Як розвивати любов до навчання

«Наставляй малого на добру путь,— навіть як постаріється, не зверне з неї» (ПРИПОВІСТЕЙ 22:6, Хом.).

ЧИ ВИ колись пробували вкласти малюка спати, коли він чимось захопився? Напевно, незважаючи на втому, він плакав, дратувався і робив усе, аби тільки не йти спати. «У дітей потреба пізнавати світ і вчитися жити в ньому така ж сильна, як і потреба їсти, відпочивати чи спати, а навіть сильніша»,— пише Джон Гольт.

Але зберегти бажання вчитися в подальшому житті, особливо в шкільні роки, доволі нелегко. Хоча і не існує якогось універсального методу, як підтримувати це бажання, однак батьки, вчителі та й самі діти можуть дещо зробити. Перш за все — розвивати любов до навчання.

Любов робить дива

Діти вкрай потребують батьківської любові. Вона дає їм почуття захищеності, заохочує до спілкування, допитливості і вивчення. Батьки, які люблять своїх дітей, часто розмовлятимуть з ними, а також цікавитимуться їхньою освітою. У книжці «Прагнення вчитись. Як допомогти дітям полюбити  навчання» (англ.) сказано, що, згідно з одним дослідженням, «бажання дітей вчитись насамперед залежить від батьків». І їхня роль стане ще вагомішою, коли вони навчаться співпрацювати з вчителями своїх дітей. «Ніщо інше так не спонукує дітей до навчання, як співпраця батьків та вчителів»,— говориться у цій книжці.

Від батьків також залежить і вміння дітей навчатись. В книжці «У глибинах мозку» (англ.) розповідається: після довготривалого спостереження за 43 сім’ями дослідники «виявили, що у дітей, з якими багато розмовляли [у перші три роки життя], коефіцієнт інтелекту значно вищий, ніж у тих, з якими батьки спілкувалися мало». Там також сказано, що «батьки, котрі часто розмовляють зі своїми малюками, як правило, хвалять їх за різні досягнення, відповідають на їхні запитання, дають радше поради, а не накази, і послуговуються великим словниковим запасом». Якщо у вас є діти, то чи ви регулярно виділяєте час на змістовне спілкування з ними?

Любов спонукує до розуміння й доброти

Усі діти мають різні здібності й нахили. Безумовно, любов батьків до дитини не залежить лише від її здібностей. Але в нинішньому світі людей часто оцінюють на основі того, що вони вміють, і тому діти можуть «думати, ніби певні успіхи роблять їх ліпшими від інших»,— говориться в книжці «Вміння мислити та навчатись» (англ.). Діти з таким поглядом «бояться невдач» і можуть зазнавати сильної тривоги та стресу. Наприклад, як повідомляє журнал «Індія тудей», за останні 25 років число самогубств серед молоді зросло в Індії майже втричі. Основними причинами цього вважають брак підтримки у сім’ї, а також переживання, пов’язані зі школою.

 Крім того, такі слова, як «дурень» або «тупий», можуть сильно ранити дитину чи взагалі відбити у неї інтерес до навчання. Любов завжди спонукуватиме батьків виявляти доброту та підтримувати в своїх дітей природне бажання вчитися. І тоді діти охочіше братимуться за книжки, а не робитимуть це лише через страх перед приниженням (1 Коринтян 13:4). Якщо навчання дитині дається важко, дбайливі батьки спробують допомогти, і вона ніколи не почуватиметься нерозумною або нічого не вартою. Звичайно, у такому разі батькам треба запастися терпінням і тактовністю, але їхня важка праця буде винагороджена. Як розвинути таку щиру любов? Перш за все — не забувайте про духовність.

Духовність допомагає не втрачати рівновагу

Дуже важливо з допомогою Біблії розвивати свою духовність. Тоді в нас буде правильне ставлення до світського навчання — воно займатиме вагоме, проте не найважливіше, місце у нашому житті. Математика, наприклад, може допомогти у багатьох життєвих ситуаціях, але вона не сформує у нас моральних принципів.

Також Біблія заохочує бути поміркованими щодо світської освіти: «Складати багато книжок — не буде кінця, а багато навчатися — мука для тіла!» (Екклезіяста 12:12). Хоча дітям справді необхідно здобути освіту, це не слід робити коштом інших корисних занять, особливо духовних справ, які формують особистість.

Крім того, духовність допомагає бути скромними (Михея 6:8). Скромні люди визнають свої недоліки, їм не притаманне честолюбство і дух конкуренції, поширений у багатьох освітніх закладах. Адже честолюбні прагнення і дух конкуренції, як говориться в журналі «Індія тудей», «можуть допровадити до депресії». Незалежно від віку, нам буде значно легше у житті, якщо дотримуватимемось натхненої поради з Біблії: «Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!» «Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому!» (Галатів 5:26; 6:4).

