самогубство. А коли починається маніакальна фаза, розум затуманюється і хворий не усвідомлює, якої шкоди можуть завдати його дії».

Вважають, що від МДП страждає коло 2 відсотків населення США, тобто лише у цій країні налічуються мільйони хворих. Але самі цифри не можуть передати мук, яких зазнають ці нещасні.

Депресія — стан глибокого пригнічення

Більшості з нас відомо, що таке пригнічення. З часом, можливо через кілька годин або днів, це почуття зникає. Однак депресія — це щось набагато серйозніше. В якому значенні? «Зазвичай ми усвідомлюємо, що поганий настрій зрештою минеться,— пояснює д-р Мітч Ґолант,— але людина, в якої депресія, потрапляє в такий коловорот почуттів і думок, що взагалі не знає, коли і як вона вирветься з нього і чи вирветься взагалі».

Існують різні форми депресії. Дехто, наприклад, страждає від так званої сезонної депресії, яка починається в певний період року — переважно взимку. «Хворі на сезонну депресію кажуть: чим далі на північ вони живуть і чим похмуріша погода, тим гірше вони почуваються,— говориться у книжці, виданій Народним медичним товариством.— Хоча сезонну депресію, як правило, пов’язують з похмурими зимовими днями, у деяких випадках вона виникає в хмарну погоду будь-якої пори року, а також внаслідок роботи в темному приміщенні або навіть через погіршення зору».

 Що викликає депресію? На це запитання важко відповісти. Іноді причиною депресії є спадковість, але у більшості випадків вона виникає в результаті якихось сильних потрясінь. Помічено також, що депресію виявляють удвічі частіше в жінок, ніж у чоловіків *. Проте це не означає, що чоловіки повністю захищені. Навпаки, фахівці твердять, що від 5 до 12 відсотків чоловіків у якийсь період свого життя страждатимуть від депресії.

Коли людина стає жертвою депресії, її життя цілком змінюється. «Недуга перевертає все з ніг на голову,— каже Шіла, яка хворіє на депресію,— вона позбавляє вас упевненості, самоповаги, здатності чітко мислити й приймати рішення, а тоді,  повністю заволодівши вами, завдає кілька сильних ударів, щоб переконатись, чи ви ще тримаєтесь на ногах».

Часом хворим на депресію стає легше, коли вони діляться своїми почуттями зі співчутливою людиною (Йова 10:1). Все ж слід зазначити, що депресії, спричиненої хімічним дисбалансом у мозку, неможливо позбутися лише позитивними думками. У таких випадках особа просто не в стані контролювати свій настрій. І, подібно до рідних та друзів, вона може не розуміти, чому так почувається.

Ось що розповідає християнка, на ім’я Паула *, яка мучилась від приступів незрозумілого пригнічення, аж поки у неї не виявили депресії. «Іноді відразу після християнського зібрання,— розповідає вона,— я втікала у свою машину і без будь-якої причини заливалась слізьми. Мене охоплювало почуття невимовної самотності й болю. Хоча я мала багато друзів, які піклувалися про мене, я цього просто не помічала».

Щось подібне відбувалося з Еллен, яка через депресію навіть потрапила до лікарні. «У мене є чоловік, два сини та дві чудові невістки. Я знала, що всі вони щиро мене люблять»,— каже жінка. Здоровий глузд, здається, мав би переконати Еллен, що життя прекрасне, що сім’я цінує її. Але в нерівному бою з депресією негативні думки, хоч би якими нелогічними вони видавались, можуть цілком поглинути хворого.

Слід також згадати про вплив депресії на членів сім’ї хворого. «Коли хтось з ваших рідних потерпає від депресії,— пише д-р Ґолант,— ви живете в стані постійної непевності, ніколи не знаючи, коли закінчиться приступ депресії або ж розпочнеться знову. Вас може огорнути глибокий жаль, а навіть гнів через те, що життя, мабуть, вже ніколи не буде таким, як раніше».

Нерідко діти першими помічають, що з батьком чи матір’ю щось негаразд. «Дитина, мати якої страждає від депресії, тонко відчуває її емоційний стан і помічає найменші зміни в настрої та поведінці»,— пише д-р Ґолант. Д-р Керол Воткінс зазначає, що такі діти «часто мають гіршу поведінку, погано ладять з однолітками і їм важче дається навчання. Існує також більший ризик, що й самі вони колись страждатимуть від депресії».

