Що таке вітиліго?

Від нашого дописувача в Південно-Африканській Республіці

▪ Деколи Сібонджіле жартує з приводу своєї шкіри. Вона з посмішкою каже: «Я народилася чорною, потім стала білою, а тепер вже не знаю, якого кольору моя шкіра». У неї хвороба, що називається вітиліго.

Вітиліго виникає внаслідок відсутності пігментних клітин у шкірі. Через це на тілі утворюються білі плями. У деяких пацієнтів може з’явитися єдина плямка, і хвороба перестає прогресувати. Однак у інших білі плями швидко поширюються по всьому тілу. Ще інші можуть страждати від повільної форми вітиліго, коли недуга прогресує протягом багатьох років. Вітиліго не викликає фізичного болю і не є заразною.

Не в усіх наслідки хвороби є такими помітними, як у Сібонджіле, оскільки білі плями особливо видні в темношкірих людей. Хворих на вітиліго немало. За деякими підрахунками, на вітиліго хворіє від 1 до 2 відсотків населення світу. Ця недуга вражає людей усіх рас, незалежно від статі. Причини її виникнення достеменно не відомі.

Хоча цю хворобу неможливо вилікувати, однак існує чимало способів, як замаскувати її симптоми. Приміром, у світлошкірих пацієнтів плями стають особливо помітними, коли неуражена шкіра вкривається засмагою. Тому варто уникати перебування на сонці. Темношкірі люди за допомогою спеціальних косметичних засобів можуть приховати різницю в кольорі шкіри. Деяким пацієнтам допомогла терапія, яка називається репігментацією. Це лікування включає в себе вживання медичних препаратів протягом кількох місяців, а також процедури із застосуванням ультрафіолетових променів. Деколи завдяки цьому лікуванню уражені ділянки шкіри відновлюють свій природній колір. Інші пацієнти вдаються до депігментації. Мета цього методу — збалансувати колір шкіри, зруйнувавши пігментні клітини за допомогою лікарських препаратів.

Через вітиліго хворі часто відчувають моральні страждання, особливо якщо плями з’являються на обличчі. Сібонджіле розповідає: «Нещодавно двоє дітей, побачивши мене, з криком утекли. Інші люди не хочуть зі мною розмовляти, бо думають, що я проклята чи маю заразну хворобу. Якби я могла, то пояснила б усім, що таких людей, як я, не треба боятися. Вітиліго неможливо заразитися ні через дотик, ні через повітря».

Незважаючи на свій стан, Сібонджіле продовжує займатися справою, яка їй дуже подобається,— навчати людей про Біблію. Як і всі Свідки Єгови, вона відвідує людей в їхніх домівках і особисто розмовляє з ними. Сібонджіле каже: «Я змирилася з тим, як виглядаю. З нетерпінням чекаю часу, коли в земному Раю, який обіцяє Бог Єгова, буде повністю відновлений натуральний колір моєї шкіри (Об’явлення 21:3—5).

[Ілюстрація на сторінці 22]

У 1967 році, ще до хвороби.