Мистецтво виживання

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В НАМІБІЇ

У ПУСТЕЛІ Наміб, що в південно-західній Африці, як завжди, сонячно. На небі ні хмаринки, повітря чисте й прозоре. Чим ближче до полудня, тим стає спекотніше. Куди не кинь оком — усюди піщані дюни та незахищені од вітру щебенисті рівнини. Такі мовчазні краєвиди викликають у нас благоговіння. Аж ось посеред цього царства піску й каміння вдалині видніється жмуток зеленого листя. Підійшовши ближче, ми побачили одну з найнезвичайніших рослин світу — вельвічію дивну (Welwitschia mirabilis).

Ця диво-рослина росте лише в пустельних районах Анголи та Намібії. Вельвічія настільки унікальна, що науковці класифікували її як окрему родину та рід, хоча до них входить тільки один вид. «Серед майже 375 000 відомих людям видів рослин жоден не викликав у ботаніків такого інтересу, як вельвічія, і не приніс стільки труднощів з класифікацією»,— пише Кріс Борман у книжці «Вельвічія — парадокс посушливого раю» (англ.).

На перший погляд вельвічія схожа на пень, оброслий довжелезними листками. Але насправді ця рослина має лише два листки, які пустельний вітер рве на тонкі стрічки. Мовою африканс це пустельне диво називається твіабларканідует, що буквально означає «два листки, які не можуть померти». Яка ж влучна назва! Вдень у пустелі вкрай спекотно, температура іноді сягає 40°C, а вночі — дуже холодно. Посеред пісків немає жодного дерева, яке б могло прихистити від лютих поривів вітру. Більшість пустельних рослин виживають завдяки довгому корінню, що витягує вологу з ґрунту. Але цього не скажеш про вельвічію. У пустелі Наміб за рік випадає до 25 мм опадів, а іноді дощу немає цілими роками! І навіть за таких умов вельвічія виживає, а її листки залишаються зеленими. Довгий час науковці не могли збагнути, у чому секрет її витривалості. І ось загадку, здається, розгадано. Схоже, листя вельвічії вбирає вологу з густого ранкового туману, який приносять у пустелю постійні вітри з узбережжя.

Вельвічія ніколи не скидає свого листя, воно росте впродовж усього її життя. Наприклад, довжина одного листка, коли його розтягнули, становила більш ніж 8,8 метра! Кінці цих листків з роками відмирають. Лишень уявіть собі, якої довжини сягало б листя вельвічії, якби його кінці не відпадали! В одному науково-популярному журналі сказано: «За 1500 років листки вельвічії виросли б на 225 метрів». Але невже ця пустельна рослина дійсно може так довго жити? В енциклопедії «Уорлд бук» зазначається: «Хоча вельвічія росте повільно, однак живе від 1000 до 2000 років».

Вельвічія справді володіє мистецтвом виживання. Але як вдається цій пустельній рослині жити стільки років та ще й за таких суворих умов? Своїм існуванням вона завдячує мудрому Конструктору, Творцю Богу Єгові, який створив «зела — на вжиток людям» (Псалом 104:14, Хом.).