Нове обличчя для Майлін

РОЗПОВІЛА МАМА МАЙЛІН

Чому моя люба 11-річна донечка Майлін потребує нового обличчя? Дозвольте мені розповісти.

Майлін, моя друга донечка, народилася 5 серпня 1992 року на Кубі, в місті Ольґін. Це принесло невимовну радість для нашої сім’ї. Але ця радість тривала недовго. Через кілька днів після народження Майлін я захворіла на вітряну віспу, а за місяць нею заразилась і Майлін.

Коли стан Майлін погіршився, ми поклали її в лікарню. Вона перебувала під наглядом досвідчених лікарів. Однак імунна система Майлін дуже ослабла, і наша дівчинка підхопила якусь інфекцію. Я помітила на її маленькому носику дивне почервоніння. Лікарі з’ясували, що причиною цього була рідкісна і дуже агресивна бактерія.

Майлін відразу призначили антибіотики. А втім, за кілька днів бактерія вже почала руйнувати обличчя моєї донечки. І хоча невдовзі лікарям таки вдалося зупинити поширення цієї бактерії, вона вже майже повністю знищила ніс, губи, частково ясна і підборіддя нашої дівчинки. Бактерія також роз’їла їй шкіру біля ока.

Побачивши Майлін, ми з чоловіком просто залилися сльозами. Як таке могло статися з нашою крихіткою? Донечка кілька днів пролежала в реанімації. Лікарі думали, що вона не виживе. Мій чоловік постійно повторював, що слід бути готовими до гіршого. Я простягнула руку в інкубатор, де лежала Майлін. Вона її так сильно стиснула, що я зрозуміла: моя дівчинка житиме! Я сказала чоловікові: «Наша донька не збирається помирати. Але яким тепер буде її життя?» Кожного ранку, прокидаючись, ми сподівалися, що це був тільки страшний сон.

Поки ми були в лікарні, наша старша шестилітня донька Майделіс залишалася з моїми батьками. Вона з нетерпінням очікувала повернення своєї маленької сестри. Коли Майделіс бачила сестру востаннє, та була схожа на гарненьку ляльку з великими блакитними очима. Але тепер Майлін виглядала просто жахливо.

«Чому моя крихітка повинна так страждати?»

Через півтора місяця Майлін виписали з лікарні. Ми не хотіли, щоб інші бачили її. Тому не повернулися додому, а оселились у невеличкому сільському будинку поблизу моїх батьків.

Оскільки Майлін не могла ссати груди, спочатку я потрошечки годувала її своїм молоком через невеликий отвір на обличчі, де колись був ротик. Однак її рани почали загоюватися і цей отвір майже затягнувся. Вона могла їсти лише рідку їжу з пляшечки. Коли Майлін виповнився рочок, ми повернулися до Ольґіна, де лікарі зробили їй чотири операції, щоб збільшити той отвір.

 Я постійно запитувала себе: «Чому моя крихітка повинна так страждати?» Відповідей шукала у спіритичних центрах і молилася образам. Але ніщо не приносило потіхи. Болючі зауваження декого з родичів і друзів ще більше бентежили мене. Дехто казав: «На те була воля Бога». Інші ж твердили: «Це кара Божа». Я непокоїлась, що скажу Майлін, коли вона виросте. Одного разу, як Майлін була ще зовсім маленькою, вона запитала батька: «А чому в усіх є носик, а в мене немає?» Чоловік не зміг нічого їй відповісти і вийшов зі сльозами на очах. Я спробувала пояснити донечці, що з нею сталося. Вона й досі пам’ятає, як я часто говорила їй, ніби її носик і ротик з’їв маленький жучок.

Підстава для надії

Якось я відчула, що більше цього не витримаю. Пригадавши, що моя сусідка є Свідком Єгови, я захотіла дізнатися з Біблії, чому Бог допустив, аби моя донечка так страждала. Я запитала її: «Якщо ця хвороба — покарання від Бога за якусь мою провину, то чому за це повинна відповідати Майлін?»

Сусідка розпочала зі мною біблійне вивчення за допомогою книжки «Ви можете жити вічно в Раю на землі» *. Поступово я зрозуміла, що Бог не причетний до страждань Майлін і що насправді він піклується про нас (Якова 1:13; 1 Петра 5:7). Тепер у мене з’явилась чудова надія, що небесне Царство на чолі з Ісусом Христом покінчить зі стражданнями (Матвія 6:​9, 10; Об’явлення 21:​3, 4). Ці знання додали мені сил і заохотили відвідувати християнські зібрання Свідків Єгови. Спочатку чоловікові не сподобалося моє нове захоплення. Проте він не перешкоджав вивченню Біблії, оскільки розумів, що це допомагає мені зносити горе.