Як батьки можуть застосувати ці поради у вихованні дітей? Перш за все варто заохочувати дитину ставити перед собою конкретні цілі й не порівнювати свої успіхи з чиїмись. Приміром, якщо ваш син нещодавно написав контрольну роботу з математики чи мови, то нехай порівняє свої теперішні результати з попередніми. Тоді обов’язково похваліть за успіхи або заохотьте поліпшитись, де потрібно. Це допоможе дитині ставити перед собою досяжні цілі, стежити за своїм поступом, визначати недоліки і не порівнювати себе з іншими.

Однак сьогодні багато здібних дітей не хочуть добре вчитися через страх бути висміяними. «Бути добрим учнем — це зовсім не круто»,— стверджує чимало підлітків. Чи тут може помогти духовність? Безперечно! Зверніть увагу, що сказано у Колосян 3:23: «Все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям». Хіба ж бажання сподобатись Богові не є найбільшою спонукою вчитися наполегливіше? Така позиція допомагає молодим людям протистояти нездоровому впливові однолітків.

Прищеплюйте дітям любов до читання

Вміння читати і писати — це одна з основних підвалин доброї світської та духовної освіти. Вже змалечку, читаючи дітям вголос, ви прищеплюєте їм любов до читання. Дафна, яка працює коректором, дуже вдячна батькам за те, що вони регулярно їй читали. «Вони розвинули в мене любов до книжки,— розповідає Дафна.— Я навчилась читати ще перед тим, як пішла до школи. Також батьки навчили мене, як віднаходити відповіді на свої запитання. Це дуже допомагає мені в житті».

Проте Джон Гольт, слова якого цитувалися раніше, застерігає, що читання дітям — це «не панацея». Він пише: «Якщо читання не приносить задоволення ні батькам, ні дітям, воно завдає більше шкоди, ніж користі... Навіть якщо малюкам подобається читання вголос, вони не люблять, коли батьки роблять це через силу». Тому Гольт радить батькам вибирати книжки, які цікаві і для  них, пам’ятаючи, що діти, можливо, захочуть, щоб цю книжку читали їм знову і знову! Мільйонам батьків та їхнім малюкам подобаються книжки «Навчайся у Великого Вчителя» та «Моя книга біблійних оповідань», опубліковані Свідками Єгови. Ці гарно ілюстровані публікації спонукують дітей думати і навчають Божих принципів.

У Тимофія, який жив у першому столітті, була чудова мама і бабуся. Вони щиро цікавилися його освітою, особливо духовною (2 Тимофія 1:5; 3:15). Тимофій виріс дуже сумлінною та відповідальною людиною, звісно, не завдяки світській освіті (Филип’ян 2:19, 20; 1 Тимофія 4:12—15). Нині по цілому світі в християнських зборах Свідків Єгови є чимало подібних до Тимофія хлопців і дівчат, які своїми рисами завдячують сердечним, духовно зрілим батькам.

Навчайте із запалом!

Для вчителя, який хоче прищепити дітям любов до навчання, «все має починатися із запалу,​— сказано у книжці «Прагнення вчитись».— Вже самою своєю присутністю та ентузіазмом вчитель мусить показати учневі, що він любить свій предмет, і ця любов повинна бути очевидною для інших».

Однак не кожен батько чи вчитель виявляє такий запал. Тому розсудливий учень повинен сам усвідомлювати важливість навчання і розглядати його як свій обов’язок. Адже, як сказано у вищезгаданій книжці, «в подальшому житті вже ніхто не буде сидіти з нашими дітьми й допомагати їм вчитися, роздумувати, якісно виконувати свої завдання або розвивати якісь особливі таланти».

Тож не забуваймо, що дім значно більше, ніж школа розвиває у дітей бажання вчитися та формує ті чи інші цінності. А ви, батьки, любите вчитись?  Чи атмосфера у вашому домі заохочує до навчання і чи акцентуєте ви увагу дітей на духовних цінностях? (Ефесян 6:4). Пам’ятайте, ваш приклад і методи навчання впливатимуть на дітей ще довго після того, як вони закінчать школу й почнуть власне життя. (Дивіться супровідну інформацію «Як навчити дітей вчитися» на сторінці 7).

У кожного свій підхід до навчання

Немає людей з однаковими розумовими здібностями. Спосіб навчання, ефективний для одного, може бути неефективним для іншого. Тому д-р Мел Левін у книжці «Позичений розум» (англ.) пише: «Навчати усіх дітей однаково означає ставитись до них не зовсім справедливо. У різних дітей — різні потреби в навчанні, і вони мають право вимагати, аби ці потреби задовольняли».

