Чому деякі вчені вірять у Бога?

НАУКОВЦІ постійно розкривають таємниці Всесвіту і життя на нашій планеті. Але попри це вчені та й звичайні люди досі не можуть знайти відповіді на такі важливі запитання: «Як з’явився Усесвіт? Що було до його початку? Чому Всесвіт, здається, спеціально побудований так, щоб у ньому могло існувати життя? Як на Землі з’явилось життя?»

На ці запитання наука так і не змогла дати вичерпних відповідей. Дехто навіть сумнівається, чи вона взагалі знайде такі відповіді. Ось чому багато хто починає переосмислювати свої погляди й переконання. Ми запрошуємо також вас розглянути три поки що нерозгадані таємниці, які змушують деяких науковців серйозно замислюватись над питанням: «Чи існує Бог?»

Точно відрегульовані закони у Всесвіті — звичайна випадковість?

Перша і найбільша таємниця — це наш точно відрегульований Усесвіт. Чому в космосі панують сталі величини й незмінні закони, які точно і надійно підтримують порядок у Всесвіті й життя на Землі?

Що означає вислів точно відрегульований Усесвіт? Для прикладу, зверніть увагу, наскільки точно встановлені чотири фундаментальні фізичні взаємодії: електромагнетизм, гравітація, сильна ядерна взаємодія і слабка ядерна взаємодія *. Ці взаємодії впливають на кожен об’єкт у Всесвіті. До того ж вони мусили бути встановлені та відрегульовані надзвичайно точно, адже навіть дуже незначна зміна цих величин перетворила б Усесвіт на безжиттєву масу.

Багато людей з аналітичним розумом пояснюють даний феномен так: усе це не могло статись просто випадково. Джон Полкінґгорн, колишній фізик при Кембриджському університеті, сказав: «Коли бачиш, наскільки неймовірно точно мусили бути відрегульовані закони природи, аби виник знаний для нас Усесвіт, то мимоволі зароджується думка, що і закони, і світ повстали далеко не випадково». Пан Полкінґгорн зробив висновок: «Усе це мусило з’явитися з певною метою».

Подібну думку висловив австралійський фізик Пол Дейвіс: «Безумовно, багато вчених... зневажають ідею, що може існувати Бог чи навіть якась безособова творча першопричина». Він додав: «Особисто я не поділяю їхнього зневажливого ставлення... Я не можу повірити, що наше існування у цьому Всесвіті є звичайнісінькою примхою долі... раптовим спалахом у процесах великого космосу».

 Чому важко пояснити складність Усесвіту

Друга проблема, над якою б’ються сучасні вчені,— це незбагненна складність світобудови. Погодьтесь, цілком логічне таке твердження: чим складніший якийсь процес, тим менше шансів, що він відбувається випадково. А тепер розгляньте приклад.

Щоб сформувалась молекула ДНК, або, як її ще називають, «цеглинка» життя, має відбутись безліч точно запрограмованих хімічних реакцій. Три десятиліття тому д-р Френк Солсбері з Державного університету штату Юта (США) підрахував імовірність самостійного зародження найпростішої молекули ДНК, необхідної для появи життя. Результати його підрахунків чітко доводять: імовірність настільки мізерна, що з математичного погляду таке взагалі не може статись *.

Складність природи особливо очевидна в тому, що живі організми мають складні органи, котрі не могли б існувати без інших складних органів. Для прикладу, звернімо увагу на процес розмноження.

Згідно з теорією еволюції, живі організми продовжували розмножуватись і тоді, коли ставали більш високоорганізованими. А це означає, що жіночі особини багатьох видів мали поступово розвинути репродуктивні клітини (клітини розмноження). Аби дати початок новому поколінню, жіночі особини повинні були запліднюватись чоловічими особинами. Щоб передати потрібну кількість хромосом своєму нащадкові, жіночі й чоловічі статеві клітини мусять пройти складний процес, так званий мейоз, тобто поділ ядра клітини, що забезпечує зменшення числа хромосом удвічі. Завдяки цьому процесу дочірні клітини майбутніх нащадків отримують якраз необхідну кількість хромосом.

Звичайно, такий процес відбувається і в інших видів живих організмів. Але виникає запитання: як «перша матір» кожного виду отримала здатність розмножуватись разом з повністю розвинутим «першим батьком»? Як ці матір і батько «навчилися» ділити навпіл усю кількість хромосом у своїх репродуктивних клітинах, щоб потомство було здоровим і подібним на своїх батьків? А якщо здатність розмножуватися розвивалась поступово, то як могли вижити жіночі й чоловічі особини тоді, коли ця важлива функція — мейоз — була ще на стадії розвитку?

Шанс, щоб навіть в одного виду випадково і самочинно розвинулась здатність статевого розмноження, настільки мізерний, що й вирахувати його неможливо. А ймовірність того, що така здатність з’явилася у багатьох видів, узагалі не піддається розсудливому поясненню. Чи може теорія еволюції пояснити цю складність? Як могли випадкові, довільні й безцільні процеси витворити такі взаємопов’язані органи та процеси? Живі організми мають безліч ознак того, що всі складні процеси й системи мусили бути передбачені та сплановані, а значить мусив існувати розумний Проектувальник.

