Молоді люди запитують...

Чому Бог допускає, щоб ми страждали?

«Бог живе на небесах, де все прекрасно, а ми тут, на землі, страждаємо». (Марія) *

СУЧАСНІ юнаки й дівчата народилися і виростають у жорстокому світі. Землетруси й інші катаклізми, які забирають життя у тисяч людей, стали звичайним явищем. Війни та терористичні акти стають чи не головною темою новин. Дорогі нам люди втрачають життя через хвороби, злочинність або нещасні випадки. Трагедія не оминула і сім’ю Марії, про яку згадувалося на початку статті. Такі гіркі слова вона сказала після смерті батька.

Коли нам особисто доводиться стикатись із трагедією, цілком природно відчувати біль втрати, зневіру і навіть гнів. Тебе можуть турбувати питання: «Чому це сталося?» «Чому саме зі мною?» або «Чому саме зараз?» На такі питання треба обов’язково знайти відповідь. Для того щоб отримати правильні відповіді, потрібно звернутися до правдивого джерела. Однак деколи «душевний біль настільки сильний, що людина не в стані проаналізувати ситуацію, в якій опинилась», сказав юнак, на ім’я Терел. Тож ти мусиш спробувати опанувати свої емоції, щоб змогти мислити логічно та тверезо.

 Коли стикаєшся із жахливою реальністю

На превеликий жаль, смерть та страждання стали невід’ємною частиною людського життя. Ось що сказав про це Йов: «Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями» (Йова 14:1).

У Біблії міститься обіцянка про новий світ, у якому пануватиме праведність (2 Петра 3:13; Об’явлення 21:3, 4). Однак перш ніж цей чудовий світ настане, людство мусить жити серед небувалого зла. «Знай же ти це,— говорить Біблія,— що останніми днями настануть тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1).

Скільки ж триватимуть ці важкі часи? Схоже запитання поставили апостоли своєму вчителеві. Проте, відповідаючи, Ісус не вказав конкретної дати кінця цієї системи речей, в якій люди змушені страждати. Натомість він сказав: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений» (Матвія 24:3, 13). Ці слова заохочують нас бути далекоглядними. Нам треба бути готовими пережити багато неприємних подій, аж поки не прийде остаточний кінець злу.

Чи Бог винен?

Чи розумно гніватися на Бога за те, що він допускає страждання? Ні, адже він обіцяє покласти їм край. Також немає підстав вважати, ніби Бог спричиняє наші біди. Багато трагічних подій стаються випадково. Уяви собі, що під час бурелому на когось упало дерево. Дехто може сказати: «То Божа кара». Але насправді Бог зовсім не винен у тому, що це дерево впало. Біблія допомагає нам зрозуміти, що такі речі є сумним результатом «часу і випадку» (Екклезіяста 9:11, Москаленко).

До страждань також призводить нерозсудливість. Припустімо, група молоді після вживання спиртних напоїв вирішила покататися на автомобілі. Їхня подорож закінчилася автокатастрофою. Хто винен у цьому? Бог? Зовсім ні. Вони просто пожали плоди своєї нерозсудливості (Галатів 6:7).

Однак у тебе може виникнути запитання: «Чи ж Бог не може вже зараз покінчити зі всіма стражданнями?» Деякі вірні чоловіки, котрі жили в біблійні часи, теж замислювалися над цим. Пророк Авакум запитав Бога: «Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?» А втім, цей пророк не робив поспішних висновків. Авакум промовив: «Виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені». Згодом Бог запевнив свого служителя, що покладе край стражданням в «умовлений [«призначений», прим. в Хом.] час» (Авакума 1:13; 2:1—3). Тому нам слід терпеливо чекати призначеного Богом часу, коли він усуне все зло.

