Коли хтось із ваших рідних психічно хворий

ЦЕ БУВ звичайний ранок. Сім’я Петренків * — батько, мати, дочка й син — готувались розпочати свої звичні справи. Олена нагадала 14-літньому сину Валерію, що він запізнюється на шкільний автобус. Валера зреагував на це дуже дивно. За півгодини він розфарбував стіни своєї кімнати, хотів підпалити гараж і спробував повіситися на горищі.

Олена з чоловіком Ігорем поїхали слідом за каретою швидкої допомоги, яка забрала Валерія, і в дорозі розпачливо намагалися збагнути, що ж трапилось. На жаль, то був лише початок проблем. Згодом Валера пережив ще чимало психотичних нападів, котрі штовхнули його в похмурий світ психічної хвороби. Упродовж п’яти років страждань він кілька разів пробував накласти на себе руки, двічі був заарештований, сім разів потрапляв до психіатричних закладів і побував на прийомі у багатьох психіатрів. Спантеличені друзі й родичі часто взагалі не знали, що говорити чи що робити.

За деякими підрахунками, кожна четверта людина у світі в певний момент життя зазна́є психічних розладів. І ця статистика вражає. Тож, можливо, хтось із ваших батьків, дітей, братів, сестер або друзів має якусь форму психічної хвороби. Що робити, коли хтось з ваших близьких має таку проблему?

● Розпізнайте симптоми. Інколи психічна хвороба залишається непоміченою впродовж довгого часу. Друзі й рідні можуть думати, що дивна поведінка — це наслідки гормональних змін, фізичних нездужань, вад характеру чи складних ситуацій. Валерина мама ще раніше помічала за своїм сином дещо дивну поведінку, але вони з чоловіком сприймали перепади його настрою, як проблеми перехідного віку, і думали, що це невдовзі мине. Проте суттєві відхилення у сні чи поведінці або розлади харчування можуть свідчити про щось значно серйозніше. У такому разі близька вам людина повинна пройти обстеження у фахівця, щоби вчасно отримати ефективне лікування і зменшити негативні наслідки хвороби.

● Ознайомтеся з хворобою. Особі з психічною хворобою важко самій собі встановити діагноз. Тому було б добре, аби ви, близька  їй людина, довідались дещо про ту хворобу з найновіших та надійних джерел. Це допоможе зрозуміти, що зазнає чи відчуває хвора людина. Завдяки цьому ви теж зможете відкрито і зі знанням справи говорити про цю хворобу з іншими. Олена, наприклад, дала бабці й дідусеві Валерія медичні брошурки, які допомогли їм ліпше розуміти його стан і допомагати йому.

● Стежте, щоб хворий пройшов повний курс лікування. Деякі психічні розлади можуть тривати багато років. Проте коли людина отримує належне лікування, вона може вести досить стабільне, продуктивне життя. На жаль, чимало хворих роками мучаться, не отримуючи належної допомоги. Адже, подібно як для лікування хворого серця потрібна допомога кардіолога, душевно хвора людина потребує допомоги того, хто знається на психічних хворобах. Психіатри можуть приписати медикаменти, котрі після послідовного застосування допомагають стабілізувати настрій, зняти тривогу та скорегувати неправильний спосіб мислення *.

● Заохочуйте хворого шукати допомоги. Люди з психічними розладами можуть не усвідомлювати, що їм потрібна допомога. Тому ви можете заохочувати хворого звернутися до відповідного лікаря, прочитати щось про свою хворобу або ж порозмовляти з тим, хто успішно подолав подібний психічний розлад. Може бути, що ваш близький не сприймає ваших порад. Одначе було б неправильно сидіти склавши руки, аж поки хворий не завдав би собі чи іншим значної шкоди.

● Нікого не звинувачуйте. Науковці донині не впевнені, які чинники — комбінація генів, побутові чи соціальні фактори — спричиняють відхилення в роботі мозку. Психічні розлади можуть виникати внаслідок ряду чинників: пошкодження головного мозку, зловживання алкоголем або наркотиками, зовнішніх стресорів, біохімічного дисбалансу та спадкових захворювань. Тож недобре звинувачувати хворого (чи когось іншого) в тому, що це він винен у хворобі. Перш за все намагайтесь надати хворому допомогу та підбадьорити його.

● Не будьте надто вимогливі. Не сподівайтесь від хворого більше, ніж він може зробити, інакше хворий зазнаватиме розчарувань. Коли занадто звертати увагу на його обмеження, то це лише розвине в нього почуття безпорадності. Тому будьте реалістичними. Звісна річ, не можна повністю закривати очі на неправильну поведінку. Подібно до інших людей, психічно хворі в стані навчитися, що погані вчинки приносять погані наслідки. За агресивні дії їх можуть притягнути до юридичної відповідальності або навіть ізолювати — це робиться для їхньої безпеки та безпеки інших людей.

