Лондонський замок Тауер. Свідок бурхливого минулого

ВІДТВОРИТИ

Лондонський замок Тауер. Свідок бурхливого минулого

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

НА БЕРЕЗІ Темзи у східній частині Лондона височіє одна з найвідоміших у світі пам’яток давнини — лондонський замок Тауер. Майже тисячу років цей величний замок, який був не тільки твердинею і палацом, але й в’язницею, відігравав важливу роль у бурхливій історії Англії. Крізь брами Тауера проходили королі й королеви, придворні й церковники, політики й судді. Дехто з них виходив звідти з тріумфом, а декого вже більше ніхто не бачив живим. Для чого був побудований Тауер? Які драматичні події відбувалися в цьому замку і як вони вплинули на хід історії Англії?

Королівська фортеця

У 1066 році в Англію вторгнувся Вільгельм Завойовник, герцог Нормандії. Аби залякати своїх ворогів, англосаксів, він побудував кілька замків. Замок, зведений на території сучасного Лондона, був найбільш грізним. Спочатку на руїнах стародавнього римського міста спорудили дерев’яний форт, на місці якого згодом з’явилась величезна кам’яна будівля — Велика Башта. Ця башта, заввишки 27 метрів, була майже квадратна (32 на 36 метрів). Своїм страхітливим виглядом вона наганяла жах на місцевих жителів. Згодом, за наказом одного з королів, башту побілили і з того часу її стали називати Білою Баштою.

Королі-наступники добудували ще кілька башт різних розмірів, оточили замок двома масивними мурами й викопали довкола нього глибокий рів. Так постала одна з найнеприступніших в Європі фортець. Англійські королі знаходили тут надійний сховок від повстанців. Тауер був також символом влади і могутності, і та сторона, яка заволоділа ним під час громадянської війни, стала переможцем. У мирний час із замку вирушали пишні процесії на честь коронації нового короля. Деякі монархи обирали Тауер своєю резиденцією. У вишукано оздоблених апартаментах палацу вони часто влаштовували розкішні бенкети для своїх прихильників. А от ворогів короля приймали тут зовсім по-іншому.

Державна в’язниця

Вважається, що в 1100 році у Тауері з’явився перший в’язень. Але цей замок не був звичайною в’язницею. Тут ув’язнювали лише знатних і високопоставлених осіб. Серед тих, хто перебував під вартою, були переможені королі Шотландії і Франції, а також представники аристократії і церкви, які втрачали прихильність короля чи вважались зрадниками. Часами Тауер ставав свідком смертних кар і навіть підступних убивств. Саме тут вбили Генріха VI, а також 12-річного Едуарда V і його молодшого брата.

Оскільки у Тауері не було в’язничних камер, ув’язнених тримали скрізь, де тільки було місце. До них або приставляли охорону, або дозволяли їм вільно пересуватися в межах замку. Декого з в’язнів засуджували на довгий термін, інші ж перебували в ув’язненні недовго. Вільям Пенн, засновник британської колонії в Америці, яку назвали Пенсільванією, за свої релігійні переконання колись провів у цій в’язниці вісім місяців. Шарля, герцога Орлеанського, переможеного племінника французького короля, періодично тримали тут в ув’язненні з 1415 по 1440 рік, аж поки за нього не заплатили величезного викупу. Один придворний — письменник і дослідник сер Вальтер Рейлі — відсидів у Тауері 13 похмурих років і написав там «Історію світу». Після цього його на деякий час звільнили, але згодом таки стратили.

Страти частішають

З часів Реформації Тауер здобув собі славу в’язниці, де з ув’язненими поводились надзвичайно брутально. Генріх VIII, який дуже хотів мати спадкоємця чоловічої статі, відрікся Римо-католицької церкви і почав страчувати усіх, хто відмовлявся визнати його головою церкви Англії. Друга дружина Генріха, Анна Болейн, не змогла народити йому сина. Тож, за фальшивими звинуваченнями у державній зраді і подружній невірності, в Тауері королеві стяли голову. Разом з Анною стратили її брата і чотирьох інших осіб. Катерину Говард, п’яту дружину короля, спіткала та сама доля. У цьому замку ув’язнили й послали на плаху багатьох вельмож з королівського роду, які могли б претендувати на трон.

Молодий Едуард VI, син Генріха, був протестантом і наслідував жахливі злочини свого батька. Але невдовзі він помер, пробувши на троні лише шість років. Його наступницею стала Генріхова дочка Марія Тюдор, ревна римо-католичка. За її наказом обезглавили 16-річну леді Джейн Ґрей і її юного чоловіка, які стояли на дорозі Марії до влади. За часів Генріха страчували римо-католиків, а тепер настала черга протестантів. Єлизавета, сестра Марії по батькові, провела в Тауері багато важких тижнів. Проте коли вона сама прийшла до влади, то стала ув’язнювати і страчувати всіх, хто противився її правлінню чи відмовлявся зректись католицьких учень.

З-поміж безлічі тауерських в’язнів на території замку стратили лише п’ятьох жінок і двох чоловіків, оскільки публічна страта тих осіб могла створити зайві труднощі. Троє з тих жінок були королевами — Анна Болейн, Катерина Говард і Джейн Ґрей, яка правила тільки дев’ять днів. Усіх інших страчували на пагорбі за межами Тауера перед свавільним натовпом. Зазвичай в’язням відсікали голову. Стяті голови насаджували на кіл і для залякування інших виставляли на Лондонському мості. А обезглавлені тіла закопували в Тауері під підлогою каплиці. Загалом там поховано понад 1500 осіб.

