Пасуться між колючками

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

ЗАПРОШУЮ вас відвідати один цікавий закуток Південно-Африканської Республіки — Нурсфельд. Цей напівпустельний край названо так тому, що тут росте безліч колючих сукулентних рослин з родини молочайних, яких ще звуть нурси. Місцеві селяни здебільшого розводять ангорських кіз, які дають чудову вовну мохер. (Цих тварин ви можете побачити на фотографіях). З їхньої вовни тчуть делікатну, однак міцну тканину, з якої виготовляють чимало речей: від модного одягу до килимів. Але як тваринам удається виживати на таких посушливих теренах?

Відповідь на це запитання міститься у стеблах нурсів. Саме цей вид молочаю, який ви бачите на верхньому фото, Euphorbia coerulescens (молочай блакитнуватий), становить понад 40 відсотків зимового раціону кіз. Проте кози мусять бути обережними, аби не поранитись колючками, якими густо всіяні ці рослини. Та коли коза навчиться рогами збивати колючки, то значно безпечніше і легше діставатиметься до стебел.

Час від часу тут випадають рясні дощі. Тоді кози мають можливість ласувати теж іншими рослинами, які виростають довкола кущів молочаю. А втім, при цьому кози ризикують. Чому? Фермер Юрген Кюррі у книжці про Нурсфельд написав: «Коли ангорська коза намагається пощипати ніжні пагони рослинок під стеблами нурсів або між ними, то своєю розкішною кучерявою шерстю може міцно зачепитись за колючки». І це інколи стає причиною смерті. Адже, як пояснює пан Кюррі: «Під палючим літнім сонцем більше двох годин коза не витримає».

Нурсфельд періодично потерпає від нещадних посух. У той час його рослинність рятує життя багатьом створінням. Фермери тракторами скошують молочай і подрібнюють його. Козам таку січку їсти легше й безпечніше. Частенько до них долучаються теж дикі тварини. Кюррі розповідає: «Під час засухи навіть куду [великі антилопи] залюбки користають з такої важливої для життя оказії, тому їх нерідко можна побачити при дорозі на білих, викошених від молочаю клаптях  землі. Через голод вони навіть забувають про страх перед людиною».

На цих землях росте також особливий вид молочаю — Euphorbia ferox. Він невеликий, зате вкритий страшними колючками, через які більшість тварин не може дістатись до його їстівних стебел. Ця рослина добре переносить засухи і теж допомагає тваринам вижити. Коли довго нема дощів, фермери зі своїми помічниками ходять від куща до куща і паяльними лампами чи іншим способом спалюють на цих нурсах колючки. Це справді важка праця. У книжці «Рослини південноафриканського вельду» (англ.) пояснюється: «Коли колючки спалено, тварини охоче їдять стебла... Навіть спрінгбоки [інший вид антилоп] швидко призвичаїлись їсти «обпалений молочай». Вони нерідко впритул підходять до людини, яка випалює колючки».

Спостерігаючи за козами, які пасуться поміж нурсами, ми знову можемо чудуватись, наскільки розмаїте творіння Єгови. І хоча ці молочаї виглядають непривітно, ба навіть загрозливо для життя, вони підтримують багатьох тварин у цих посушливих теренах.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Цей вид молочаю становить понад 40 відсотків зимового раціону кіз.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Квітучі нурси і небезпечні колючки зблизька.