● Не відмовляйтесь від спілкування. Важливо не відмовлятись од спілкування з хворим, навіть коли він не завжди правильно сприймає ваші слова. Хворий може дуже  дивно реагувати на сказане вами, а інколи, здавалося б, у звичайній ситуації в нього настає емоційне збурення. Якщо йому вказувати на неправильність його мислення, то це ще більше буде його пригнічувати. Тож, коли слова можуть зранити, ліпше промовчіть і просто слухайте. Не засуджуйте хворого за його дивну поведінку і недоречні слова. Залишайтесь спокійними. Вам і людині, яка страждає від психічного розладу, буде приємніше й легше, коли ви щиро та послідовно дбатимете про її потреби. Так було з Валерієм. Після кількох років догляду за ним Валерій подякував усім, хто, за його словами, допомагав йому навіть тоді, коли він цього зовсім не бажав.

● Не забувайте також про інших членів родини. Коли ви зосереджуєте багато уваги на тому, хто потребує допомоги, то інші члени сім’ї можуть почуватись дещо покинутими. Скажімо, Аня, сестра Валерія, відчувала, що «за його хворобою її майже ніхто не помічав». Вона старалась якомога менше привертати до себе уваги. Але її батьки вимагали від неї все більше і більше, неначе вона мусила компенсувати те, чого не міг робити її хворий брат. У деяких сім’ях хтось з братів чи сестер хворої дитини старається привертати до себе більше уваги тим, що створює у домі проблеми. Тож варто пам’ятати, що в таких сім’ях усі члени потребують уваги. Приміром, коли на родину Петренків навалились проблеми, пов’язані з хворобою Валерія, друзі з місцевого збору Свідків Єгови старалися з більшою увагою й турботою ставитись до його сестри Ані.

● Підтримуйте в домі належну психічну гігієну. Щоб поліпшити психічне здоров’я хворого члена сім’ї, треба дбати про його потреби: належне харчування, сон, фізичні вправи, товариські зустрічі та розваги. Зазвичай найліпше така людина почувається серед кількох друзів за виконанням якоїсь простої роботи. Також пам’ятайте, що алкоголь може загострити хворобу і нейтралізувати дію медикаментів. Нині родина Петренків старається підтримувати вдома належну психогігієну, яка сприяє доброму самопочуттю всіх, а особливо Валерія.

● Дбайте також про себе. Догляд за психічно хворою людиною може бути дуже обтяжливим і негативно впливати на самопочуття. Тому важливо, аби ви дбали і про свій фізичний, емоційний та духовний стан. Родина Петренків є Свідками Єгови. Олена вважає, що власне віра додала їй сил долати проблеми, пов’язані з хворобою сина. Вона розповідає: «Християнські зібрання допомагали позбутися стресу, вони відсували на друге місце невідступне хвилювання й зосереджували нашу увагу на важливіших справах і надії на новий світ. Я дуже багато молилась про допомогу, і тоді наставали зміни, котрі справді полегшували біль. Бог Єгова допомагав мені зберігати душевний мир, якого, здавалося б, неможливо було мати в нашій ситуації».

Нині Валерій — молода людина з нормальним мисленням і поглядом на життя. Він каже: «Я почуваюсь, ніби те, через що пройшов, зробило мене ліпшою особою». Його сестра Аня вважає, що минулі труднощі удосконалили також і її: «Я вже не так критично ставлюся до інших. Ніколи не відомо, що насправді впливає на людину. Це знає лише Бог Єгова».

Якщо хтось з ваших близьких має якийсь психічний розлад, пам’ятайте, що своєю увагою, готовністю підтримати та неупередженістю ви можете полегшити страждання хворого, а навіть допомогти йому вести повноцінне життя.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 21]

Деякі ознаки психічних розладів

Якщо хтось із ваших близьких має будь-який з наведених нижче симптомів, йому треба звернутися до фахівця у галузі психічного здоров’я:

• Тривалий смуток або дратівливість

• Прагнення ізолюватись від людей

• Крайні перепади настрою

• Надмірний гнів

• Агресивна поведінка

• Зловживання алкоголем або наркотиками

• Надмірні страхи, тривоги та неспокій

• Сильне побоювання набрати зайву вагу

• Помітні зміни у способі харчування і в режимі сну

• Часті нічні кошмари

• Сплутане мислення

• Манії або галюцинації

• Думки про смерть чи самогубство

• Нездатність вирішувати проблеми та виконувати щоденні справи

• Заперечення очевидних проблем

• Численні нез’ясовані фізичні нездужання

[Ілюстрація на сторінці 22]

Коли слова можуть зранити, ліпше промовчіть і просто слухайте.