Глаукома — хвороба, яка краде зір

СПРОБУЙТЕ на мить зосередити свій зір на останньому слові цього речення. Не рухаючи очима, визначте, чи бачите ви місце вище, нижче і по боках журналу. Мабуть, що так. Це є можливим завдяки так званому периферичному зору. Така здатність дозволяє вам одразу помітити підозрілу особу, яка наближається до вас збоку. Ви можете обходити перешкоди на дорозі і не наштовхуватися на стіни під час ходьби. За кермом автомобіля ви зможете вчасно помітити пішохода, який вийшов на проїжджу частину.

Але може бути, що навіть під час читання цієї сторінки ваш периферичний зір поступово погіршується, хоча ви зовсім цього не усвідомлюєте. За приблизними підрахунками, у світі 66 мільйонів людей страждають від очних хвороб, відомих під загальною назвою глаукома. З цієї кількості понад п’ять мільйонів повністю осліпли, адже глаукома — третя серед головних причин сліпоти. «Навіть у розвинених країнах, де з метою профілактики глаукоми регулярно проводяться загальноосвітні програми, половина хворих не діагностована»,— говориться в медичному журналі «Ланцет» (англ.).

Отож, хто належить до групи ризику? Як діагностується ця хвороба і які існують методи її лікування.

Що таке глаукома?

Спочатку треба дещо дізнатися про будову наших очей. У брошурі, виданій австралійським Центром дослідження глаукоми, пояснювалося: «Куляста форма очного яблука зумовлюється тиском у ньому. М’які тканини ока «накачані», подібно до автомобільного колеса або повітряної кульки». Всередині ока є війкове тіло, що переміщує рідину, яка називається водянистою вологою, з кровоносних судин в око. «Водяниста волога циркулює глибоко в оці, живить його і повертається в кровообіг через так звану дренажну систему ока».

Якщо дренажна система з якихось причин заблоковується або звужується, то всередині ока зростає тиск, що зрештою призводить до руйнування ніжних нервових волокон у задній частині ока. Цей стан називається відкритокутовою глаукомою. Серед хворих на глаукому 90 відсотків мають саме цю форму.

Тиск всередині ока, що називається внутрішньоочним, може змінюватися протягом дня. На нього впливають такі чинники, як частота пульсу, кількість випитої рідини і навіть положення тіла. Ці природні зміни тиску не шкідливі для очей. Високий внутрішньоочний тиск сам по собі не свідчить про глаукому, оскільки показники «нормального» тиску для різних людей є неоднаковими. Проте високий внутрішньоочний тиск може бути однією з ознак глаукоми.

Рідкісною формою цього захворювання є закритокутова глаукома. На відміну від відкритокутової глаукоми, ця форма характеризується раптовим підвищенням внутрішньоочного тиску. Внаслідок цього хворий відчуває сильний біль в оці, нудоту і затьмарення зору. Якщо хворий не отримає медичної допомоги протягом кількох годин після того, як з’явилися симптоми, може настати сліпота. Інша форма хвороби називається вторинною глаукомою. Як видно з назви, ця форма глаукоми викликана чимось іншим, наприклад, пухлиною, катарактою або травмою ока. Дуже рідко зустрічається четверта форма захворювання, відома як природжена глаукома. Ця форма проявляється відразу після народження. Для неї характерні  такі симптоми, як збільшене очне яблуко і підвищена чутливість до світла.

Як хвороба «краде» зір

Глаукома може вкрасти у вас до 90 відсотків зору, а ви цього навіть не помітите. Як таке можливе? У кожної людини в задній частині ока є так звана сліпа пляма. Це місце на сітківці, де сходяться нервові волокна, утворюючи зоровий нерв. Там немає світлочутливих клітин. Однак сліпа пляма не заважає нам, оскільки мозок має здатність «домальовувати» відсутні частини зображення. Парадоксально, що саме через цю здатність мозку глаукома є такою підступною, бо ви можете не помітити її симптомів.

Д-р Айвен Ґолдберг, провідний австралійський офтальмолог, сказав в інтерв’ю журналу «Пробудись!»: «Глаукому називають хитрим злодієм зору, оскільки дуже часто симптоми цієї хвороби відсутні. Найпоширеніша форма глаукоми є повільною і невідворотною. Хвороба без жодного попередження вражає нерви, які з’єднують око з мозком. Сльозяться у вас очі чи ні, сухі вони чи ні, чітко ви бачите, коли читаєте і пишете, чи ні,— все це ніяк не пов’язано з глаукомою. Ви можете хворіти на глаукому, але при цьому не відчувати жодного дискомфорту».

Як викрити злодія

На жаль, немає єдиного загального тесту на глаукому. За допомогою приладу, який називається тонометром, окуліст може виміряти внутрішньоочний тиск. Тонометром легенько натискають на  рогівку, тобто передню частину ока, внаслідок чого вона сплющується. Отримавши показники сили, з якою треба було натискати на око, вираховують величину тиску всередині ока. Окуліст також може виявити ознаки глаукоми, користуючись інструментами, які дозволяють помітити пошкоджені нервові тканини, що з’єднують око з мозком. Д-р Ґолдберг каже: «Ми можемо побачити, що нервові волокна або кровоносні судини в задній частині ока мають незвичайну форму; це переважно свідчить про те, що нерви були пошкоджені».