Чимало науковців доходять саме такого висновку. Наприклад, математик Вільям Дембскі писав, що «розумний задум» чітко видно в «будові матеріального світу... яку можна логічно пояснити лише тим, що існували розумні й усвідомлені першопричини». Спеціаліст з молекулярної біохімії Майкл Біхі зробив такий  висновок: «Хтось може бути щирим католиком і водночас вірити в теорію Дарвіна. Але така наука, як біохімія, не дозволить ученому з аналітичним розумом вірити в цю теорію».

Непослідовність літопису викопних решток

Третя таємниця, яка спантеличує учених, стосується літопису викопних решток. Якщо еволюція тривала протягом багатьох тисячоліть, то логічно, що між головними групами живих організмів існувало безліч проміжних видів, тобто ланок. Проте усі викопні рештки, знайдені від часу життя Дарвіна і донині, можуть лише розчарувати прихильників еволюційної теорії, адже проміжні ланки просто не існують!

Багато вчених зробило висновок: докази на користь еволюції надто благенькі й суперечливі, отож на їхній основі не можна будувати переконання, ніби життя поступово зародилося і розвивалось само по собі. Інженер авіакосмічної промисловості Лютер Сатерланд у книжці «Дарвінова загадка» (англ.) написав: «Наукові відкриття засвідчують, що кожна форма життя на нашій планеті — чи то найпростіша  одноклітинна, чи то людина — з’явилась відразу сформованою з остаточно розвинутими та життєздатними органами. Цей факт доводить до однозначного висновку: ще до появи життя на землі мусив існувати якийсь початковий розум».

З другого боку, літопис викопних решток багато в чому збігається з описом порядку появи живих створінь, який можна знайти в біблійній книзі Буття. Дональд Читтік, фахівець з фізичної хімії, який здобув докторський ступінь при Орегонському державному університеті (США), каже: «Коли добре проаналізувати літопис викопних решток, можна дійти висновку, що тварини давали потомство лише за родом своїм, саме так, як це описує Буття. Вони не перетворювалися з одного виду на інший. Нині, як і в часи Дарвіна, факти зовсім не суперечать розповіді з книги Буття про безпосереднє створення всього живого. Тварини й рослини і донині дають потомство за родом своїм. Фактично, свідчення палеонтології (дослідження викопних решток) настільки розходяться з ученням Дарвіна, що деякі науковці вважають: проміжні форми ніколи не будуть знайдені».

Зробіть правильний висновок

Усе сказане вище — то лиш вершечок величезного айсберга нез’ясованих питань, над якими мудрують ті, хто відкидає докази існування Творця. Деякі вчені визнають, що ідея: «Бога нема» опирається не на чітких доводах і точній логіці, а на припущеннях та здогадках.

Астроном Аллан Сендейдж усе життя займався плідною науковою діяльністю. І ось що він сказав: «Наука, якій я присвятив життя, привела мене до висновку, що світ — це дуже складна річ, яку нам, ученим, годі пояснити. За таємницею буття насправді стоїть щось надприродне».

[Примітки]

[Рамка на сторінці 6]

Вчені не можуть пояснити

▪ Чому чотири фундаментальні фізичні взаємодії відрегульовані настільки точно, що це уможливлює існування Всесвіту й життя в ньому?

▪ Як пояснити надзвичайну складність живих організмів і те, що вони зазвичай не піддаються спрощенню?

▪ Чому в літописі викопних решток існує багато прогалин і чому не знайдено проміжних видів, тобто ланок, між головними групами живих організмів?

[Рамка на сторінці 8]

Чисто випадково?

Недавно часопис «Нешнл джіоґрефік» на обкладинці одного зі своїх видань помістив фотографію мами, яка ніжно пригортає своє маля. Ось що написав до редакції цього часопису один читач: «Фотографія мами з дитиною — це шедевр. Дивлячись на миле дитя, яке дев’ять місяців перед тим було лише яйцеклітиною завбільшки з головку шпильки, дивуюсь: як дехто може вірити, що таке дивовижне перетворення сталось у результаті сліпого випадку».

З цими словами важко не погодитись. Автор статей і професор ядерної фізики д-р Джеральд Шредер пояснив, що ймовірність самовільного утворення Всесвіту і життя у ньому така ж, як і ймовірність тричі підряд виграти лотерею. Пан Шредер сказав: «Третій виграш ви не встигли б забрати, бо вас вкинули б до в’язниці за шахрайство. Імовірність виграти тричі підряд, чи навіть тричі за все своє життя, настільки мізерна, що про таке навіть і мріяти ніхто не сміє».

[Ілюстрації на сторінці 7]

Якби ці чотири взаємодії не були відрегульовані й збалансовані дуже точно, то не існувало б життя.

Слабка ядерна взаємодія підтримує рівномірний процес «горіння» Сонця.

Гравітація утримує на землі всі предмети.

Сильна ядерна взаємодія не дає розпастися ядрам атомів.

Електромагнетизм — сила, завдяки якій утворюються блискавки.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Чи випадкові сили й процеси могли утворити хоча б одну таку складну клітину з молекулами ДНК? А що сказати про людину?

[Ілюстрації на сторінці 8]

Літопис викопних решток не дав переконливих доказів, що життя виникло в результаті еволюції.