МДП. Постійна мінливість

Депресія — дуже серйозний розлад. Але коли вона чергується з манією, то це вже маніакально-депресивний психоз *. «При маніакально-депресивному психозі постійною є лише його мінливість»,— говорить хвора, на ім’я Люсія. Як зазначається в «Психіатричному бюлетені Гарвардського університету», під час маніакальної фази людина «може бути страшенно настирливою та деспотичною, і її нерозсудлива, непогамовна активність іноді раптово переростає в роздратування або гнів».

Ленор пригадує свій стан під час особливо сильного приступу манії. «Мене аж переповнювала енергія,— каже вона.— Багато хто просто захоплювався мною і говорив, що теж хотів би бути таким енергійним. Часто я відчувала в собі стільки сили, що мені здавалось, ніби можу все. Я по багато годин займалась спортом, а спала зовсім мало — лише дві-три годинки. Проте коли прокидалась вранці, то почувалась бадьорою і такою ж енергійною, як попереднього дня».

Але згодом над Ленор стали збиратись  темні хмари. «У момент найбільшого піднесення,— розповідає вона,— я відчувала, як глибоко всередині наростає страшна тривога, яку не можу придушити. В миг ока з добродушної згідливої людини я перетворювалась на агресивного тирана. Без усякої причини я накидалася з різкими словами на своїх рідних. Злилась, ненавиділа всіх і цілковито втрачала контроль над собою. А потім раптом ставала зовсім безсилою, пригніченою й упадала в глибоку депресію. Я вважала себе нікчемною і дуже поганою. Або ж знову могла стати неймовірно веселою, ніби нічого не трапилось».

Дивна поведінка хворих на МДП дуже спантеличує їхніх рідних. Мері, чоловік якої страждає від МДП, каже: «Іноді я просто розгублююсь, коли бачу, як мій чоловік, котрий ще хвилину тому був веселий і балакучий, раптом замикається і впадає в пригнічення. Дуже важко погодитись з тим, що він взагалі не володіє своїми емоціями».

Але часто самому хворому цей розлад може завдавати навіть більше болю, ніж його родичам. «Я заздрю врівноваженим і стабільним людям,— каже Ґлорія, яка страждає від цього психозу.— Стабільність — це місце, яке такі хворі, як я, тільки відвідують. Але жоден з нас там не живе».

Що викликає МДП? Один із факторів — спадковість, яка у випадку МДП відіграє більшу роль, ніж при депресії. «Згідно з деякими науковими вивченнями,— говорить Американська медична асоціація,— ризик виникнення МДП у близьких родичів хворого, тобто в батьків, братів, сестер або дітей, у 8 — 18 разів вищий, ніж у близьких родичів здорових людей. Крім того, близькі родичі хворого на цей психоз більш схильні також до глибокої депресії».

МДП, на відміну від депресії, вражає однаково як жінок, так і чоловіків. Найчастіше психоз починається, коли людині уже за 20, хоча іноді розвивається і в підліткові та дитячі роки. Однак навіть фахівцям буває дуже важко, проаналізувавши симптоми, поставити правильний діагноз. «МДП — це справжній хамелеон. Симптоми різняться від пацієнта до пацієнта і навіть від приступу до приступу в того самого хворого,— пише д-р Френсіс Марк Мондімор з медичного факультету Університету Джонса Гопкінса.— Це примара, яка в темних ризах меланхолії може несподівано напасти на свою жертву, а тоді, зникнувши на довгі роки, повернутися у божевільно-блискучих шатах манії».

Безперечно, емоційні розлади важко діагностувати, а ще важче з ними жити. Все ж ситуація хворих не безнадійна.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 6]

«Стабільність — це місце, яке такі хворі, як я, тільки відвідують. Але жоден з нас там не живе» (ҐЛОРІЯ).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

Симптоми глибокої депресії *

● Пригнічений стан принаймні протягом двох тижнів.

● Втрата інтересу до того, що колись приносило задоволення.

● Різка зміна ваги.

● Постійна сонливість або безсоння.

● Неймовірне пришвидшення чи сповільнення рухових навиків.

● Сильна втома без видимої причини.

● Почуття нікчемності та/або безпідставної вини.

● Неспроможність зосередитись.

● Нав’язливі думки про самогубство.

Деякі з цих симптомів властиві також дистимії — легкій, але хронічній формі депресії.

[Примітка]