Також не роби поспішних висновків, ніби Бог хоче, щоб ми страждали, або ж що він особисто випробовує нас. Правда, негаразди життя, які Бог допускає, можуть допомогти нам виробити в собі певні позитивні риси і, як говорить Біблія, удосконалити свою віру (Євреїв 5:8; 1 Петра 1:7, Хом.). Чимало людей, яким довелося зіткнутися з важкими випробуваннями, стали більш терпеливими і співчутливими. Проте не слід доходити висновку, що ці страждання спричинив Бог. Вважаючи так, ми не беремо до уваги Божої любові й мудрості. Біблія прямо говорить: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує». Навпаки, від Бога походить «усяке добре давання та дар досконалий»! (Якова 1:13, 17).

Чому Бог допускає зло

Від кого ж тоді походить зло? Пригадаймо, що Бог має ворогів, і головним із них є той, хто «зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт» (Об’явлення 12:9). Бог поселив наших прабатьків, Адама і Єву, у світі, в якому не було проблем. Проте Сатана переконав Єву в тому, що без Божого правління їй житиметься значно ліпше (Буття 3:1—5). На жаль, Єва повірила брехні Сатани і виявила непослух. Адам приєднався до її бунту. Яким був результат? «Прийшла... смерть у всіх людей»,— говорить Біблія (Римлян 5:12).

Бог не поклав край цьому бунту і не знищив Сатану та його прибічників відразу.  Він вирішив дозволити, щоб пройшов деякий час. Заради чого? По-перше, аби було викрито, що Диявол — брехун. Завдяки цьому стало б очевидним, що незалежність від Бога є шляхом до загибелі. Чи ж кожного дня ми не переконуємося у цьому? «Ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). До того ж «запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Релігії тримають народи у полоні своїх суперечливих учень. Мораль занепадає дедалі більше. Випробувано вже усі можливі форми людського правління. Керівники держав укладають договори і приймають закони, але потреби простих людей не задовольняються. Окрім усіх цих труднощів, неабияких страждань приносять війни.

Безсумнівно, необхідно, щоби Бог втрутився у справи людей і покінчив з усім злом. Однак це відбудеться лише у призначений Богом час. А поки що у нас є особлива нагода підтримувати Боже правління, слухаючись його законів і принципів, викладених у Біблії. І коли стаються якісь нещастя, то надія жити у світі без зла приноситиме нам потіху.

Страждаєш не тільки ти

Коли ми особисто зазнаємо страждань, нас, мабуть, турбує питання: «Чому це сталося саме зі мною?» Апостол Павло нагадує, що не тільки нам доводиться страждати. Він говорить, що «все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі» (Римлян 8:22). Усвідомлення цього факту допоможе тобі зносити труднощі. Ніколь, наприклад, зазнала емоційної травми після терактів, що сталися 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку і Вашингтоні. Вона каже: «Я була шокована і перелякана». Але розповідь про те, як співхристияни перенесли цю трагедію, допомогла їй подолати негативні почуття *. «Я зрозуміла, що я зовсім не сама. Тоді поволі почала оправлятися від свого болю й смутку».

Іноді добре було б з кимось поговорити — батьком чи матір’ю, зрілим другом або християнським старійшиною. Вилий свої почуття особі, якій довіряєш, і вона, напевне, підбадьорить тебе «добрим... словом» (Приповістей 12:25). Молодий християнин з Бразилії згадує: «Дев’ять років тому помер мій батько. Я впевнений, що одного дня Єгова воскресить його. Проте мені стало набагато легше, коли я описав свої почуття на папері. Також я розповідав про свої почуття християнським друзям». Чи в тебе є ‘правдиві друзі’, яким ти можеш звіритися? (Приповістей 17:17). Тож скористайся допомогою, яку вони з любов’ю нададуть тобі! Не бійся висловлювати почуття і не соромся своїх сліз. Адже навіть Ісус дав волю сльозам, коли помер його друг! (Івана 11:35).

Біблія запевняє, що у майбутньому ми ‘визволимося від неволі тління’ і настане «воля слави синів Божих» (Римлян 8:21). А до того часу ще не одній невинній людині доведеться страждати. Нехай тебе підтримує знання того, чому існують страждання і що вони не триватимуть вічно.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 14]

Тобі стане легше, якщо поділишся з кимось своїми почуттями.