Віковічна боротьба зі стихією

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У НІДЕРЛАНДАХ

«Двічі на день могутні хвилі йдуть у наступ на величезну країну. Тож важко визначити, чи її землі належать суходолу, чи морю. Бідолашні люди змушені жити на зведених ними пагорбах, щоб їх не зміг досягнути найбільший приплив».

ТАК римський письменник I століття, Пліній Старший, описав боротьбу з водою, яку вели мешканці низинних регіонів на узбережжі Північного моря. Ця боротьба триває і досі, адже сьогодні майже половина з понад 16 мільйонів мешканців тієї місцевості проживають нижче рівня моря.

Однак ці люди зовсім не вважають себе бідолашними, хоча їм і доводиться постійно відвойовувати землі в моря. Їхня країна, Нідерланди (в перекладі — «низинні землі»), хоча невеличка *, але є однією з найбагатших у світі. Своїм добробутом Нідерланди певною мірою завдячують саме воді, а також віковічній боротьбі з цією стихією.

У цій місцевості надзвичайно родючі землі. Саме тому голландці — жителі Нідерландів — не полишають свого краю. Ці  терени придатні і для садівництва, і для рільництва, і для тваринництва. З економічного погляду країна має вигідне розташування, адже саме тут впадають у море деякі з найбільших річок Європи. Тож не дивно, що Нідерланди (в тому числі Роттердам — найбільший у світі порт) вважають брамою до Європи!

Спорудження дамб

А втім, для процвітання цієї країни мешканцям доводиться докладати неабияких зусиль. Упродовж останніх 900 років голландці будують дамби, аби захистити свої землі від невгамовних вод річок і моря. Сьогодні ті дамби простягаються на тисячі кілометрів.

У порівнянні з дамбами інших країн, голландські просто вражають, особливо своєю висотою. Коус Крун, один з авторів книжки «Дамби» (голл.), сказав: «Якщо би всі мешканці Швейцарії на цілий рік поїхали у відпустку за кордон, з їхнім краєм нічого б не сталося. Проте коли таке дозволили б собі голландці, то 50 відсотків їхніх земель і 75 відсотків будинків будуть затоплені» *.

Проте нині мільйони голландців, що живуть нижче рівня моря, сплять спокійно, оскільки в країні постійно точиться боротьба з водною стихією. Розгляньмо, яких зусиль докладають люди, аби підтримувати дюни і пляжі в належному стані.

Догляд за пляжами і дюнами

Протягом тисячоліть на узбережжі утворився природний бар’єр — пляжі й дюни, що захищають регіон від зловісних повеней. Однак через ерозію цей бар’єр поступово руйнується. Щоб компенсувати втрати, спеціальні судна на відстані 9—20 кілометрів від берега вичерпують з морського дна пісок, а тоді вивантажують його на берег чи впритул до нього. Починаючи з 1970 року, аби утримувати дюни в належному стані, з морського дна було перевезено понад 85 мільйонів кубометрів піску.

 Укріплення дюн приносить користь не тільки людям. «Площа дюн становить лише 1 відсоток території країни,— розповідає голландська газета «НРК Гандельсблад»,— проте саме там можна знайти три чверті всіх видів птахів і дві третини всіх видів вищих рослин Нідерландів».

Лінія оборони скорочується

У 1932 році голландці спорудили Афслейтдейк — 32-кілометрову дамбу. Вона перегородила затоку Зейдер-Зе (або Південне море) і перетворила її з внутрішнього моря на озеро, що отримало назву Ейсселмер. Так берегова лінія країни зменшилася з 1900 до 1300 кілометрів.

Приблизно через 20 років, у 1953-му, страшна повінь забрала життя 1835 осіб. Після того будівельники дамб узялися за більший проект, який отримав назву «План дельти». Було вирішено перекрити всі бухти у південно-західній частині Нідерландів, окрім тих, що ведуть до портів Роттердам і Антверпен. Після завершення цього проекту берегова лінія скоротилась до 622 кілометрів.

Захист від річок

Відвойовувати землі довелося не лише в моря, але й у річок, які впадають у нього. Наприкінці зими, після тривалого періоду дощів чи коли у горах тане сніг, ці річки несуть у Нідерланди величезну масу води зі Швейцарії, Німеччини, Франції та Бельгії.

Така колосальна кількість води може спричинити серйозні проблеми. Приміром, у лютому 1995 року річки в центрі країни стали надзвичайно повноводними, і мешканці побоювалися, що дамби прорве. Коли б це сталося, Нідерланди опинилися б під кількаметровим шаром води. Крун, слова якого наводилися раніше, зауважив: «Люди не завжди усвідомлюють, що сталося б, коли б річкові греблі здали свої позиції».

