Кмітливий морський хамелеон

«Восьминіг — який жах! — висмоктує вас. Він тягне вас до себе, і в себе; ви, зв’язаний, склеєний, відчуваєте, як вас повільно проковтує ця потвора». (ВІКТОР ГЮГО, «ТРУДІВНИКИ МОРЯ»)

ВОСЬМИНОГИ, або спрути, мають недобру репутацію підводних монстрів. Стародавні легенди і фантастичні історії на зразок цього уривка з роману Віктора Гюго зображають восьминогів у зовсім не привабливому світлі.

Але насправді навіть такий гігант, як тихоокеанський спрут, що може бути завдовжки до 6 метрів і важити майже 50 кілограмів, для людини зазвичай не грізний. Останніми роками різні вигадки й небилиці про восьминогих «монстрів» поступилися правдивим розповідям очевидців — водолазів та океанобіологів, які займаються дослідженнями цих кмітливих морських хамелеонів.

Полювання і захист від ворогів

Спрути людей не їдять. Ці морські створіння живляться здебільш ракоподібними. Щоб упіймати здобич, вони використовують свої вісім мацалець і 1600 м’язистих присосків. Невеликий восьминіг, послуговуючись присосками, може тягти за собою предмет у 20 разів важчий від себе! Деякі восьминоги мають сильну отруту *. Під час полювання спрут майже миттєво паралізує свою жертву, а тоді спокійно пропихає її в рот, який має подібні до дзьоба щелепи.

А що, коли спрут бачить, як хтось хоче зловити його? У цих створінь є один недолік: їхня голуба кров містить замість гемоглобіну гемоціанін. Така кров погано переносить кисень, тому восьминоги швидко стомлюються. І все ж їм удається спритно рятуватись від тюленів, китів та інших хижаків.

По-перше, в пригоді стає їхній «реактивний двигун». Коли спрут бачить небезпеку, він різко викидає воду із порожнини свого тіла, й утворена таким чином реактивна сила штовхає його назад — подалі від ворога. Це обережне створіння може вдатись також до іншої хитрості: вистрілити у нападника хмару чорнильної рідини. Цей барвник містить пігмент, який погано розчиняється у морській воді. Тож поки клуби «диму» розвіються, восьминіг має змогу непомітно шмигнути в безпечне місце.

Умілий маскувальник

Спрут не любить, щоб за ним ганялися хижаки,— він воліє ховатись. Як він це робить? Славнозвісний дослідник підводного світу  Жак-Ів Кусто писав: «У прибережних водах Марселя ми почали знімати фільм про восьминогів. Проте більшість із наших водолазів повідомляли, що восьминогів там узагалі немає, а якщо й колись були, то тепер кудись позникали. Але насправді водолази пропливали біля них та не помічали їх, бо ті вміють майстерно маскуватись». Що допомагає восьминогам ставати майже непомітними?

Дорослий восьминіг має коло двох мільйонів хроматофорів, а це значить, що на квадратний міліметр поверхні його тіла в середньому припадає аж 200 цих пігментних клітин. Кожна така клітина містить у собі червоний, жовтий або чорний пігмент. Коли восьминіг розслаблює чи напружує м’язи довкола хроматофорів, то майже миттєво може змінювати забарвлення, ба навіть утворювати на собі різні візерунки.

Як не дивно, але, здається, очі спрута не розрізняють кольорів. Проте він може «пофарбувати» себе не лише в три кольори. А це тому, що іридоцити, клітини з дзеркальними кристаликами, відбивають світло, і тіло спрута набирає кольору ділянки дна, на якій він перебуває. І це ще не все. Коли він ховається в кораловому рифі, то може навіть робити свою гладку шкіру шорсткою, утворюючи шипи, і так зливатися з нерівною поверхнею корала.

Сумлінний будівельник і добрий господар

Оскільки восьминоги люблять ховатися, то і хатки свої вони будують так, що їх важко знайти. Здебільшого вони зводять свої житла в різних щілинах чи під скельними виступами. Дах і стіни роблять з каміння, шматків металу, черепашок і навіть із залишків кораблів та човнів чи з різного мотлоху.

