Чому ми потребуємо надії?

ЩО Б сталося, якби хворий на рак Деніел, згаданий у першій статті, не втратив надії на одужання? Чи зміг би він перемогти страшну недугу? Чи жив би він сьогодні? Навіть ті, хто свято вірить у силу надії, мабуть, не насміляться відповісти ствердно. І в цьому вся суть. Силу надії не варто переоцінювати. Це не панацея, не ліки від усіх хвороб.

В інтерв’ю у новинах Сі-Бі-Ес лікар Нейтан Черне застеріг, що, маючи справу з серйозно хворими особами, небезпечно перебільшувати силу надії. «У нас були випадки, коли чоловіки звинувачували своїх хворих дружин у тому, що ті недостатньо зосереджуються на позитивному і що їм бракує оптимізму,— сказав Черне й додав:— Ідея про силу надії породила оманливий погляд, ніби рак можна контролювати. Тож коли хвороба прогресує, декому здається, ніби хворий не зумів стримати ріст пухлини. А думати так несправедливо».

Хворі на невиліковні недуги ведуть важку виснажливу боротьбу. Тому близькі й рідні, безперечно, не повинні обтяжувати їх ще й почуттям вини. Однак чи слушно вважати, що надія не має жодної вартості?

Звичайно ж ні. Вищезгаданий лікар є фахівцем паліативного догляду, мета якого не побороти хворобу чи продовжити життя хворого, а просто зробити його життя легшим і приємнішим, поки триває боротьба. Спеціалісти в цій галузі медицини твердо переконані: все, що позитивно впливає на душевний стан пацієнтів — навіть серйозно хворих,— має велику цінність. І є багато доказів, що надія власне цьому і сприяє.

Цінність надії

«Надія — могутні ліки»,— твердить лікар В. Ґіффорд-Джонс, автор медичних статей. Він проаналізував результати багатьох  вивчень, під час яких з’ясовували значення моральної підтримки для невиліковно хворих. Така підтримка, як гадають, допомагає хворим зберігати позитивний погляд на життя і не втрачати надії. Згідно з вивченням 1989 року, пацієнти, які мали моральну підтримку, жили довше. Але нещодавнє дослідження не виявило суттєвої різниці у виживанні хворих. Усе ж фахівці переконані: пацієнти, яких підтримують морально, менше страждають від депресії і болю.

Розгляньмо інше дослідження, під час якого вивчали зв’язок оптимізму і песимізму з ішемічною хворобою серця. Після ретельних спостережень фахівці розділили групу з більш як 1300 чоловіків на оптимістів і песимістів. Через десять років з’ясувалося, що понад 12 відсотків з цієї групи страждають від ішемічної хвороби серця. І песимістів серед них було майже вдвічі більше, ніж оптимістів. Лора Кубзанскі, доцент кафедри охорони здоров’я і соціальної поведінки з Гарвардської школи охорони здоров’я, каже: «Раніше доказом того, що позитивне мислення добре впливає на здоров’я, служили різні історії. А це дослідження постачило на підтвердження тієї ідеї перші медичні доводи».

Деякі вивчення виявили: ті, хто вважає своє здоров’я поганим, одужують після операції повільніше, ніж ті, хто вважає його чудовим. Оптимізм впливає навіть на тривалість життя. Під час одного дослідження намагались прослідкувати, як на людях похилого віку відображається позитивне й негативне ставлення до старіння. Коли на екранах комп’ютерів, за якими сиділи старенькі, миготіли фрази, що пов’язували старість з мудрістю і досвідом, то після такого сеансу ті відчували приплив сили й енергії. Їхній фізичний стан був таким, як після 12 тижнів занять фізичними вправами!

 Чому ж надія, оптимізм і позитивне мислення зміцнюють здоров’я? Мабуть, вчені й лікарі ще недостатньо дослідили людський розум і тіло, щоб дати вичерпну відповідь. Але фахівці, які вивчають це питання, принаймні в стані зробити наукові припущення. Наприклад, один професор неврології каже: «Людина добре почувається, коли вона щаслива і на щось надіється. У такому стані вона майже не відчуває стресу, що благотворно впливає на цілий організм. Це ще один простий спосіб, як дбати про своє здоров’я».

Деяким лікарям і психологам такий погляд може видатися новим, але для дослідників Біблії він давно відомий. Майже 3000 років тому мудрий цар Соломон під натхненням написав: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Приповістей 17:22). Зверніть увагу на розсудливість цих слів. У вірші не говориться, що радісне серце лікує від усіх хвороб, а просто «добре лікує», або добре впливає на загальний стан людини.

Тож можна запитати: якби надія була ліками, хто б з медиків не приписував їх? До того ж надія впливає благотворно не лише на здоров’я.

Оптимізм, песимізм і ваше життя

Фахівці виявили, що оптимізм позитивно впливає на ціле життя людини. Часто оптимісти ліпше вчаться й працюють і навіть досягають кращих результатів у спорті. Як приклад можна навести вивчення, в якому брала участь жіноча команда легкоатлеток. Спочатку попросили тренерів команди оцінити атлетичні можливості спортсменок. А тоді самих легкоатлеток запитали, яких результатів вони сподіваються досягти. Зрештою виявилось, що їхні передбачення були набагато ближчі до правди, ніж оцінки тренерів. Але чому надія справляє такий могутній вплив?

Науковці дізналися багато цікавого, коли досліджували протилежне почуття — песимізм. У 1960-х роках, спостерігаючи за поведінкою тварин, фахівці отримали несподівані результати, які породили новий термін — «набута безпорадність». З’ясувалось, що люди теж можуть страждати від подібного синдрому. Провели такий експеримент: одну групу людей завели в приміщення з неприємним шумом і сказали, що його можна усунути, натиснувши ряд кнопок у певній послідовності. І цій групі вдалось припинити шум.

Другій групі сказали те саме, але натискання кнопок не дало ніякого результату. Як можна здогадатись, у багатьох осіб другої групи розвинулось почуття безпорадності. У наступних експериментах вони взагалі відмовлялися щось робити, будучи переконані, що й так нічого не змінять. Але навіть у другій групі залишалися оптимісти, які не піддавались почуттю безпорадності.

Д-р Мартін Селігман, який допомагав підготувати декотрі з тих експериментів, зрештою присвятив дослідженню оптимізму й песимізму цілу свою кар’єру. Він глибоко вивчав мислення людей, які вважали себе безпорадними в житті. Селігман дійшов висновку, що песимізм заважає людям майже у всьому і може призвести до цілковитої пасивності. Ось як він підсумовує песимістичне мислення і його наслідки: «Після 25 років досліджень я переконався: якщо хтось зазвичай думає, що у всіх невдачах винен він сам, що їх ніяк не уникнути і вони супроводжуватимуть його скрізь,— а саме так і роблять песимісти,— то тим прирікає себе на ще більші невдачі».

І знову ж, хоча такі висновки можуть здаватися сьогодні новими, але вони зовсім не дивують тих, хто вивчає Біблію. Зверніть увагу на цю приповістку: «Як ти в біді піддався, то мала сила в тебе» (Приповістей 24:10, Хом.). Біблія чітко говорить, що знеохочення й негативні думки роблять нас безсилими. Але як боротися з песимізмом? Як навчитись більш оптимістично дивитися на життя й не втрачати надії?

[Ілюстрація на сторінках 4, 5]

Надія має велику силу.