 «Ванна» просто неба

Нідерланди славляться своїми польдерами — ділянками «нової землі», що лежать нижче рівня моря й оточені дамбами. Таких ділянок нема в жодній іншій країні світу. До кінця XIX століття рівень води в польдерах регулювали за допомогою вітряків. Сьогодні ж цю роботу виконують комп’ютеризовані насосні станції. Петер Новак, який працює на одній із таких станцій біля Амстердама, розповів, як відбувається процес викачування води.

«Польдер можна прирівняти до ванни,— пояснює Новак.— Зазвичай він розташований кілька метрів нижче рівня моря. Дамби, що оточують польдер, захищають його від повеней. Проте над цією «ванною» немає даху, тому сильні зливи можуть наповнити її водою. Аби уникнути серйозної біди, воду слід викачувати. Куди дівають таку кількість води?»

У польдері є мережа каналів, якими вода потрапляє до насосної станції. Щоб ці канали не замулювалися, кожен фермер має обов’язок чистити ту частину каналу, котра проходить по його ділянці. Станція викачує зайву воду з польдеру в бузем — систему озер і каналів за межами польдеру, яка виконує роль водоймища. Надлишок води з бузему спускають у море під час відпливу.

«Для економіки Нідерландів вкрай важливо підтримувати належний рівень води в польдерах,— продовжує Новак.— Аби фермери могли поливати свої поля протягом посушливих літніх місяців, необхідно запускати воду в канали. Адже на деяких польдерах вирощують основний товар на експорт — квіти».

Там, де колись було море

У XX столітті польдери перестали вважатись лише додатковими сільськогосподарськими угіддями. На них почали дивитися як на територію, цілком придатну для проживання. У 1950-х роках інженери-будівельники вирішили спланувати населені пункти в польдерах. Але у них не було досвіду в будуванні таких поселень. Однак сьогодні відвідувачі польдерів переконуються, що інженерам все таки вдалося спорудити придатні для життя поселення там, де колись було море. Чому б і вам не відвідати цей край?

Цілком природно, що вас може лякати ідея прогулятися по території, яка лежить нижче рівня моря. Але багато людей ступало на таку землю, навіть не підозрюючи цього. Скажімо, в аеропорту Схіпгол, біля Амстердама, літаки приземляються на дні колишнього озера. Зійшовши з літака, мало хто з пасажирів зауважує, що стоїть 4 метри нижче рівня моря. Це свідчить про те, що дамби Нідерландів і досі стійко чинять опір стихії!

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 18]

Зібрання НИЖЧЕ РІВНЯ МОРЯ

У Нідерландах є два Зали конгресів Свідків Єгови. Один з них розташований 5 метрів нижче рівня моря. «Під час конгресів, котрі проходять тут двічі на рік,— розповідає один Свідок,— ми нерідко згадуємо Божі слова з книги Йова 38:8, 11: «Хто море воротами загородив... і сказав: «Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?» Ці слова вказують на те, що Єгова контролює дивовижну силу води набагато досконаліше, ніж інженери-гідротехніки, хоч би якими грандіозними були їхні досягнення».

[Рамка на сторінці 19]

Хто доглядає за ДАМБАМИ?

Дамби і дренажна система потребують постійного догляду. Ще з часів середньовіччя їх обслуговують місцеві й регіональні управління водного господарства, так звані водні департаменти. У їхній роботі важливі три основні засади: зацікавленість населення, платежі та право голосу. Кожен, хто зацікавлений у захисті від повеней, повинен сплачувати певну суму на потреби водного господарства — адміністративні й експлуатаційні. Такі особи мають право голосу при прийнятті рішень щодо обслуговування дамб і грошових витрат.

Водні департаменти функціонують у Нідерландах ще з XII століття. Нині їх існує понад 30. Влади провінцій організовують або ліквідовують ці департаменти і керують ними. Крім того, вони визначають розмір і склад «дамбової варти». Члени цієї «варти» живуть неподалік від ділянки дамби, яку обслуговують. У них є серйозні підстави працювати наполегливо, адже від цього залежить безпека їхніх родин і цілих поселень. У період повноводдя вони наглядають за дамбою і тримають напоготові мішки з піском та різне обладнання, аби запобігти проривам. Місцеві мешканці можуть спати спокійно, адже водні департаменти добре пильнують дамби.

[Карти на сторінці 16]

(Дивіться публікацію)

Якби не дюни і дамби, територію, позначену голубим кольором, часто б затоплювало.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Щоб захистити низинні землі від повеней, було споруджено величезні дамби.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Щороку для укріплення берегів насипають мільйони кубометрів піску.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Автомобілі подорожують на нижчому рівні, ніж кораблі. Тут це звичайне явище.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Прорив дамби в 1953 році.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

Фотографії: Met vriendelijke toestemming van het Nederlandse Ministerie van Verkeer en Waterstaat

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

Top two photos: Met vriendelijke toestemming van het Nederlandse Ministerie van Verkeer en Waterstaat