Ще один спосіб діагностики глаукоми — дослідження поля зору. Пан Ґолдберг пояснює: «Пацієнт дивиться у спеціальний прилад. Всередині нього рухається цятка яскравого білого світла. Коли пацієнт бачить цятку, то повідомляє про це, натискаючи спеціальну кнопку». Якщо ви не побачите білого світла, коли воно перебуває біля зовнішнього краю поля зору, то це може свідчити про глаукому. Вчені постійно розробляють нові прилади, які мають спростити цю досить неприємну процедуру.

Хто належить до групи ризику?

Пол, здоровий 40-річний чоловік, каже: «Якось я пішов до оптика, щоб підібрати собі нові окуляри, і він запитав мене, чи хворів хтось із моїх родичів на глаукому. Я почав розпитувати рідних і дізнався, що як моя тітка, так і дядько мали глаукому. Мене скерували до окуліста, який підтвердив, що у мене глаукома». Д-р Ґолдберг пояснює: «Якщо на глаукому страждає хтось із ваших батьків, то імовірність того, що ви також захворієте, зростає в три — п’ять разів. Якщо цю хворобу має ваш брат чи сестра, то імовірність зростає у п’ять — сім разів».

Д-р Кевін Ґрінідж, який належить до Центру дослідження глаукоми в США, вказує на інші фактори ризику: «Якщо вам за 45 і ви маєте африканське походження, або якщо у вас є принаймні один з нижченаведених факторів ризику: хворий на глаукому родич, короткозорість, діабет, травма ока в минулому, регулярне вживання кортизонових препаратів — обов’язково перевіряйте  свої очі щороку». Навіть якщо ви не належите до групи ризику і вам немає 45, Центр радить відвідувати окуліста раз у чотири роки. Якщо ж вам за 45, перевіряйтесь раз у два роки.

Лікування глаукоми

Пол раз на день закапує очі спеціальними краплями. Він каже: «Ці краплі пригнічують вироблення водянистої вологи в очному яблуці». Пол також переніс операцію, під час якої за допомогою лазерного променя лікарі «просвердлили» близько десяти крихітних дірочок у передній частині ока, де містяться природні дренажні отвори. Пол каже: «Коли лікарі робили операцію лазером на першому оці, я дуже хвилювався, тому це тільки підсилило почуття дискомфорту. Однак під час другої операції, яка проводилася через кілька днів, я вже знав, чого сподіватися. Я був спокійніший, і лікар закінчив операцію швидше, ніж я думав». Таке лікування допомогло стабілізувати внутрішньоочний тиск Пола.

Пол з оптимізмом дивиться в майбутнє. Він пояснює: «Моя сітківка пошкодилася лише трохи, і, на щастя, поле зору не звузилося. Якщо я не забуватиму кожного дня закапувати очі, то мій стан не погіршуватиметься».

А чи «злодій зору» не обкрадає часом і вас? Якщо ви ніколи не перевірялись на глаукому, особливо якщо ви належите до групи ризику, обов’язково зверніться до лікаря і перевіртесь. Д-р Ґолдберг каже, що «завдяки вчасному і правильному лікуванню можна уникнути багатьох неприємних наслідків глаукоми». Авжеж, ви можете боротися зі «злодієм зору»!

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 26]

Ви належите до групи ризику, якщо:

● У вас африканське походження.

● Хтось з ваших родичів хворів на глаукому.

● Ви маєте діабет.

● У вас короткозорість.

● Ви протягом довгого часу вживаєте кортизонові препарати, наприклад, у медичних мазях або в астматичних аерозолях.

● Ви колись мали травму ока.

● Вам більше 45 років.

[Ілюстрація]

Завдяки регулярним обстеженням можна запобігти втраті зору.

[Схема/Ілюстрації на сторінці 25]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ВІДКРИТОКУТОВА ГЛАУКОМА

Рогівка

Райдужка

Кришталик

Сітківка

Сліпа пляма (зона диска зорового нерва) — це місце, в якому сходяться нервові волокна, утворюючи зоровий нерв.

Зоровий нерв передає оптичні імпульси до мозку.

Війкове тіло продукує водянисту вологу.

1 Водяниста волога — це прозора рідина, яка живить кришталик, райдужку та внутрішню частину рогівки. Це не сльози, які омивають зовнішню частину ока.

2 Водяниста волога відпливає через дренажну систему ока.

3 Якщо дренажна система заблокована або звужена, то внутрішньоочний тиск підвищується.

4 Якщо внутрішньоочний тиск збільшується у задній частині ока, пошкоджуються чутливі нервові волокна, а це призводить до глаукоми або погіршення зору.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Диск зорового нерва

Те, що ви бачите

НОРМАЛЬНИЙ ЗІР

ПОЧАТКОВА СТАДІЯ ГЛАУКОМИ

ГЛИБОКА СТАДІЯ ГЛАУКОМИ

[Відомості про джерело]

Фотографії диска зорового нерва: з люб’язного дозволу Atlas of Ophthalmology