Морські самоцвіти

Діатомеї — мікроскопічні водорості, одягнені в пористий панцир, який складається з двох прозорих стулок. Ці морські рослинки прибирають найвигадливіших форм. Вони мешкають майже в усіх районах Світового океану. Відтоді як учені вперше через мікроскоп розгледіли, наскільки чарівні ці крихітні рослини, вони не перестають ними захоплюватися. За свої витончені й досконалі форми, а також за неповторну красу діатомеї почали називати морськими самоцвітами.

Альфред Нобель, який у 1860-х роках працював над створенням динаміту, використав кремнезем, з якого складається панцир діатомей, для того аби стабілізувати нітрогліцерин. Завдяки цьому динаміт можна було безпечно транспортувати. Нині скам’янілі стулки діатомеї використовують у найрізноманітніших цілях, наприклад, для очищення вина, фільтрації води в басейнах і для виготовлення люмінесцентних фарб, якими роблять дорожню розмітку.

Але найважливішим є те, що завдяки фотосинтезу, який відбувається в цих крихітних одноклітинних рослинках, утворюється 25 відсотків усього кисню на нашій планеті. Дослідники Аллен Міллеган та Франской Морел з Принстонського університету виявили, що кремнезем спричиняє хімічні зміни у воді, яка міститься між стулками діатомей, а це створює ідеальні умови для фотосинтезу. На думку вчених, завдяки пористій будові стулок більша поверхня клітини контактує з водою, і саме тому процес фотосинтезу відбувається інтенсивніше. Для науковців і досі залишається загадкою, як з аморфного кремнезему, що міститься у морській воді, ці мікроскопічні, але прекрасні водорості утворюють собі панцири. Проте ніхто не заперечить, що вони відіграють важливу роль у підтримці життя на Землі, можливо, навіть важливішу, ніж наземні рослини.

Пан Морел назвав діатомеї «одними з найуспішніших організмів на Землі». А дослідник Міллеган переконаний, що коли б ці водорості не поглинали вуглекислого газу, «парниковий ефект на нашій планеті був би значно відчутніший».

Коли діатомеї відмирають, їхні вуглецеві рештки осідають на океанічному дні і згодом перетворюються на скам’янілості. Деякі науковці вважають, що через сильний тиск, який панує на дні океану, ці скам’янілості сприяють збільшенню світових запасів нафти. Але оскільки глобальне потепління спричиняє підвищення температури морської води, бактерії з’їдають рештки діатомей ще до того, як вони осядуть на морське дно. І тоді вуглець піднімається на поверхню води. Ці морські самоцвіти є частиною дивовижно створеної екосистеми, від якої залежить життя на землі. Але, на жаль, сьогодні навіть цим мікроскопічним водоростям загрожує небезпека.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 31]

© Dr. Stanley Flegler/Visuals Unlimited