Допомога з-за кордону

Коли Майлін виповнилося два рочки, відомий хірург-косметолог із Мексики почув про наше нещастя і запропонував безкоштовно допомогти дівчинці. Першу серію операцій зробили в 1994 році. Майже рік ми з Майлін жили в Мексиці. Спочатку я не могла знайти Свідків Єгови, тож ми не відвідували зібрань. Через це я духовно ослабла. Пізніше ми зустріли місцевого Свідка і відтоді почали відвідувати  зібрання якомога частіше. Повернувшись на Кубу, я продовжила вивчати Біблію зі Свідками і відновила свої духовні сили.

Проте мій чоловік і далі не цікавився Біблією. Намагаючись викликати у нього інтерес, часом я просила його читати мені певні уривки з публікацій, що ґрунтуються на Біблії, і пояснювала це тим, що хочу ліпше їх зрозуміти. Зрештою чоловік погодився на біблійне вивчення. Він побоювався, що мої часті і довгі поїздки до Мексики зашкодять нашим стосункам. Він вважав, що коли наша сім’я буде об’єднана спільними духовними інтересами, то нам буде легше зносити розлуку. І це справді допомагало. У 1997 році ми з чоловіком та старшою дочкою охрестилися і стали Свідками Єгови.

Якось у Мексиці Майлін сказала, що якби жучок не з’їв її личко, вона не мусила б залишати сестричку і тата. Справді, було зовсім не легко так довго жити на віддалі від своїх рідних. А втім, чудовим підбадьоренням для нас став візит до Бетелю в Мексиці — філіалу Свідків Єгови. Майлін сказала, що не хоче знову йти на операцію — вже п’яту за цю поїздку,— оскільки процес одужання був дуже болючим. Кілька Свідків з Бетелю пообіцяли, що коли Майлін буде хороброю дівчинкою і дозволить лікарям зробити операцію, то влаштують для неї вечірку. Тоді Майлін погодилась.

Ось що Майлін розповідає про свої враження: «Я нетерпляче очікувала вечірки в Бетелі і мужньо перенесла операцію. Вечірка була просто чудовою, прийшло так багато духовних братів і сестер! Я отримала тоді чимало листівок, які зберігаю і донині. Підбадьорення від вечірки зміцнило мене і допомогло витримати наступні операції».

Духовний поступ Майлін і джерело її сили

За 11 років свого життя Майлін перенесла 20 операцій з відновлення обличчя. Це суттєво допомогло їй, але вона й досі не може повністю відкривати рот. Однак незважаючи на все це, вона завжди зберігає позитивний склад розуму і залишається витривалою. Також вона дуже цінує духовні справи. У шість років Майлін записалась у Школу теократичного служіння, а 27 квітня 2003 року охрестилась. Якийсь час вона проводила відразу три біблійні вивчення. Колись у Мексиці Майлін розмовляла з одним чоловіком, і він погодився вивчати Біблію. Вона запросила його на Спомин Христової смерті й на інші християнські зібрання. Він охоче відвідав ці зустрічі.

Коли Майлін проповідує від дому до дому, дехто з мешканців цікавиться, чи це в неї опіки на обличчі. Майлін використовує це як нагоду поділитися своєю надією. Вона розповідає, що на землі настане Рай і тоді Єгова дасть їй нове обличчя (Луки 23:43).

Неможливо передати словами того болю, якого зазнала Майлін від постійних операцій, а також від глузувань дітей. Що допомогло їй усе це витримати? Майлін з упевненістю відповідає: «Єгова дуже реальний для мене. Він завжди зміцняє мене і додає мужності. Я більше не хочу робити операцій, бо лікарі не в силі вчинити чуда. Вони ніколи не зроблять мене такою, якою я народилась. Але в новому світі Єгова дасть мені нове обличчя і я знову буду вродливою».

[Примітка]

[Вставка на сторінці 26]

«В новому світі Єгова дасть мені нове обличчя».

[Вставка на сторінці 27]

Поступово я стала розуміти, що Бог не причетний до страждань Майлін.