Маючи такий будиночок, восьминіг стає добрим господарем. Струменями води зі свого «реактивного двигуна» він розгладжує піщану долівку. А після їди усі залишки викидає з хатки назовні. Якось водолази з команди Кусто вирішили перевірити, чи справді восьминіг добре господарює у своїй хаті. Для цього зі стіни його житла забрали декілька каменів. Що зробив господар? Відшукавши підхожі кругляки, він поступово відбудував стіну! Кусто написав: «Восьминіг працював, аж поки не відновив зруйноване. Його будиночок виглядав точнісінько таким, як і до втручання водолазів». І справді, восьминоги відомі тим, що вміють добре будувати собі житла і підтримувати в них порядок. Коли водолази бачать хатку восьминога, в якій повно різного сміття, то знають: там ніхто не живе.

Її останній дім

Останній та найважливіший дім у житті самки спрута — це місце, де з’являється на світ її потомство. Отримавши від самця сперму, самка зберігає її в своєму тілі до часу, поки не дозріє ікра і не стане готовою до запліднення. Проте увесь той час вона не сидить склавши руки, а кілька тижнів шукає підхоже місце для гнізда. Коли домівка готова, самка прикріпляє до стелі грона з тисяч ікринок.  Лише блакитнокільчасті восьминоги не роблять будиночків. Їхнє яскраве забарвлення попереджає хижаків: наш укус дуже отруйний. Тому самки воліють піклуватись про своє потомство на відкритих місцях.

Восьминогиха — дбайлива мама. Відклавши ікру, вона перестає харчуватись, бо з’явились нові обов’язки. Вона невідступно захищає, очищає і прополіскує ікру, ремонтує своє кубельце, а коли підпливають хижаки, набуває загрозливої пози і проганяє їх. Самка піклуватиметься про ікринки, аж поки з них не вийдуть маленькі восьминогики. Після цього вона гине. Про це Кусто якось сказав: «Ще ніхто не бачив, щоб самка восьминога покинула свою ікру».

Новонароджені восьминоги більшості видів спливають на поверхню моря і стають частиною планктону. Багатьох з них з’їдять інші морські створіння. Але через декілька тижнів ті, що вижили, повернуться на дно і поступово перетворяться на дорослих восьминогів. Тривалість їхнього життя — майже три роки.

Наскільки вони кмітливі?

Дехто вважає, що коли про тварину говорити «розумна», то це стосується лише її здатності навчатися на власному досвіді й уміння долати якісь труднощі. А ось що про це сказав Кусто: «Спрути полохливі, і саме в цьому їхня «мудрість». У них все зводиться до обережності та обачності... Якщо водолаз зуміє показати, що він не є загрозою, то спрут швидко, навіть швидше від інших «диких» тварин, забуває про свою полохливість».

Серед безхребетних восьминоги мають найбільш розвинений мозок та очі. Їхні очі, як і наші, можуть точно фокусуватись і реагувати на зміну освітлення. Відповідальна за зір частина мозку розшифровує сигнали, які надходять від очей, і разом з чудовим відчуттям дотику допомагає восьминогу робити навдивовижу мудрі рішення.

Дослідники повідомляли, що восьминоги, аби дістати свій улюблений наїдок — молюсків, примудряються навіть розкорковувати пляшки. Кажуть, що спрут може навчитись розкручувати покришку на банці, щоб дістати з неї їжу. А спрут з Ванкуверського акваріума (Канада) щоночі пробирався по дренажній трубі до сусідньої водойми і ловив собі там рибку.

У книжці «Дослідження таємниць природи» (англ.) про кмітливість восьминогів написано: «Ми звикли вважати, що серед тварин найрозумніші примати. Але існує чимало доказів, що до числа найрозумніших тварин належать також восьминоги».

Восьминогів завдяки їхній кмітливості можна віднести до тих тварин, яких Біблія називає вельми мудрими (Приповістей 30:24). Ці створіння — справжня дивовижа. І науковці та водолази на відміну од Віктора Гюго стосовно них уже не вживають слова «жах». Ті, хто вивчає восьминогів, мають усі підстави захоплюватись та дивуватись цим кмітливим морським хамелеоном.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Блакитнокільчастий восьминіг.

[Відомості про джерело]

© Jeffrey Rosenfeld

[Ілюстрація на сторінці 16]

Тихоокеанський рифовий спрут досконало замаскувався і став непомітним для хижої риби. А ви його бачите?

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

Восьминоги бувають різних форм і кольорів.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Мініатюрні восьминогики піднімаються до поверхні.

[Відомості про джерело]

© Fred Bavendam

[Відомості про ілюстрації, сторінка 16]

Top left: © Roger T. Hanlon; above: © Jeffrey Rosenfeld