Наприклад, дехто швидше сприймає і запам’ятовує завдяки ілюстраціям чи діаграмам. Інші ліпше сприймають інформацію на слух чи коли прочитають її, ще інші — якщо поєднають прочитане з почутим. «Найліпший спосіб запам’ятати — це передати інформацію іншим способом,— каже д-р Левін.— Тобто, спробуйте переказати побачене, а почуте чи прочитане відтворіть у малюнку чи діаграмі».  Завдяки цьому навчання буде не лише ефективним, але й цікавим.

Звичайно, ви можете перепробувати кілька методів і з’ясувати, який з них найдійовіший. Ганс, повночасний християнський служитель, проводив біблійне вивчення з літнім чоловіком Джорджем, який мав лише початкову освіту. Цей чоловік важко сприймав і погано запам’ятовував матеріал. Отож Ганс спробував малюнками у блокноті зображати головні думки того, що вони вивчали. Ганс каже: «Це стало поворотним моментом для Джорджа. Він сам не сподівався, що може так добре розуміти і запам’ятовувати матеріал! Коли я став застосовувати цей метод навчання, то усвідомив, наскільки у Джорджа гострий розум. Цей чоловік повірив у себе і невдовзі вже з нетерпінням чекав кожного заняття».

Вчитися ніколи не пізно

В книжці «У глибинах мозку» говориться: «Здатність нашого мозку значною мірою залежить від того, як ми ним користуємось. Мозок — це немов пристрій, який ржавіє, коли ним не користуєшся. У ньому закладений великий потенціал і прагнення опановувати нові вміння». Також у цій книжці сказано: «Так само як фізичні вправи підтримують у формі 70—80-літніх людей, розумові навантаження, як стверджують дослідники, сповільняють процес старіння мозку. Завжди вважалося, що старіння — це період погіршення розумової діяльності, коли людина не може вже так чітко і логічно мислити. Але, як показують останні дослідження, таке стається здебільшого тому, що літні люди, очікуючи такого погіршення, не послуговуються своїм мозком, як раніше. Існує ще одна помилкова думка, ніби в старшому віці щодня гине велика кількість клітин мозку». Як правило, погіршення розумової діяльності спричиняють певні хвороби, як-от серцево-судинні захворювання.

Правда, в старші роки мозок може працювати гірше, ніж у молодості, але не настільки, як дехто вважає. У літньому віці допомогою для нормального функціонування мозку може стати розумове навантаження,  особливо у поєднанні з фізичними вправами. «Чим більше ви навчаєтесь, тим ліпше розвивається ваша здатність до навчання і тим легше воно вам даватиметься»,— говориться у книжці «Навчання у старшому віці. Нові можливості старіючого суспільства» (англ.).

Цей факт було підтверджено в Австралії на підставі 20-літнього спостереження за людьми віком від 60 до 98 років. Рівень інтелекту щороку знижувався у цих літніх осіб лише на 1 відсоток. Але «в декого, у тому числі й 90-літніх, цей рівень не зменшувався взагалі,— говориться у звіті про дослідження.— Це, головно, стосувалось тих, хто систематично чогось навчався, скажімо іноземної мови і/або гри на музичних інструментах».

Коли Джордж, якого ми згадували раніше, почав вивчати Боже Слово, йому було за сімдесят. Так само Віргінія, котрій за 80, та її чоловік Роберт, який уже помер, розпочали вивчати Біблію у похилому віці. Віргінія розповідає: «Хоча Роберт вже зовсім не бачив, він виголошував у Залі Царства короткі біблійні промови на основі плану, який вивчав напам’ять. А я не любила читати з дитинства, але тепер — це одне з моїх улюблених занять. До речі, сьогодні вранці я вже прочитала цілий «Пробудись!».

Джордж, Роберт і Віргінія — це лише три приклади літніх людей, які всупереч стереотипам сповна послуговуються своїми розумовими здібностями. Дослідники стверджують, що для нашого мозку 70—80 років навчання — це немов крапля у морі. Чому наш мозок наділений таким колосальним потенціалом? Відповідь ви знайдете у наступній статті.

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 4, 5]

Інтернет і телебачення — корисні чи шкідливі?

«Інтернет — це палиця з двома кінцями»,— говориться в книжці «Позичений розум». Уміння віднаходити необхідний матеріал дуже допомагає, але декотрі студенти, як пояснюється у цій книжці, «просто стягують незрозумілу для них інформацію, зовсім не вникаючи в її зміст. Так вони можуть привчитися до пасивного навчання, а навіть почати займатись плагіатом».

