«Ми любимо свій одяг»

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В МЕКСИЦІ

КОЛИ в XVI столітті іспанці вперше прибули до Мексики, то зустріли там багато різних народів — ацтеків, майя та інших. Чи вдалось європейцям цілковито знищити ці культури? Ні, вони все ще існують. Сьогодні в Мексиці живе коло 12 мільйонів осіб, які є прямими нащадками етнічних груп доколумбових часів. Чимало з них розмовляють стародавніми мовами своїх племен і носять чудовий традиційний одяг.

Найбільше розмаїття мезоамериканських культур можна побачити у південно-західному штаті Оахака. Таке враження, ніби ми попали на якийсь міжнародний фестиваль. У горах тут живуть індіанці чонталь, які займаються рільництвом, скотарством, мисливством та збиральництвом. У садках та на городах вони вирощують фрукти, овочі й квіти. Свою любов до природи ці люди виявляють в одязі: на блузках жінки вишивають червоними й чорними нитками квіти та зображення тварин. А незаміжні дівчата ще й вплітають у волосся кольорові стрічки.

Разом з племенем чонталь на перешийку Теуантепек мешкають індіанці хуаве та сапотеки, одяг яких дуже подібний. Але цікаво, що місцеві жителі можуть за вбранням визначити походження жінки. Сапотеки ж, що називають себе «людьми з-понад хмар», навіть вгадують за одягом, з якого села вона походить. Більш вишукано вдягаються чінантеки, що населяють північну частину штату Оахака. Тут жінки на своїх хуіпільс — широких вишитих блузках — розповідають кольоровими нитками історію рідного племені. На свята вони носять розкішно вишите вбрання, яке місцевою мовою називається «великий живіт».

Жінки з народу міштеків, котрі живуть у штатах  Оахака, Герреро та Пуебла, також люблять вишивати. В одному з районів, де мешкають міштеки, жінки прикрашають свої муслінові блузки технікою вишивки, яка в перекладі означає «спробуй зробити так само». Міштеки з узбережних територій, подібно до інших мексиканських народів, досі шиють одяг з власноруч витканої тканини, як це робили їхні предки сотні років тому. І, як видно з музейних експонатів — статуеток та малюнків,— теперішня техніка ткацтва нічим не відрізняється від тієї, що існувала в доіспанські часи.

У стародавніх народів майя й ацтеків особливо вишуканим був чоловічий одяг. Сьогодні сильна половина більшості тубільних груп вбирається майже по-сучасному. Все ж у чоловічих костюмах деяких народів, наприклад племені хуічоль, простежуються доіспанські тенденції. Вишиті чоловічі костюми, які є ознакою суспільного становища, мають стільки елементів і є такими складними, що треба досить багато часу, аби їх докладно роздивитись.

Найліпше дух доіспанських часів зберігся в одязі громад науатль, що проживають у місті Квецалані (штат Пуебла). Жінки тут все ще носять пишні зачіски із вплетеної у волосся пряжі (дивіться фотографію на сторінці 26) і кечкемітль — традиційну шаль. Подібні елементи одягу описуються в стародавніх документах того народу.

Гористий штат Ч’япас населяють різні етнічні групи, декотрі з яких мають спільне коріння. Тут живуть племена цоціль, цельталь і тохолабаль. Їхнє вбрання, навіть повсякденне, виглядає досить незвичайно й гарно.

Багато з них також власноруч тчуть тканину. Молоді дівчата, перейнявши від матерів майстерність стародавніх ткаль, відчувають ще тісніший зв’язок зі своїм народом. На холодних узвишшях Ч’япасу жінки з племені цоціль усе, від початку до кінця, роблять самі: стрижуть овець, перуть шерсть, вичісують її, прядуть і фарбують натуральними барвниками. А тоді на простенькому ручному верстаті тчуть тканину. «Спочатку було неймовірно важко,— пригадує Петрона, дівчина з міста Чамула,— але коли виткала свою першу шерстяну нава [спідницю] і вишила першу бавовняну блузку, то почувалась дуже щасливою. А ще я зробила собі гарний пояс». Дізнавшись, скільки зусиль це все коштувало, нам стало зрозуміло, чому дівчина сказала: «Ми любимо свій одяг».

У районах півострова Юкатан, де найбільше тримаються стародавніх звичаїв, жінки з народу майя у будні носять іпіль — вільну білу сукню, розшиту кольоровими нитками. Часто вони одягають під неї мереживну нижню спідницю. А на свята жінки й молоді дівчата, як у селі, так і в місті, з гордістю вдягають терно — більш вишукану сукню-іпіль.

Традиційне мексиканське вбрання зазвичай дуже дороге для туристів. Але місцеві жителі, хоча більшість з них досить бідні, можуть дозволити собі таку розкіш, оскільки, не покладаючи рук, виготовляють цей одяг самі.

Відвідувати християнські зібрання у 219 тубільних мексиканських зборах неймовірно цікаво. Місцеві жителі приходять сюди у святковому вбранні, виготовляти яке вони навчились від своїх прадідів. І наскільки ж гарне це вбрання!

 [Карта на сторінці 26]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЮКАТАН

ПУЕБЛА

ОАХАКА

Ч’ЯПАС

[Ілюстрація на сторінці 26]

Майянська мереживна нижня спідниця.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Сапотекська вишивка.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Сапотеки, Оахака.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Майя, Юкатан.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Науатль, Пуебла.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Цоціль, Ч’япас.