Іноді, переважно з офіційного дозволу, допитуваних в’язнів жорстоко мучили. У 1605 році через такі катування пройшов і Гай Фокс, ініціатор «порохової змови», який планував підірвати короля і парламент. Його розтягували на дибі, щоб він назвав імена співучасників. Після цього Фокса стратили.

Протягом недовгого часу в XVII сторіччі Тауер, як і ціла Англія, перебував у володінні Олівера Кромвеля і прихильників парламенту. Згодом до влади повернувся Карл II, і відтоді в Тауері ув’язнювали набагато менше людей. У 1747 році на Тауерському пагорбі останній раз стяли голову. Але на цьому роль Тауера як державної в’язниці не закінчилася. Під час Першої світової війни тут було ув’язнено і розстріляно 11 німецьких шпигунів. А в дні Другої світової війни у замку якийсь час тримали військовополонених. Серед них був і рейхсфюрер Рудольф Гесс, особистий секретар Гітлера. Останній в’язень, якого стратили в Тауері,— це шпигун Йозеф Якобс. Його розстріляли в серпні 1941 року.

Вартові Тауера

Від самого початку Тауер охороняли вартові, які також виконували роль тюремників. У 1485 році сформували спеціальну лейб-гвардію. У ті дні в’язнів часто привозили до замку по річці через Браму зрадників. Коли звинуваченого привозили після суду, то, глянувши на лейб-гвардійця, котрий його супроводжував, можна було визначити, яким був вирок. Якщо лейб-гвардієць тримав сокиру лезом до арештанта, це означало, що його буде страчено.

Сьогодні лейб-гвардійці й досі охороняють Тауер і є чудовими гідами для відвідувачів замку. Під час урочистих церемоній вони вдягнені у блискучі лівреї епохи Тюдорів — обшиті золотом яскраво-червоні мундири із високим гофрованим коміром. А у звичайні дні вартові носять синьо-червону уніформу епохи королеви Вікторії. Вартових Тауера ще називають «біфітерами» (м’ясоїдами). Можливо, це глумливе прізвисько з’явилось за часів голоду в Англії. У той час як мешканці Лондона взагалі не мали що їсти, лейб-гвардійців завжди забезпечували яловичиною, щоб вони залишалися вірними англійській короні.

Один із лейб-гвардійців опікується круками, які живуть у Тауері. Згідно з певним повір’ям, коли ці птахи залишать Тауер, Англію спіткає лихо. Тож тауерським крукам підрізають крила, щоб вони не відлетіли.

Лейб-гвардійці також охороняють скарбницю Тауера, де зберігаються знамениті регалії англійських королів. З XVII століття її відкрили для відвідувачів. Тут можна побачити корони, скіпетри і держави — символи, якими й досі користується королівська родина. Усі вони оздоблені дорогоцінними каменями. Один з них — це найякісніший і найбільший у світі діамант Калінан І.

Звіринець, монетний двір і арсенал

Відомо, що на початку XIII століття король Іоанн тримав у Тауері левів. Його наступник, Генріх III, заснував тут справжній королівський звіринець. Від європейських монархів він отримав трьох леопардів, білого ведмедя і слона. Ці тварини розважали короля і придворних. Проте коли ведмедя виводили з Тауера і він ловив рибу у Темзі, цим видовищем міг насолоджуватися цілий Лондон. Пізніше в Тауері з’явилися більш екзотичні тварини. А з часів Єлизавети звіринець було відкрито для відвідувачів. Коли в 1830-х роках тварин перевезли в новий зоопарк у лондонському Ріджентс-парку, королівський звіринець закрили.

Понад 500 років у стінах Тауера містився ще й Королівський монетний двір. Найбільше роботи було тут за часів правління Генріха VIII, коли монети виробляли зі срібла, яке конфіскували з ліквідованих монастирів. Крім того, в Тауері зберігалися важливі державні і юридичні документи, а також виготовляли і тримали обмундирування й зброю для короля та його армії.

Нагадування про минуле

Лондонський Тауер — одна з найвизначніших пам’яток Англії, яка притягує тисячі туристів. Сьогодні замок виглядає майже так само, як у старі часи. Проходячи брукованим подвір’ям поміж похмурими сірими спорудами замку, мимоволі думаєш про злочини, які чинилися тут протягом сторіч, про людські трагедії і страждання. Про «трагічну історію і муки людей, які віддали життя за рідну батьківщину, за свої ідеали й віру» свідчить і меморіальна дошка на пласі Тауерського пагорба.

[Ілюстрації на сторінці 13]

Анна Болейн.

Катерина Говард.

Джейн Ґрей.

Вільям Пенн.

[Відомості про джерела]

Boleyn and Howard: From the book Heroes of the Reformation, 1904; Grey: From the book The World’s Famous Events; Penn: From the book The Library of Historic Characters and Famous Events, Vol. V, 1895

[Ілюстрація на сторінці 13]

Кімната в Тауері, де тримали в’язнів.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 14]

Лейб-гвардієць.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Королівські регалії.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Монета XVI століття із зображенням Генріха VIII.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 12]

ПРОБУДИСЬ!