Острів, який з’явився і зник

Від нашого дописувача в Італії

ДВАДЦЯТЬ восьмого червня 1831 року західне узбережжя середземноморського острова Сицилії здригнулося від несамовитого землетрусу. Один моряк, відчувши поштовх, подумав, що його човен наскочив на піщану мілину.

Води біля узбережжя Сицилії не вгамовувались ще протягом кількох днів після землетрусу. Довкола плавала мертва риба. У повітрі відчувався запах сірки. Берег був усіяний шматками пемзи.

Десятого липня Середземним морем пропливала неаполітанська бригантина «Тересина». Раптом капітан Джованні Коррао побачив щось неймовірне: над морем здіймався величезний стовп води й диму, заввишки 20 метрів. Було також чути «сильний шум, схожий на розкоти грому».

Монарх Королівства обох Сицилій Фердинанд, аби розвідати, що сталося, спорядив військовий корабель «Етна». Новина про усі ці події сягнула й острова Мальти, який у той час був британською колонією. Не бажаючи відставати, сер Генрі Готем, британський віце-адмірал Мальти, також послав кораблі, «щоб з’ясувати точні координати та зробити інші спостереження щодо природи цього явища».

 І з цього почалися суперечки, що не скінчилися й донині.

Народження острова

Дев’ятнадцятого липня 1831 року внаслідок виверження підводного вулкана між Сицилією й Африкою з’явився новий острів. Чарльз Свінберн, капітан британського шлюпа «Репід», обминав західний мис Сицилії і побачив стовп дивовижно білого диму чи пари. Свінберн вирішив підплисти ближче. Коли звечоріло, у стовпі диму замиготіли яскраві спалахи. Тож навіть при місячному сяйві його було добре видно. Із середини стали прориватися вогняні язики. На світанку дим трохи розсіявся і капітан помітив, що «з моря виступає темний горбик, заввишки близько метра».

Через місяць над гладдю моря вже височіла майже 65-метрова гора окружністю коло 3,5 кілометра. «Як і слід було очікувати, це явище стало справжньою сенсацією,— повідомляв «Мальтійський урядовий бюлетень»,— і на місце події вирушило багато людей». Серед них був професор Фрідріх Гофман, прусський геолог, який займався на Сицилії дослідженнями. З віддалі одного кілометра він зміг «дуже чітко» побачити острів. Однак, побоюючись можливої небезпеки, Гофман не наважився пристати до берега.

Капітан Хамфрі Сенхаус був не такий обачний. Тож 2 серпня він висадився на острів і встановив там «Юніон Джек» — прапор Сполученого Королівства. Сенхаус дав цьому острову назву Грем-Айленд, на честь сера Джеймса Грема, першого лорда британського адміралтейства.

Університет у Катаньї (Сицилія) теж зацікавився новим островом і доручив професорові природознавства Карло Джемелларо дослідити його. Професор назвав острів Фердинандія, на честь короля Фердинанда. Попри те що на острові вже майорів британський прапор, Фердинанд проголосив його частиною свого королівства, хоча острів лежав за межами територіальних вод Сицилії.

Останніми на місце подій прибули французи. Геолог Констан Право назвав острів Юлія, оскільки той з’явився на світ у липні (французькою «джулі»). Вчений також підняв на острові стяг своєї країни. Пізніше він написав, що зробив це для того, аби «показати, що Франція теж цікавиться науковими питаннями».

Спір про те, кому насправді належить острів, загострювався. За словами нещодавнього номера лондонської газети «Таймс», через цей маленький клапоть суходолу Британія, Італія і Франція «мало не розпочали війну».

Острів зникає

Однак суперечки щодо острова Юлії, Фердинандії чи Грем-Айленду * не точилися довго. «Острів щодня все більше занурюється під воду,— написав Гофман, побувавши там у вересні.— І якщо це руйнування, очевидцями якого ми є, продовжуватиметься, то шторми прийдешньої зими знищать його за кілька місяців».

У грудні предмет суперечок уже ховався під метровою товщею води і став небезпечним рифом. Як написав італійський вулканолог Джузеппе Меркаллі, «від острова Юлії залишилися тільки численні назви, запропоновані мандрівниками з різних країв, яким пощастило стати очевидцями цього видовища — народження і зникнення дивного острова».

Чи з’явиться острів знову?

Але на цьому історія не закінчилася. Район, де колись з’явився острів, і досі є геологічно активним. За словами сицилійського історика Сальваторе Мацарелли, сьогодні острів «має таке саме стратегічне значення, як і в XIX сторіччі». Деякі геологи вважають, що острів постане знову. І хоча острова ще не існує, суперечки про те, чиєю власністю він буде, вже оживають.

Розповідь про острів, який з’явився і зник, стала ще однією сумною сторінкою в історії людського правління. Італійський журналіст Філіппо Д’Арпа влучно назвав ці події «свідченням абсурдності влади».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Виверження вулкана в 1831 році.

[Відомості про джерело]

Copyright Peter Francis/The Open University