Як кажуть дослідники, у тих, хто постійно засиджується біля телевізора, послаблюється здатність швидко вирішувати проблеми, погіршується вміння слухати, біднішає уява і людина стає безвольною. «На телевізорі, як і на цигарках, повинно бути застереження про шкоду для здоров’я»,— зазначається в книжці «Прагнення вчитись».

В іншому джерелі сказано, що найбільше діти потребують, аби «їм читали, розмовляли з ними, любили їх і часто обнімали».

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

Як навчити дітей вчитися

Поради для батьків, які хочуть допомогти своїм дітям ліпше вчитися:

▪Постійно і з лагідністю пояснюйте дітям, чому ви ставите перед ними високі, але помірковані вимоги.

▪Покажіть, що наполеглива праця — це ключ до успіху.

▪Важливо, аби ваша дитина вела активний, а не сидячий спосіб життя.

▪Заохочуйте дітей виділяти час для навчання вдома, читання художньої літератури, улюблених занять і виконання домашніх завдань. Доручайте їм певні обов’язки та хатні справи.

▪Навчіть дітей, що сім’я — це джерело підтримки й допомоги у різних складних ситуаціях.

▪Допоможіть дітям зрозуміти, чому у вашому домі заведені певні правила і чому їх треба дотримуватись.

▪Часто спілкуйтеся з учителями своїх дітей.

▪Заохочуйте дитину до духовного росту.

[Ілюстрація]

Батьки, чи ви прищеплюєте своїм дітям любов до читання?

[Відомості про джерело]

З книжки «Прагнення вчитись. Як допомогти дітям полюбити навчання».

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Щоб навчання було ефективним та приємним

Виявляйте зацікавлення. Ви охоче навчатиметесь, якщо матеріал для вас цікавий. У книжці «Розвиток розумових здібностей. Як прищепити дітям любов до навчання» (англ.) сказано: «Дослідники переконані, що коли певна інформація викликає в дітей інтерес, то вони набагато ґрунтовніше та глибше вивчають її, а також на довше запам’ятовують. Якщо матеріал захоплює дітей, вони більш наполегливі, творчі й охочіше долають труднощі».

Знаходьте практичну цінність. Письменник та педагог Річард Вівер II пише: «Усвідомлення зв’язку між тим, що вивчаєте, і реальним життям,— це немов та іскра, що запалює лампу розуміння».

Намагайтесь зрозуміти. Коли люди прагнуть щось зрозуміти, вони починають активніше мислити та ліпше запам’ятовують. Звичайно, іноді доводиться просто зазубрити певну інформацію, але коли ми чогось не розуміємо, механічне запам’ятовування — це не завжди вихід. У Приповістей 14:8 сказано: «Мудрість розумного — то розуміння».

Умійте зосередитись. «Успіх у навчанні передусім залежить від того, чи ми вміємо зосереджуватись,— сказано у книжці «Як навчити дітей зосереджуватись» (англ.).— Це вміння настільки важливе, що його називають основною передумовою розвитку розумових здібностей і навіть вважають таким же необхідним, як і самі розумові здібності». Цього можна навчитись. Спочатку спробуйте бути уважними хоча б кілька хвилин, а потім поступово намагайтеся зосереджуватись протягом довшого часу.

Переказуйте. «Ті учні, які вміють добре переказувати, досягають найбільших успіхів»,— говориться в книжці д-ра Мела Левіна «Позичений розум». Переказати — це передати інформацію більш стисло, так щоб вона легше запам’яталась. Також, якщо конспектуєте, записуйте лише головні думки, а не кожне слово.

Знаходьте асоціації. У книжці «Про мозок» Пітер Рассел прирівнює інформацію, яку ми запам’ятовуємо, до гачків, що чіпляються за вже відому нам інформацію. Тому, коли ви хочете щось запам’ятати, найліпше пов’язати нове з тим, що ви вже знаєте. Чим більше у вас виникатиме асоціацій, тим ліпше ви запам’ятовуватимете нове.

Залучайте уяву. Яскраві образи залишаються в розумі надовго. Тому уявляйте собі те, що вивчаєте. Аби полегшити запам’ятовування, фахівці у галузі мнемоніки радять створювати в уяві якісь перебільшені чи кумедні образи.

Не забувайте про повторення. За 24 години людина переважно забуває до 80 відсотків вивченого матеріалу. Якщо переглядати цей матеріал відразу після заняття, через день, тиждень, місяць, а навіть через шість місяців, то можна запам’ятати майже усе, що вивчалося.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Батьки та вчителі повинні співпрацювати, щоб допомогти дітям у навчанні.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Вік — це не перешкода у навчанні.